Постанова 4824 № 367/4940/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2023 року м. Київ Справа №367/4940/22 Провадження № 22-ц/824/7147/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 02 серпня 2023 року Повний текст постанови складено 03 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київська міська прокуратура, Головне управління Національної поліції у м. Києві, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Київської міської прокуратури та її посадових осіб, подану представником за довіреністю Горелик Роксоланою Мирославівною, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень. Позов мотивований тим, що 23 травня 2017 року старшим слідчим Святошинського управління поліції ГУНП м. Києва Черняковим С. В. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 20 квітня 2017 року за № 12017100080003350 позивачеві було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 191 КК України. 24 травня 2017 року проведено допит позивача, під час якого він заперечував свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень. 30 травня 2017 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017100080003350 відносно позивача, обвинувачуваного у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 191 КК України. Під час судового розгляду прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 було змінено обвинувачення, на підставі чого позивача було обвинувачено у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 185 та частиною третьою статті 15, частиною другою статті 185 КК України. 24 червня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва відповідно до пункту 1 частини першої статті 373 КПК України визнано позивача невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 185 та частиною третьою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, та виправдано у зв`язку із не доведенням того, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1 01 липня 2020 року Київським апеляційним судом виправдувальний вирок Святошинського районного суд ум. Києва від 24 червня 2019 року залишено без змін. Таким чином, позивач незаконно та безпідставно перебував під слідством та судом 37 повних місяців з дня повідомлення його 23 травня 2017 року про підозру у вчиненні злочинів в межах кримінального провадження № 12017100080003350 до 01 липня 2020 року - дня набрання виправдувальним вироком законної сили, внаслідок чого йому було завдано моральної шкоди. За час незаконного перебування під слідством і судом позивач був позбавлений можливості вільно реалізовувати свої звички, а саме: не мав змоги працевлаштуватись на постійній роботі, безпідставно був обмежений у вільному пересуванні протягом трьох років, був зобов`язаний неухильно з`являтись на допит для органів досудового розслідування, бути присутнім на усіх судових засіданнях. Позивача було примушено звільнитися за власним бажанням із магазину № 26 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд». Крім того, його репутація та авторитет в колективі були підірвані та спаплюжені. За час незаконного перебування позивача під слідством та судом позивач не мав достатніх засобів для існування. Його єдиним засобом для існування була пенсія по інвалідності, а згодом і за віком. Позивач є інвалідом і в період перебування під слідством і судом, у зв`язку із численними нервовими потрясіннями і фізичним виснаженням, загострилося існуюче захворювання позивача і в додаток до цього з`явилися супутні захворювання серцево-судинної системи. У серпні 2021 року було проведено операції - аорто-біфеморальние шунтування та тромбемболектомія гомілкового артеріального сегменту правої нижньої кінцівки. 17 січня 2022 року позивачу було ампутовано праву нижню кінцівку. Позивач протягом усього часу перебування під слідством своєї вини не визнавав. Поряд із цим він відчував приниження і зневагу з боку оточуючих, втратив довіру до правоохоронних органів держави. Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу були заподіяні душевні страждання та негативні наслідки у формі спаплюженої репутації, приниження честі та гідності, підрив загального стану здоров`я внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та проведення відносно позивача досудового розслідування завдавало позивачу моральних переживань, змушувало нервувати, створювало дискомфорт, порушувало звичайний для нього уклад життя, призводило до порушення нормальних життєвих зв`язків, для поновлення яких позивачу необхідно докласти значних зусиль. Посилаючись на приписи статей 55, 56 Конституції України, статті 23, частини першої, другої, сьомої статті ст.1176 ЦК України, пункту 1 частини першої статті 1, частини першої статті 2, пункту 5 статті 3, частини першої статті 4, частин п?ятої, шостої статті 14, статті 13, частини п?ятої статті 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування моральної шкоди у розмірі 247 900,00 грн, виходячи із розрахунку один мінімальний розмір заробітної плати (6 700,00 грн) за кожний місяць перебування під слідством та судом. Крім того, позивач просив відшкодувати витрати на правову допомогу в даній цивільній справі. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду. Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що матеріали позовної заяви не містять належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження тверджень позивача щодо факту завдання моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням, вини посадових осіб відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди. А саме, зазначив, що позивача було звільнено згідно трудової книжки за власним бажанням, записи про відсторонення від посади або звільнення у зв`язку із притягненням його до кримінальної відповідальності відсутні, як відсутні і докази відмови у прийнятті на роботу через перебування під слідством. Відсутні докази спричинення шкоди діловій репутації позивача. Крім того, матеріали справи не містять доказів застосування будь-якого запобіжного заходу, що обмежував би свободу пересування позивача, а прибуття за викликом до слідчого або суду це є процесуальним обов`язком підозрюваного/обвинуваченого та не може ототожнюватись із обмеженням свободи пересування. Позивачем не підтверджений взаємозв`язок між погіршенням стану його здоров`я та фактом перебування під судом і слідством у зв`язку із розслідуванням відносно нього кримінального правопорушення. Вважав вимогу про стягнення витрат на правову допомогу з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві такою, що не підлягає задоволенню, з огляду ненадання документів на їх підтвердження та відсутністю порушень прав позивача саме цим відповідачем. Крім того, вважав неможливим здійснення безспірного списання коштів в рахунок відшкодування шкоди саме з єдиного казначейського рахунку. Також зазначив, що аналогічні позовні вимоги були предметом розгляду у справі № 367/6038/20, в якій рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 жовтня 2022 року було відмовлено. Представник відповідача Київської міської прокуратури подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Натомість позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння моральних страждань внаслідок незаконних дій відповідачів, а також доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями та завданою шкодою. Матеріали справи не містять доказів та документів, які б підтверджували твердження позивача про неможливість реалізувати ним своє право на працю, зокрема, щодо відмови у працевлаштуванні, при тому, що ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати, які були його засобом для існування. До того ж позивач наразі не є працевлаштованим, після спливу двох років після припинення розгляду кримінальної справи проти нього, отже не можна стверджувати, що перебування під слідством і судом перешкоджало працевлаштуватись позивачеві. Також позивачем не надано письмових доказів, які б свідчили про наявні стосовно нього кримінально-процесуальні обмеження, які перешкоджали йому у вільному пересуванні упродовж перебування під слідством і судом. Щодо погіршення стану здоров`я позивача і проведення оперативного втручання 17 січня 2022 року, то таке оперативне втручання було проведено після припинення щодо позивача судового розгляду кримінальної справи. Крім того, просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у зв`язку із недоведеністю їх розміру належними доказами. Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення при вирішенні спору. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди. При цьому, звернено увагу на те, що належним відповідачем у справах даної категорії є Держава Україна, яка бере участь у справі як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Державні органи тільки представляють державу Україна у спірних правовідносинах. Крім того, представник відповідача зазначав про порушення судом правил підсудності та вважав за необхідне передати справу до Святошинського районного суду м. Києва, як уповноваженому органу на розгляд заяви позивача про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, посилаючись на те, що Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» визначено звернення із заявою для визначення розміру шкоди до суду, який розглядав справу по першій інстанції. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2023 року, з урахуванням ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень задоволено. Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 247 900,00 грн. Рішення суд мотивоване тим, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та необґрунтованого кримінального переслідування ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції взяв за основу для визнання такої компенсації положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» і виходив із розрахунку відповідно до розміру не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством чи судом. 14 березня 2023 року представник Київської міської прокуратури та її посадових осіб - Горелик Р. М. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять усіх документів, які підтверджують право на здійснення адвокатом Майко М. В. представництва інтересів ОСОБА_1 у цій справі. Представником надано тільки ордер, договору про надання правової допомоги не надано. Позивачем не надано доказів, що внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності у позивача погіршився стан здоров?я та він був змушений звільнитися з роботи і Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23березня 2023 року апеляційну скаргу представника Київської міської прокуратури та її посадових осіб - Горелик Р. М. залишено без руху та надано строку для усунення недоліків. Ухвала суду мотивована тим, що заявником до апеляційної скарги не надано докази сплати судового збору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року продовжено заявнику строк на усунення недоліків. 04 травня 2023 року заявником на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року надано докази сплати судового збору у розмірі встановленому судом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області. 30травня 2023 року матеріали справи № 367/4940/22 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник Київської міської прокуратури прокурор Гаврилюк О.М. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача адвокат Майко М.В. надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та його представника Майко М.В . Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головне управління Національної поліції у м. Києві в судове засідання явку своїх представників не забезпечили, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України за їх відсутності. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Встановлено, що 23 травня 2017 року старшим слідчим СВ Святошинського управління поліції ГУНП м. Києва Черняковою С. В. за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Черніченко І. В. у кримінальному провадженні № 12017100080003350, відомості про яке внесено до ЄРДР 20 квітня 2017 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 191 КК України. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017100080003350 від 20 квітня 2017 року, ОСОБА_1 у відповідності до пункту 1 частини першої статті 373 КПК України визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 185, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведенням того, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року залишено без змін. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Сер.КИО-1 № 0425158, виданої 16 жовтня 2013 року на підставі акта № 1365, ОСОБА_1 з 01 листопада 2013 року за результатами повторного огляду встановлено довічно третю групу інвалідності за загальним захворюванням. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 23 жовтня 2013 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 3 гр. за загальним захворюванням довічно. З витягу з трудової книжки НОМЕР_2 вбачаються записи про прийняття на роботу 17 листопада 2016 року до ТОВ «Сільпо-Фуд» продавцем продовольчих товарів відділу свіжих продуктів магазину № 26, за переведенням з ТОВ «Фоззі-Фуд» та про звільнення 12 травня 2017 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України. Із вироку Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2017 року та 19 квітня 2017 року працював на вказаній посаді та обвинувачувався у вчиненні злочину за місцем роботи. Згідно виписного епікризу із історії хвороби № 3075/20211 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії магістральних судин ДУ «Національний інститут хірургії та трансплатології НАМНУ» з 24 травня 2021 року по 31 травня 2021 року зі скаргами на болі в лівій нижній кінцівці, наявності трофічних порушень між пальцями лівої стопи. Відповідно до витягів із медичної карти стаціонарного хворого від 20 серпня 2021 року № 120401 та від 27 вересня 2021 року № 126149 ОСОБА_1 був госпіталізований до КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» та проходив лікування в період з 04 серпня 2021 року по 20 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 27 серпня 2021 року, під час якого 06 серпня 2021 року проведено аорто-біфеморальне аллошунтування, тромбемболектомію гомілкового артеріального сегменту правої нижньої кінцівки. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону). У справі, що переглядається, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу завдано моральної шкоди унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки вироком суду ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та виправданий за недоведеністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень. Статтею 4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом. При цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на час розгляду справи. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6 700,00 грн. Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством, колегія суддів вважає, що його початком є 23 травня 2017 року (день оголошення підозри), а останнім днем перебування позивача під слідством і судом є 01 липня 2020 року (дата винесення ухвали про залишення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року без змін), тобто позивач під слідством та судом перебував 37 місяців. Таким чином, станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції з урахуванням мінімальної заробітної плати - 6 700,00 грн та періоду часу перебування позивача під слідством - 37 місяців розмір моральної шкоди, який розраховується відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», становить 247 900,00 грн (6 700,00 грн х 37 місяців). Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Разом з цим з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди. Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, а відповідно, він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд першої інстанції правильно визначився з терміном перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, у зв?язку із чим визначив розмір моральної шкоди, який підлягає до стягненню, у сумі 247 900,00 грн правильно. Аргументи сторони відповідача про те що під час визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд не повинен враховувати стан здоров?я позивача, причини його звільнення з роботи та інше, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції визначаючи суму моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 247 900,00 грн. (така ж суму заявлена позивачем) виходив лише з мінімально визначеного розміру, встановленого Законом. Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. У цій справі такими органамиє Київська міська прокуратура, Головне управління Національної поліції у м. Києві (дії посадової особи яких призвели до незаконного перебування позивача під слідством та судом) та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16). Подібний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 17 травня 2023 року у справі № 708/639/21 (провадження № 61-12278св22). Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу Київської міської прокуратури та її посадових осіб, подану представником за довіреністю Горелик Р. М. без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури та її посадових осіб, поданою представником за довіреністю Горелик Роксоланою Мирославівною, залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна