Постанова 4824 № 757/314/20-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 757/314/20-ц Номер провадження 22-ц/824/117/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Волкової С. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області в особі Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області, Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом, з урахуванням подальших уточнень, до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області в особі Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 вересня 2018 року слідчим органу досудового розслідування ГУ НП в Київській області за фактом вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відкрито кримінальне провадження № 12018110040001851. Під час допиту позивача в якості потерпілого у вищевказаному кримінальному провадженні 06 жовтня 2018 року, останній надав фактичні дані, що викривали ОСОБА_2 у вчиненні проти позивача злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Позивач зазначає, що з 22 грудня 2018 року у матеріалах кримінального провадження № 12018110040001851 наявні докази існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_2 низки особливо тяжких та тяжких майнових злочинів. Постановами слідчого СУ ГУ НП у Київській області від 08 серпня 2019 року у задоволенні клопотань потерпілих у кримінальному провадженні № 12018110040001851 про невідкладне повідомлення підозри ОСОБА_2 , проведення його допиту в якості підозрюваного, було відмовлено. 23 серпня 2019 року ОСОБА_2 перетнув державний кордон України, а 19 вересня 2019 року відносно останнього складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 29 жовтня 2019 року підозрюваного ОСОБА_2 оголошено у державний розшук, а 30жовтня 2019 року - у міжнародний розшук. Таким чином, на думку позивача, органи досудового розслідування та прокуратури вчинили процесуальну бездіяльність щодо своєчасного та ефективного притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року (т. ІІ а.с. 29-32) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області в особі Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області, Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на невірне визначення судом першої інстанції обставин правовідносин, протиправне обмеження скаржника у праві подавати докази, просив рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з держави Україна шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 297 050 грн. в якості відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу, як потерпілому по кримінальному провадженню № 12018110040001851, внаслідок протиправної процесуальної бездіяльності Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області та прокуратури Київської області під час розслідування по кримінальному провадженню № 12018110040001851 тяжкого злочину, вчиненого потри позивача ОСОБА_2 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок процесуальної бездіяльності відповідачів-1 та 2 щодо своєчасного та ефективного притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, на даний час, в рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні № 12018110040001851, не можливо здійснити швидке, повне та об`єктивне розслідування злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України вчиненого ОСОБА_2 відносно скаржника. Крім того, внаслідок вказаних дій, скаржник позбавлений можливості отримати швидке відшкодування майнової шкоди у розмірі 297 050 грн., завданої йому злочинним шляхом. Скаржник зазначає, що з метою забезпечення його процесуального права на подання доказів ним було заявлено ряд клопотань, а саме про: витребування доказів; долучення до матеріалів справи письмових доказів; виклик та допит свідків; про зобов`язання відповідачів-1 та 2 надати до суду докази прийняття ними своєчасних процесуальних рішень та вчинення ефективних слідчих дій у задоволенні яких, судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції в супереч норм ч. 7 ст. 81 ЦПК України не було витребувано у відповідачів-1 та 2 певні докази з власної ініціативи. Скаржник зазначає, що заявою від 12 березня 2020 року ним було змінено предмет позову, проте судом першої інстанції не було розглянуто дану справу у межах заявленої ним у вказаній заяві вимоги. На думку скаржника, оскаржуване рішення ухвалене упередженим на користь відповідачів суддею, що є однією з підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, прийнято до свого провадження дану справу та призначено її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. В матеріалах справи наявний відзив від відповідача-4 з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. На думку відповідача-4, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення застосував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини з дотриманням норм процесуального права, що свідчить про законність вказаного рішення. Відповідач-4 зазначає, що він не наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави в даній категорії справ у зв`язку з чим, позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача. В матеріалах справи наявний відзив відповідача-3 з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач-3 зазначає, що позивач має право подавати цивільний позов лише під час кримінального провадження або після закінчення розгляду кримінального провадження. Разом з тим, на даний момент триває досудове розслідування, а справу не передано до суду. Таким чином, позивачем завчасно подано дану апеляційну скаргу, оскільки вина ОСОБА_2 не встановлена. На думку відповідача-3, матеріали справи не містять доказів на підтвердження незаконності дій органів досудового розслідування та не доведено у відповідному порядку. Відповідач-3 зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040001851, у якому позивача визнано потерпілим, триває. Таким чином, позивач може реалізувати своє право на відшкодування спричиненої шкоди внаслідок кримінального правопорушення, заявивши цивільний позов в рамках кримінального провадження. В матеріалах справи наявний відзив відповідача-2 з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач-2 зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110000000754, виділеному з кримінального провадження № 12018110040001851 триває. В свою чергу, позивач, якого визнано потерпілим, може реалізувати своє право на відшкодування спричиненої шкоди внаслідок кримінального правопорушення, заявивши цивільний позов в рамках обох кримінальних проваджень у відповідній частині до початку розгляду справи по суті в суді. Натомість позивач просить стягнути зазначену суму не з особи, яка ними фактично заволоділа, а з відповідачів, безпідставно мотивуючи це бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури під час досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні. На думку відповідача-2 реалізація потерпілими у кримінальному провадженні свого процесуального права і оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Негольшов С. М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представники відповідачів Міністерства юстиції України - Колток О. М. та Прокуратури Київської області - Слабковська О. О. заперечували поти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін. Представники СУ НП в Київській області в особі ГУ НП в Київській області та ГУ ДКС України до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених ним позовних вимог. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 12 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відповідно до умов якого, ОСОБА_2 в майбутньому зобов`язався передати у власність ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 та оплатити гарантійний внесок, що не перевищує загальну вартість вказаної квартири в порядку та на умовах, визначених цим договором (т. І а.с. 50-53). За період з січня 2016 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 на виконання умов договору від 12 січня 20106 року передав ОСОБА_2 (його представнику) грошові кошти у загальній сумі 297 050 грн. (т. І а.с. 55-73). 15 вересня 2018 року до ЄРДР внесено відомості про надходження 14 серпня 2018 року заяви від ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які починаючи з 2015 року по 2017 року зловживаючи довірою громадян, шляхом обману отримали грошові кошти законних власників квартир і не виконали перед ними свої договірні зобов`язання (т. І а.с. 23). 06 жовтня 2018 року ОСОБА_1 вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні № 12018110040001851 (т. ІІ а.с. 200). 06 жовтня 2018 року слідчим Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Дудник Ю. М. було проведено допит потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018110040001851 від 15 вересня 2018 року (т. ІІ а.с. 197-199). 03 вересня 2019 року слідчим слідчого управління ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Бухінним В. С. було проведено додатковий допит потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018110040001851 від 15 вересня 2018 року (т. І а.с. 24-28). Листом від 03 вересня 2019 року слідчим ГУНП в Київській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що його клопотання від 03 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018110040001851 від 15 вересня 2018 року розглянуто та у вимозі задоволено (т. І а.с. 204). Так, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 6 ст. 176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)». Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що застосовуючи стаття 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Так, під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у вересні 2018 року відкрито кримінальне провадження № 12018110040001851 потерпілим у якому, визнано ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення скаржника до суду апеляційної інстанції, у вищевказаному кримінальному провадженні триває досудове розслідування. Так, по вищевказаному кримінальному провадженню органом досудового розслідування було, зокрема, проведено допит та додатковий допит потерпілого ОСОБА_1 , оголошено в державний та міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_2 . Разом з тим, доказів які б свідчили про бездіяльність чи незаконність дій при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040001851 з боку посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області та прокуратури Київської області, матеріали справи не містять. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Крім того, слід зазначити, що оскільки досудове розслідування на даний час триває, скаржник може реалізувати своє право на відшкодування спричиненої шкоди внаслідок кримінального правопорушення, заявивши цивільний позов в рамках кримінального провадження до початку розгляду справи по суті. Посилання скаржника на бездіяльність органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040001851, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на даний час, органами досудового розслідування здійснюються дії щодо розшуку ОСОБА_2 . Посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення ухвалене упередженим на користь відповідачів суддею не підтверджується жодними наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, є безпідставним. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції в супереч ч. 7 ст. 81 ЦПК України не було витребувано у відповідачів-1 та 2 певні докази з власної ініціативи, є безпідставними, оскільки вказаною нормою передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З вказаного вбачається, що витребування доказів з власної ініціативи суду, не є обов`язком останнього, а є її правом у визначених законом випадках. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов О. В. Шахова