Постанова Львівський апеляційний суд № 456/4807/19

Справа № 456/4807/19 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М. Провадження № 22-ц/811/329/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом згідно якого з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про відмову від позову в частині вимог просив cтягнути з ПАТ «Страхова компанія «АРКС» в свою користь 80 989,29 гривень страхового відшкодування, у тому числі 53 525,26 грн. різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо транспортної пригоди, 2000 витрат на евакуацію транспортного засобу, 6680 грн. - послуги стоянки, 3% річних 1483,36 грн., пеня 16237,04 грн., інфляційні збитки - 1336,63 грн.. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 07.12.2018 на автодорозі М-06 Київ-Чоп 562+600м. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Citroen Jumpy» під його керуванням та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .. Цивільно-правовова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ «СК «АХА Страхування». Відповідно до звіту № ФД-000065 від 12.03.2019 різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 53 252,26 гривень. Крім того, зазначає, що ним були понесені витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2000 грн., а також послуги стоянки на суму 6680 гривень. Звернувшись з відповідною заявою до АТ «СК «АХА Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому листом від 01.03.2019 у виплаті відшкодування безпідставно відмовлено у зв`язку з тим, що нібито цивільно правова відповідальність ОСОБА_3 за пошкодження належного йому транспортного засобу не настала. У зв`язку з безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування з відповідача слід стягнути пеню у розмірі 16 237,04 грн., 3% річних у розмірі 1483,36 грн., розмір інфляційних збитків 1336,63 грн.. Також додатково просив стягнути понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі витрати за проведення експертизи. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» в користь ОСОБА_2 51 252 (п`ятдесят одну тисячу двісті п`ятдесят дві) гривні 26 коп. страхового відшкодування та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на евакуацію транспортного засобу. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» в користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 16 237,04 грн., 3% річних у розмірі -1483,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 336,63 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» у користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1177, 24 грн., 5356,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 4017,60 грн. витрат на проведення експертизи. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку через свого представника адвоката Адвокатського об`єднання «Статніков, Катрушин та партнери» - Деревецького Володимира Васильовича оскаржив. Вважає рішення суд незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на відсутність інформації про заподіяння шкоди автомобілю марки «Citroen Jumpy» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , внаслідок дій ОСОБА_3 , в зв`язку з чим цивільно правова відповідальність ОСОБА_3 за пошкодження належного позивачу транспортного засобу не настала, що в свою чергу, виключає обов`язок АТ «СК «АРКС» відшкодовувати заявлені збитки. Також звертає увагу на неналежний доказ, а саме: висновок експерта Давидовича О.О., під час проведення якого бралися до уваги недостовірні дані щодо дорожнього покриття під час ДТП, та відеофайл, який лежить в основі експертного дослідження, під час перегляду якого неможливо встановити дійсні обставини ДТП. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. 11 травня 2021 року від ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року залишити без змін, з покликанням на безпідставність доводів апеляційної скарги. Окрім цього, в поданому відзиві ОСОБА_4 просив стягнути з АТ «СК «АРКС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., долучивши ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової допомоги №13 від 06 травня 2021 року, акт про надання правової допомоги до договору №13 від 06.05.2021, згідно якого підготовка відзиву на апеляційну скаргу становить 2000 грн., меморіальний ордер про оплату 2000 грн. ОСОБА_4 за довогором, а також докази надсилання відзиву скаржнику. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19 серпня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 31 серпня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. 07.12.2018 на автодорозі М-06 Київ-ЧОП 562+600м. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Citroen Jumpy» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням позивача та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2018 по справі № 442/8661/18 встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача ОСОБА_2 , провадження по справі закрито /а.с. 10/. Даною постановою встановлено, що враховуючи швидкість, стан дорожнього покриття та погодні умови, ОСОБА_2 не мав змоги різко загальмувати та об`їхати перешкоду, тобто автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito». В результаті цього і відбулося зіткнення автомобілів. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.01.2019 у справі №443/2175/18 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З тексту відповідної постанови вбачається, що ОСОБА_3 07.12.2018 о 09 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Чоп, 562 км +800 м, керуючи належним йому автомобілем, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості, не впорався з керуванням, внаслідок чого вчинив зіткнення із металевим дорожнім огородженням, що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 12.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП./а.с.12/ З технічної точки зору дії водія автомобіля марки «Citroen Jumpy» НОМЕР_4 пов`язані з неналежним виконанням вимог п.12.3 ПДР України знаходяться в причино-наслідковому зв`язку із настанням пригоди. З долученого до матеріалів справи позивачем висновку експерта № 57 від 05.10.2020 зокрема у п.4 розділу «Висновки» зазначено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito» номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти даній ДТП шляхом виконання вимог п.1.5 п.2.3 (підпункт «д») п.12.1 ПДР України. /т.1 а.с. 50-56/ У пункті 6 «Висновки» зазначено, що в дорожній ситуації, що склалася дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.1.5. п.2.3 (підпункту «д») п.12.1 ПДР України і знаходились в причино-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП. Натомість водій автомобіля марки «Citroen Jumpy» НОМЕР_4 ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки «Mercedes-Benz Vito» номерний знак НОМЕР_5 з моменту виникнення небезпеки, а тому причинно - наслідковий зв`язок з настанням даної ДТП у його діях не вбачається. З долученого до матеріалів справи відповідачем висновку судової автотехнічної експертизи № 10606200 від 15.07.2020, вбачається, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Citroen Jumpy» НОМЕР_4 з моменту виникнення небезпеки для руху повинен був керуватись вимогами п.12.3 ПДР України зокрема повинен був вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки свого транспортного засобу без необхідності застосування екстреного гальмування. При виконанні належних дій водій «Citroen Jumpy» НОМЕР_4 мав технічну можливість запобігти настанню даної події шляхом дотримання п.12.3 ПДР України, зокрема шляхом застосування своєчасного гальмування при русі з фактичною швидкістю. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ «СК «АХА Страхування», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ /4816888. Ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну - 100 000 грн., франшиза 2000 грн./а.с.61 т.1/ Листом від 01.03.2019 № 1941/12-цв відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування з мотивів не настання у даному випадку цивільно правової відповідальності ОСОБА_3 /а.с.14/ Із звіту № ФД-000065 вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 12.03.2019 вбачається, що вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 177605,51 грн., тоді як ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 97860,26 грн., тобто витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди./а.с.17-20/ Відповідно до звіту № ФД-000065 від 12.03.2019 різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 53 252,26 грн.(97860,26 грн.- 44608 грн.). Саме вказана сума страхового відшкодування, яка не перевищує ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну згідно полісу страхування, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за мінусом 2000 грн. франшизи, що відповідно дорівнює 51 252,26 грн.. З представленого товарного чеку від 07.12.2018 видавник ФОП ОСОБА_5 вбачається, що було надано послуги евакуатора по маршруту Львів-Дрогобич власник ОСОБА_6 , автомобіль марки «Сitroen Jumpy» НОМЕР_3 вартість 2000 грн./а.с.40/ Постановляючи оскаржуване рішення суд виходив з тих обставин, ОСОБА_3 , який застрахував свою відповідальність у відповідача, винний у завданні шкоди позивачу, в зв`язку з чим, сума страхового відшкодування, за шкоду спричинену майну позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 51252,26 грн., 2000 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу, 3% річних, інфляційні втрати та пеня, в загальній сумі 72309.29 грн. Окрім цього, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу, вартість експерти здійсненої на замовлення позивача та судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав. Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає беззаперечним встановлений той факт, що ОСОБА_3 є винним в завданні матеріальної шкоди завданої позивачу, в результаті ДТП яка трапилася з його вини, в зв`язку з чим наявні підстави для відшкодування відповідачем позивачу матеріальної шкоди. Суд першої інстанції вмотивовано спростував доводи відповідача щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 та шкодою завданої автомобілю належному ОСОБА_2 . Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Окрім цього згідно п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Тобто розмір страхового відшкодування фактично залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. Саме така правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 753/21303/16-ц. Також згідно п.12.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до звіту № ФД-000065 від 12.03.2019 різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 53 252,26 грн.(97860,26 грн.- 44608 грн.). Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказана сума страхового відшкодування, яка не перевищує ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну згідно полісу страхування, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за мінусом 2000 грн. франшизи, що відповідно дорівнює 51 252,26 грн.. При цьому пошкоджений транспортний засіб марки «Citroen Jumpy» НОМЕР_4 не підлягає поверненню страховій компанії, оскільки позивач не визнав свій автомобіль фізично знищеним, про що вказав у заяві про уточнення позовних вимог та відповідно просив відшкодувати тільки різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи ту обставину, що позивачем доведено факт надання та оплати послуги з евакуації його автомобіля після ДТП, суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення таких витрат на загальну суму 2000 грн., вмотивовано спростувавши доводи відповідача про те, що такі послуги не могли надаватися ФОП ОСОБА_5 . Стосовно позовних вимог у частині стягнення в користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне. Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України). У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ч.1 ст. 992 ЦК України). Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик на протязі 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Велика Палата Верховного Суду в своїй Постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про те, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика застосовується ч.2 ст. 625 ЦК України. Таким чином враховуючи, той факт, що відповідач своїм листом від 01.03.2019 № 1941/12-цв безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, що було встановлено у ході розгляду справи, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Під час оцінки наданого розрахунку суд першої інстанції правильно врахував те, що відповідач не подавав заперечень щодо його обґрунтованості та розміру та не надав жодних належних та допустимих доказів на їх спростування. Колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку наданого до заяви про уточнення позовних вимог, а саме 16 237,04 грн. пені, 1483,36 грн. 3% річних та 1 336,63 грн. інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок є обґрунтованим. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 72 309,29 грн., з яких: 51 252,26 грн. страхове відшкодування (53252,26 грн. різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. 2000 грн. франшизи, яка добровільно сплачена ОСОБА_3 позивачу), 2000 грн. втрати на евакуацію транспортного засобу, 16 237,04 грн. - пеня, 1483,36 грн. - 3% річних, 1336.63 грн.- інфляційні втрати. Колегія суддів також звертає увагу, що позивач правомірно здійснив збільшення розміру позовних вимог, без змінити підстав позову, шляхом стягнення суми 3% річних, інфляційних та пені, а суд в свою чергу на законних підставах прийняв таке збільшення. Щодо покликання на те, що суд безпідставно здійснив розгляд справи 30 листопада 2020 року без участі відповідача, слід зазначити, що про час та дату розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, мав можливість забезпечити участь його представника в судовому засіданні. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020року залишити без змін. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133); - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137); - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137); - суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137); - обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137). Для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК). Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); (2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". В поданому 11 травня 2021 року відзиві ОСОБА_4 просив стягнути з АТ «СК «АРКС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., долучивши ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової допомоги №13 від 06 травня 2021 року, акт про надання правової допомоги до договору №13 від 06.05.2021, згідно якого підготовка відзиву на апеляційну скаргу становить 2000 грн., меморіальний ордер про оплату 2000 грн. ОСОБА_4 за довогором, а також докази надсилання відзиву скаржнику. Пунктом 3.2 договору передбачено, що за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, а саме за підготовку відзиву на апеляційну скаргу клієнт сплачує гонорар у розмірі 2000 грн. З призначення платежу меморіального ордеру від 06 травня 2021 року вбачається, що такий оплачені за надання правової допомоги згідно договору № 13 від 06 травня 2021 року ОСОБА_2 .. Положеннями п.3 ч.2 ст. 142 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн, з урахуванням критеріїв складності даної справи, такими, що відповідають критеріям розумності, виваженості та справедливості. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року - залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» (ЄДРПОУ 20474912) у користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 ) 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 31 серпня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник