Постанова 4818 № 646/3493/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/3493/20 Головуючий І інстанції Єжов В.А. Провадження № 33/818/361/22 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И / по справі про адміністративне правопорушення / 02 лютого 2022 року м.Харків суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. за участю секретаря - Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,- в с т а н о в и в: Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420,40 грн. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі про адміністративно правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП або на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, складена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що в період з 01.07.2020 по 03.07.2020 року адміністративна відповідальність за ст.130КУпАП була скасована. В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції на 21.04.2021, 27.10.2021 року ОСОБА_1 не з`явився. На адресу, зазначену в апеляційній скарзі, направлялись судові повістки. Крім того, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, відповідно до зворотного повідомлення про доставку судової повістки про виклик в судове засідання призначене на 02.02.2022 року об 14.00 год. (а.с. 62), однак в судове засідання не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив. При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді. Зважаючи на вищевикладене, апеляційним судом вжито усіх необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду його апеляційної скарги. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі. У зв`язку з викладеним вище апеляційний суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , в межах поданої апеляційної скарги та наявних у справі відомостей, тобто з урахуванням доводів та вимог, які містяться в ній, та наявних відомостей у матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді в якому посилається на те, що в судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2020 року він не був присутнім, а повний текст постанови ним було отримано 30.07.2020 року, тому вважає, що строк ним було пропущений з поважних причин. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у керуванні транспортним засобам особоми в стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.9 а ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255цього Кодексу. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судовим розглядом встановлено, що 10 червня 2020 року приблизно о 00 годин 02 хвилини ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння та біля будинку №82 по вулиці Харківська в місті Харкові був зупинений працівниками Національної поліції, огляд на стан сп`яніння, у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу Drager. Згідно результатів огляду водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Результат огляду 3,38 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України. Внаслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №154293 від 10.06.2020 року. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується: - відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції ; - результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 прилад ARJL 0305, проведеним 10.06.2020 року щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого вміст алкоголю у видихуваному повітрі становить 3,38 % (проміле); (а.с.1а) - відомостями акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, , порушення координації руху, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), щодо останнього було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою Drager Alcotest 6820 прилад ARJL 0305. Результат огляду проба позитивна, 3,38 % (проміле). З результатом ОСОБА_1 погодився. Огляд проведено в присутності свідків (а.с. 3); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.06.2020, згідно яких в їх присутності ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, за результатом якого встановлено, що результат позитивний та складає 3,38 пром. (а.с. 5, 6) Судом апеляційної інстанції в судове засідання викликались свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,шляхом направлення судових повісток. В судове засідання в суд апеляційної інстанції свідки не з`явились, причин неявки суду не повідомили. Отже суд апеляційної інстанції виконав усі, передбаченні чинним КУпАП, можливості виклику свідків в судове засідання, а тому вважає за можливе розглянути справу без безпосереднього допиту цих свідків, пославшись лише на їх письмові пояснення, оскільки як вбачається з відеозапису вони були безпосередніми очевидцями події проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки, а тому їх показання є об`єктивними. Досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні відомості, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в суді першої інстанції доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення або в подальшому жодним чином не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у письмових поясненнях обставини. Крім того, враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення свідків, які були відібрані під час його складання. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Тому, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами апелянта, оскільки в такий спосіб вбачається спроба ОСОБА_4 уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт диск на якому міститься фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, які між собою мають певний проміжок часу, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу, порушили принцип безпреривності її застосування, то суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 в будь-який спосіб не оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС або до керівництва патрульної поліції з метою проведення службової перевірки Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб`єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Крім того, відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_5 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції. При розгляді справи судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду, наведених в апеляційній скарзі, допущено не було. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Разом з цим, апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав передбачених п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність з огляду на таке. 22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»(далі Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до статті 130 КУпАП, та яку викладено у такій редакції: «Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Крім того, цим закономдоповнено КК Українистаттею 286-1, наступного змісту: «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування». Таким чином, Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», криміналізовано керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Закон № 2617- VIII набрав чинності 01 липня 2020 року. Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 720-IX) яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII». Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України». Протокол про адміністративне правопорушення серії БД №1542930 за частиною 1 статті 130 КУпАП поліцейським складено 10 червня 2020 року. Відповідно до вимог частини 1 статті 8 КУпАПособа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у вигляді керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддя врахував положення статті 8 КУпАП, застосував редакцію частини 1 статті 130 КУпАП, яка діяла під час і за місцем вчинення правопорушення. Таким чином, твердження апелянта щодо закриття провадження у зв`язку із набранням 01.07.2020 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»на підставі ст. ст. 8, 247 КУпАПє безпідставними. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков