Постанова 4873 № 910/10488/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2021 р. Справа№ 910/10488/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Тарасенко К.В. без повідомлення учасників справи, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10488/20 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 про стягнення 106 618,80 грн В С Т А Н О В И В : Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 106618,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзДВ «Експрес Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів програма «VIP» №777.19.2484872 від 05.09.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Lexus», державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», позивач просить суд стягнути з останнього 100 000,00 грн в якості виплати страхового відшкодування, пеню у розмірі 4 655,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 1102,40 грн та 3% річних у розмірі 860,66 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн; пеню у розмірі 4 655,74 грн, 3% річних у розмірі 860,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 102,40 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. Рішення суду мотивоване тим, що позов є обґрунтованим, а відповідачем не доведено ні наявності підстав для звільнення страховика від обов`язку сплачувати страхове відшкодування, ні наявності підстав для зменшення суми страхового відшкодування. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» 12.10.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10488/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим без з`ясування обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_13 умислу на заподіяння збитків не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки з матеріалів справи та, зокрема, з судових рішень про притягнення ОСОБА_13 до адміністративної відповідальності у справі № 932/18189/19, вбачається, що вказана особа свідомо здійснювала зіткнення з автомобілями які стояли в пробці та продовжувала рух пошкодивши, зокрема, і застрахований транспортний засіб. А отже наявний непрямий умисел, оскільки особа (водій ОСОБА_13 ) усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його небезпечні наслідки і хоча і не бажала, але свідомо допустила їх настання. В свою чергу, вказані судові рішення містять висновок про наявність в діях ОСОБА_13 уявної оборони, а тому у відповідача на підставі п. 37.1.1. ст.. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наявне право для відмови у здійсненні страхової виплати, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач також зазначає, що крім транспортного засобу який було застраховано позивачем, в наслідок ДТП було заподіяно шкоду ще 13 особам і загальний розмір заподіяних збитків перевищує 800 000,00 грн, однак відповідно до укладеного між відповідачем та ОСОБА_13 договором максимальний розмір страхового відшкодування не може перевищувати п`ятикратну страхову суму (500 000,00 грн), а тому заявлена до стягнення сума, у випадку задоволення позову, має бути зменшена пропорційно до 74 515,48 грн, на підставі абзацу 2 п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10488/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Позивач направив до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скарги заперечив, просив залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що дії водія ОСОБА_13 не були направлені безпосередньо на настання страхового випадку, а тому відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.1. ст.. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Приписами ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: «

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 17.07.2020. Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, заперечень на відзив - сплив, і на адресу Північного апеляційного господарського суду відповідні документи не надходили. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі- страховик, позивач) та ОСОБА_14 (надалі- страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів програма «VІР» № 777.19.2484872 (надалі - договір), відповідно до якого був застрахований транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1 , в межах страхової суми, яка складає: 2 076 475,53 грн. Згідно із п. 10 договору страхування строк його дії складає з 00.00 год. 12.09.2019 по 24.00 год 11.10.2020. Відповідно до постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року у справі № 932/18189/19, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020, ОСОБА_13 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Вказаною постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року у справі № 932/18189/19 встановлено наступне. 22.11.2019 о 16.30 год. водій ОСОБА_13 , керуючи автомобілем «LEXUS-GX 460» д/н НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Шевченка, в районі буд. 38 у м. Дніпро, перед початком руху та її зміні, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген-Поло» д/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_12 , автомобілем «Рено-Кенгу» д/н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_15 , автомобілем «Лексус RX 270» д/н НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_16 , автомобілем «Міцубісі-Ланцер» д/н НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_17 , автомобілем «Міцубісі-Спейс-Стар» д/н НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_18 , автомобілем «Деу-Нексія» д/н НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_19 , автомобілем «Мерседес-Бенц» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_20 , автомобілем «ЗАЗ-Віда» д/н НОМЕР_10 під керуванням водія ОСОБА_5 , автомобілем «Тойота-Королла» д/н НОМЕР_11 під керуванням водія ОСОБА_21 , автомобілем Мерседес CLS 63 AMG» д/н НОМЕР_12 під керуванням водія ОСОБА_22 , автомобілем «БМВ-Х5» д/н НОМЕР_13 під керуванням водія ОСОБА_23 , автомобілем «ЗАЗ» д/н НОМЕР_14 під керуванням водія ОСОБА_24 , автомобілем «Рено-Сандеро» д/н НОМЕР_15 під керуванням водія ОСОБА_25 , автомобілем «Мерседес-RX 350» д/н НОМЕР_16 під керуванням водія ОСОБА_26 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим спричинена матеріальна шкода. Своїми діями водій ОСОБА_13 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України. У судовому засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_13 вину у скоєнні правопорушення не визнав та пояснив, що 22.11.2019 року близько 16.30 год. він, керуючи автомобілем «LEXUS-GX 460». д/н НОМЕР_3 , рухався по вул. Січових Стрільців у напрямку пр. Д. Яворницького у м. Дніпро. В автомобілі в якості пасажира знаходилася його дружина ОСОБА_27 . Під час руху він зупинився перед перехрестям з вул. Шевченка та збирався виходити з автомобіля щоб відвідати перукарню. Але, в цей час з правого боку автомобіля, з боку пасажирського сидіння, зупинився автомобіль білого кольору, з якого вибігли озброєні особи, один з яких, відкривши передні пасажирські двері його автомобіля, де перебувала його дружина, направив якійсь предмет їй в обличчя, вимагаючи вийти автомобіля. Він, сильно злякавшись за життя та здоров`я своєї дружини та за своє, перебуваючи у шоковому стані, з метою врятування свого життя та життя дружини, а також знаючи, що у нього в салоні автомобіля знаходиться значна сума грошових коштів (2 112 000 грн), розцінюючи дії нападників, як спробу пограбування, почав рух назад. Його дружині вдалося швидко зачинити пасажирські двері і він, змінивши напрямок руху, повернув на вул. Шевченка у м. Дніпро та почав рух у напрямку Дніпровського відділу поліції за допомогою. Однак, на вул. Шевченка був затор автомобілів, які стояли у «пробці» і він, рятуючи своє життя та життя дружини, вимушений був розштовхувати автомобілі, які стояли по ходу руху його автомобіля та пошкоджувати ці автомобілі, оскільки невідомі озброєнні особи у балаклавах під час переслідування, розбили скло на автомобілі та здійснювали постріли. Під час руху до Дніпровського відділу поліції, його дружина здійснила виклик до поліції по номеру телефону « 102» зі свого мобільного телефону, повідомивши, що невідомі стріляють з вогнепальної зброї, відбувається погоня та їх намагаються вбити. Коли він доїхав до Дніпровського відділу поліції, назустріч вибігли працівники поліції і тільки після цього нападники, які його переслідували, представилися, що вони співробітники СБУ і діють відповідно до ухвали суду. У подальшому було встановлено, що дійсно в рамках кримінального провадження відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було надано дозвіл на проведення обшуку його автомобіля. Обшук проводили співробітники СБУ у Дніпропетровській області та спецпідрозділ «Альфа». Під час проведення обшуку з його автомобіля були вилучені грошові кошти у сумі 2 112 000 грн які він мав намір покласти у банк. Також з метою належного оформлення вказаних подій він викликав СОГ Шевченківського ВП. Просив закрити справу відносно нього на підставі ст. 18 КУпАП, оскільки він діяв у стані крайньої необхідності, розштовхуючи автомобілі, які стояли по ходу руху його автомобіля, так як оцінював дії осіб, які переслідували його автомобіль, як пограбування та він намагався зберегти здоров`я та життя як своє, так і своєї дружини. Відповідно до пояснень наданих при розгляді справи про адміністративне правопорушення, потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 22.11.2019 року близько 16.30 год. коли він, керуючи автомобілем «Рено-Кенгу» д/н НОМЕР_5 , стояв у заторі по вул. Шевченка у м. Дніпро, відчув удар у задню частину автомобіля, а потім у ліву частину. Після чого він побачив автомобіль джип марки «Лексус» темного кольору, водій якого їхав, розштовхуючи стоячі у заторі автомобілі. За вказаним автомобілем бігли якісь люди. Внаслідок ДТП його автомобіль був пошкоджений, чим спричинена матеріальна шкода. Свідок ОСОБА_27 , яка була допитана при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді пояснила, що 22.11.2019 близько 16.30 год. вона знаходилася як пасажир на передньому пасажирському сидінні в автомобілі «LEXUS-GX 460» д/н НОМЕР_3 під керуванням її чоловіка ОСОБА_13 . Коли вони зупинилися на вул. Січових Стрільців у м. Дніпро, біля них припаркувався автомобіль білого кольору, з якого вискочили люди в чорному одязі з масками на обличчях і один з яких відчинив двері автомобіля з її боку і направив на неї пістолет або предмет схожий на пістолет, наказавши при цьому вийти з автомобіля. Вона, злякавшись, закричала, і ОСОБА_13 в цей час здав назад і з відчиненою дверкою поїхав. Під час руху вона зачинила двері і за ними розпочалася погоня, були чутні хлопки. В цей час вона по телефону по гучному зв`язку розмовляла з сином, говорила, що на них напали і хочуть пограбувати, оскільки в цей час в автомобілі знаходилася значна сума грошових коштів, які належать чоловіку. За порадою сина вона зателефонувала на «102» та повідомила про озброєний напад на них. Під час руху вони повернули на вул. Шевченка у м. Дніпро і під`їхали до затору автомобілів. Але по автомобілю почали стріляти і хтось підбігши до автомобіля, предметом схожим на топорик розбив бокове водійське скло. Після чого ОСОБА_13 почав їхати уперед, тараня автомобілі, які стояли попереду. Коли вони під`їхали до відділу поліції і почали сигналити, вибігли працівники поліції і під`їхали ті, хто їх переслідував, які представилися співробітниками СБУ. Після чого був проведений обшук в автомобілі. Також вона викликала швидку допомогу чоловіку, так як у нього була поранена рука. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська при розгляді справи було також досліджено відеозапис, наданий ОСОБА_13 , та у постанові вказано, що відповідно до відеозапису автомобіль «LEXUS-GX 460» д/н НОМЕР_3 стоїть припаркований по вул. Січових Стрільців у м. Дніпро, через деякий час під`їжджає та зліва паркується автомобіль білого кольору, з якого виходять декілька осіб, які починають підходити до автомобіля ОСОБА_13 попереду. В цей час передні пасажирські двері автомобіля «LEXUS-GX 460» відчиняються, видно, як особа намагається вийти і одразу зачиняються, після чого автомобіль «LEXUS-GX 460» д/н НОМЕР_3 починає рух заднім ходом і виїжджаючи з парковочного місця, починає рухатися по вул. Січових Стрільців. Далі з відео вбачається перехрестя вул. Шевченка та вул. М. Грушевського у м. Дніпро, автомобіль «LEXUS-GX 460» д/н НОМЕР_3 маневрує, таранить автомобілі, які стоять попереду та по бокам, і переїжджає перехрестя, при цьому в цей час з автомобіля білого кольору вибігають особи, які направляються у бік напрямку руху автомобіля «LEXUS-GX 460» д/н НОМЕР_3 . З аудіо файлу спецлінії « 102» ГУНП у Дніпропетровській області, зафіксованого 22.11.2019 року близько 16.30 год. з абонентського номеру НОМЕР_17 , вбачається, як якісь чоловік повідомляє, що на його автомобіль напали невідомі зі зброєю і стрілять, при цьому при відтворенні вказаного аудіо файлу не чутно звуків пострілів. Дніпровський апеляційний суд у своїй постанові від 20.02.2020 у справі справа № 932/18189/19 зазначив, що дії ОСОБА_13 у порушенні Правил дорожнього руху спричинили значні пошкодження чотирнадцяти транспортних засобів. Суд також прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_13 уявної оборони. 25.11.2019 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію та з заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. Відповідно до Звіту №1259 про оцінку транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1 від 14.01.2020, складеного ТОВ «Укравтолізинг», вартість відновлювального ремонту склала 126 287,33 грн. Згідно рахунку-фактури №CЧDЕ-00252 від 30.11.2019 та рахунку-фактури №CЧDЕ-00115 від 15.01.2020 вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1 від 14.01.2020 склала 119 337,31 грн. Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» у відповідності до умов договору страхування визнало дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 22.11.2019, страховим випадком, та здійснило виплату ОСОБА_28 страхове відшкодування у сумі 119 337,31 грн за страховими актами №3.19.3322-1 від 03.12.2019, №3.19.3322-2 від 17.01.2020, що підтверджується платіжними дорученнями №Ц006014 від 03.12.2019, № Ц000392 від 17.01.2020. Вказані обставини, сторонами не заперечуються та встановлені судовими рішеннями які набрали законної сили. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Пунктом 36.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль «Lexus», державний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АМ/9018445) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн та з франшизою у розмірі 0,00 грн. Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №777.19.2484872 від 05.09.2019, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки. Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 . В розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. За договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс Поліс АМ/9018445) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 100 000,00 грн. Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою вих. №1389/07-3.19.3322 від 26.02.2020, у якій просив останнього перерахувати суму страхового відшкодування. Листом №03/2042 від 23.03.2020 відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п. 37.1.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону. Враховуючи обставини справи та норми, на які послався відповідач відмовляючи у здійсненні страхового відшкодування, а також обставини встановлені у справі № 932/18189/19, колегія суддів зазначає, що ДТП трапилось в результаті дій водія який діяв в умовах уявної оборони, оскільки ОСОБА_13 вважав, що наявна загроза його життю, здоров`ю та майну, а ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять положень, що настання страхового випадку в умовах уявної оборони може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, а тому відповідач не правомірно відмовив у здійсненні страхового відшкодування на користь позивача. Відповідно до абз. 2 п. 9.2. ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п`ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Як вбачається із Полісу №АМ/9018445 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 100 000,00 грн. У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначає, що загальний розмір шкоди завданий 13 потерпілим за одним страховим випадком складає 800 755,16 грн, що перевищує п`ятикратну страхову суму, а тому при розрахунку суми страхового відшкодування кожному потерпілому необхідно зменшити відшкодування на 37,55894124%. Тобто, за розрахунком відповідача, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми страхового відшкодування не можуть перевищувати 74 515,48 грн. Проте, під час розгляду справи судом було встановлено, що за наслідками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було прийнято рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування усім 13-ти особам, які звернулись із відповідними заявами. Жодних доказів, які б підтверджували виплату відповідачем страхового відшкодування на користь інших потерпілих осіб, матеріали справи не містять. Таким чином, посилання відповідача на норми п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за відсутності належних доказів виплати відповідачем страхового відшкодування на користь інших потерпілих осіб, правомірно відхилено судом першої інстанції, а відтак підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування не вбачається. Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не надано, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 000,00 грн страхового відшкодування правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі. Що стосується вимог позивача про стягнення пені у розмірі 4 655,74 грн, нарахованої за період прострочення з 24.03.2020 по 06.07.2019, суд зазначає наступне. Частиною 1 статті 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом). Відповідно до п. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно з п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволені в повному обсязі, а судом апеляційної інстанції не було виявлено підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% у розмірі 860,66 грн та інфляційні втрати у розмірі 1102,40 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом було встановлено, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично правильним та нормативно обґрунтованим, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат в заявленому розмірі. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду. Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993). У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на спростування доводів позовної заяви. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10488/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10488/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

4. Матеріали справи №910/10488/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік К.В. Тарасенко