Постанова 4802 № 161/4601/20

Справа № 161/4601/20 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/579/21 Категорія: 63 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , яка подана в її інтересах представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності їй та її сину ОСОБА_5 .. Після смерті сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона та відповідач успадкували по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що вона є власником 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 травня 2019 року. Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 змінила замки від вхідних дверей та не пускає її у квартиру. ЇЇ прохання щодо звільнення 3/4 частин квартири та надання їй можливості користуватись та проживати у квартирі відповідачем були проігноровані. Вказує, що відповідач в усній формі повідомила їй, що спірна квартира є її особистою власністю та вона не має права користуватись вказаною квартирою та проживати у ній. На підставі наведеного позивач просить зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення у спірну квартиру, передачі їй ключів від вхідних дверей вказаної квартири та забезпечення вільного доступу до вказаної квартири. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року в задоволені позову в даній справі відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити, з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову в даній справі, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що сторони по справі є співвласниками спірної квартири, позивач має право проживати у спірному помешканні на рівні з іншими співвласниками, має право на користування даним помешканням. Однак позивачем не надано належних доказів того, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися спірною квартирою. З такими висновками місцевого суду колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими і такими, що узгоджуються з нормами матеріального права та вста6новленими обставинами. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2019 року, 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_3 (а.с. 15). Відповідач ОСОБА_4 , згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.05.2018 року є спадкоємцем 1/2 частки у спадщині після смерті ОСОБА_5 , яка складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12). Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майномта закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Звертаючись до суду, позивач визначив правовими підставами заявленого позову норми ст. 383, 391 ЦК України, щодо здійснення права власності та права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ( ч. 1 ст. 319 ЦК України). Права власника житлового будинку визначені статтею 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання та проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. За частиною першою статті 356, частиною першою статті 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що ОСОБА_4 чинить перешкоди їй у користування квартирою АДРЕСА_1 , зокрема: змінила замки вхідних дверей квартири та не впускає в квартиру. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В порушення наведених норм Закону позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наведені нею в позовній заяві твердження щодо неможливості користування належною їй на праві часткової власності квартирою. Натомість, як в суді першої так і апеляційної інстанції відповідач та її представник стверджували, що замки вхідних дверей не змінювались, ОСОБА_4 не заперечує права ОСОБА_3 на проживання в спірній квартирі. Відповідач вказувала, що ОСОБА_3 тривалий період часу проживає за межами України та не виявляє бажання користуватись спірною квартирою. Такі твердження відповідача стороною позивача належними та допустимими доказами не спростовані про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Підставно судом не взято до уваги, як доказ, твердження позивача про недопуск відповідачем у спірну квартиру ОСОБА_7 , яку на вчинення дій по вселенню нотаріально посвідченою довіреністю уповноважила ОСОБА_3 . З врахуванням приписів ст. 319, 392 ЦК України вимоги з якими звернулась позивач, щодо усунення перешкод в користуванні належною квартирою, носять індивідуальний характер та стосуються виключно прав та інтересів безпосередньо власника житла та не можуть передаватись іншим особам навіть на підставі належно оформленої Довіреності. Довіреність це письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій (довіреному) для представництва перед третіми особами. Довіреність - це односторонній право чин, що фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов`язки безпосередньо для довірителя. Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Довіреність та дії довірителя не можна констатувати, як факт чинення перешкод позивачу відповідачем у користуванні спірною квартирою. Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Отже, усі співвласники квартири мають рівні права на користування і володіння, тобто вселення інших осіб має відбувались за взаємною згодою. Реалізація права власності однією особою не може шкодити праву власності іншої особи. Право спільної власності обмежено спеціальними нормами закону, унаслідок чого кожен із співвласників зобов`язаний реалізувати своє право власності з урахуванням прав та інтересів інших співвласників та за взаємною згодою. Позивач ОСОБА_3 не позбавлена можливості узгодити з ОСОБА_4 питання вселення ОСОБА_7 на підставі договору оренди в спірну квартиру. Право оренди матиме похідний характер від прав співвласників, якими є позивач та відповідач, на користування даною квартирою. З врахуванням викладеного суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано констатував про відсутність підстав для задоволення позову. Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку. Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування. Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , яка подана в її інтересах представником ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: