Постанова 4824 № 752/1974/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/1974/21 Суддя 1 інстанції Бойко О.В. Провадження № 33/824/1884/2021 Доповідач-суддя Матвієнко Ю.О. Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сологуба Вадима Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Завалля Гайворанського району Кіровоградської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 о 23 год. 50 хв. 08.12.2020 року в м. Києві по вул. Пирогівський шлях, 137, повторно протягом року керував транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії, передбачені ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Сологуб В.Л. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП, передавши матеріали справи до УПП у м. Києві у порядку, передбаченому ст. 253 КУпАП. Обгрунтовуючи доводи скарги, захисник посилається на те, що постанова суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду та порушенням судом права на справедливий судовий захист, що вбачається з наступного. Відповідно до ч. 2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Проте, 22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 2617-УІІІ), яким внесено зміни до ст. 130 КУпАП, та яку викладено у такій редакції: "Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами,тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин. Уживання судноводієм після аварійної події за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою накладення штрафу на судноводіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки". Крім того, цим законом доповнено КК України ст.286-1, наступного змісту: «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

1. Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, - караються штрафом у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років". Закон 2617-VIII набрав чинності 01 липня 2020 року. Таким чином, Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», криміналізовано керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст.4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально- правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Враховуючи вищевикладені положення, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у вигляді керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Як вбачається із матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №037313, подія мала місце 08 грудня 2020 року. Оскільки Закон №2617-УІІІ відповідно до п. 1 «Прикінцевих та перехідних положень» набрав законної сили 01 липня 2020 року, керування транспортним засобом у стані сп`яніння з 01 липня 2020 року відноситься до кримінальних проступків. За наведених обставин, захисник у скарзі зазначив про необхідність застосування положень ст. 253 КУпАП та направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відповідному органу досудового розслідування. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. В даному випадку, на думку апелянта, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, також відсутня. Згідно з цим пунктом, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Разом з тим, в цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, проте у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки, посилена. Приписами ст.253КУпАП встановлено, що, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. 17 червня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-ІХ від 09 квітня 2020 року, який 2 липня 2020 року було підписано президентом України, а 3 липня 2020 року - опубліковано в офіційній парламентській газеті "Голос України", а отже цей закон набрав чинності. Вказаним законом № 720-ІХ від 09 квітня 2020 року внесено зміни до Закону України № 2617-УІІІ від 22листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (Відомості Верховної Ради України», а саме: «1) у пункті 1: підпункти 2-4, 7 виключити; [пункт 4 Закону №2617-УІІІ від 22.11.2018 року, щодо зміни ст. 130 КУпАП], підпункти 127, 128, 131, 149, 171, 207 виключити [п. 171 Закону №2617-УІІІ від 22.11.2018 щодо введення в дію ст.286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»].» Однак, Закон України № 2617-УІІІвід 22 листопада 2018 року (про доповнення ст.286-1КК України та зміни ст. 130 КУпАП) набрав законної сили 01 липня 2020 року. Отже, вказані зміни не вдалось привести в дію (вчинити Верховній Раді), у зв`язку з тим, що Закон № 720-ІХ від 09 квітня 2020 року набрав чинності на третій день, після набрання чинності вищевказаного закону № 2617-УІІІ від 22 листопада 2018, а саме 03 липня 2020 року, при цьому такі зміни суперечать чинному на той час Закону України № 619-ІХ від 19 травня 2020 року, відповідно до якого зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення. Таким чином, оскільки відповідальність законодавством не скасована, а навпаки, посилена, то за проступок, який вчинено до 1 липня 2020 року, особа має бути притягнута до відповідальності за ст. 130 КУпАП, яка діяла на той час. А після 01 липня 2020 року за таке правопорушення особа, яка його вчинила, повинна бути покарана за ст. 286-1 КК України. З огляду на викладене, враховуючи те, що подія відбулася 08 грудня 2020 року, захисник Сологуб В.Л. просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП, а матеріали справи - передати до УПП у м. Києві в порядку, передбаченому ст. 253 КУпАП. ОСОБА_1 та його захисник Сологуб В.Л. до суду не з`явились, однак апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що захисник Сологуб В.Л. був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується його підписом у розписці (а.с.117). Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5. ПДР України за обставин, викладених у постанові суду. Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 037313 від 09.12.2020 року (а.с.1), письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3), диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.5). Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення. При цьому об`єктивна сторона останнього полягає саме у відмові від проходження зазначеного огляду. Відповідно до п. 6 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у відмові від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 № 037313 від 09.12.2020 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили, що в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 08 грудня 2020 року у м.Києві керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції в присутності двох свідків відмовився. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника Сологуба В.Л. про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП із передачею матеріалів справи до УПП у м. Києві в порядку, передбаченому ст. 253 КУпАП, у зв`язку із скасуванням 1 липня 2020 року акта, який встановлював адміністративну відповідальність, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за обставин, встановлених судом першої інстанції, 08 грудня 2020 року. 1 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, яким запроваджується інститут кримінальних проступків та яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України, було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 9 квітня 2020 року, який 2 липня 2020 року підписаний Президентом України, а 3 липня 2020 року - опублікований в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». З аналізу наведених Законів № 2617-VIII та № 720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, вбачається, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, діяла в період з 1 по 3 липня 2020 року, та скасована з 4 липня 2020 року і, починаючи з цього часу, особи, які вчинили такі протиправні дії, несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому апеляційним судом не береться до уваги те, що на офіційному сайті Верховної Ради України не внесені зміни у КК України та КУпАП, оскільки ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України». Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Поряд із цим апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд допустив помилку у кваліфікації дій ОСОБА_1 та обранні виду адміністративного стягнення, що вбачається з наступного. Згідно постанови суду дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Аналіз диспозиції та санкції ч.1 та ч.2 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що ці правопорушення відповідають критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 поставлено у вину відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, суддя в мотивувальній частині постанови від 03 лютого 2021 року, викладаючи сутність адміністративного правопорушення, яке він визнав доведеним, зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння повторно протягом року, при цьому не звернув уваги, що в самому протоколі ДПР 18 № 037313 від 09.12.2020 року такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, не зазначено, а зазначення у протоколі ч. 2 ст. 130 КУпАП є помилкою, що підтверджується Довідкою визначення повторності порушення ПДР, складеною Т.в.о. інспектора ВАП УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції Мариною Тижук (а.с.2). З даної довідки вбачається, що на виконання вимог ст. 35 КУпАП та УІІ розділу наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, зафіксовані не в автоматичному режимі» суд повідомляють, що станом на 09.12.2020 року відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно обліково-реєстраційних даних ППС «АРМОР», у період часу з 09.12.2019 по 09.12.2020 року не складалися протоколи про адміністративні правопорушення за порушення правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено статтею 130 КУпАП, окрім протоколу серії ДПР 18 № 037313 від 09.12.2020 року. Повторності не виявлено. Фабулу протоколу серії ДПР 18 № 037313, складеного відносно ОСОБА_1 , вважати як: ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суддя, постановляючи оскаржувану постанову, на вищенаведену довідку уваги не звернув, в зв`язку із чим припустився помилки в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Враховуючи викладене, постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 підлягає зміні шляхом перекваліфікації його дій із частини другої на частину першу ст. 130 КУпАП, визнання його винним у вчиненні цього адміністративного правопорушення та пом`якшення накладеного на нього стягнення до стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Сологуба Вадима Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 - змінити в частині кваліфікації дій правопорушника та виду адміністративного стягнення. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП та вважати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з пом`якшенням накладеного стягнення до штрафу в розмірі 600 /шестисот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10 200 грн. та позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. В решті постанову залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко