Постанова 4818 № 638/12371/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Харків справа № 638/12371/20 провадження №22-ц/818/1980/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Котелевець А.В., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкових територій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020 року у складі судді Цвірюка Д.В.,- в с т а н о в и в : У вересні 2020 року Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкових територій, в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 10 820,55 грн за період з 01.04.2012 року по 31.03.2020 року. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020 року позов КП «Жилкомсервіс» задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованість за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкових територій у розмірі 6 417,60грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» судовий збір у розмірі 1246,66 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять задовольнити їх апеляційну скаргу та відмовити КП «Жилкомсервіс» в задоволенні позовних вимог. Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що з моменту смерті ОСОБА_3 , а саме з липня 2012 року дія договору, на який посилається позивач припинилася. Вказують, що вони не отримували ніяких послуг, з тих, що надає КП «Жилкомсервіс», оскільки саме з липня 2012 року в даній квартирі ніхто не мешкав, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 . Вони не зробили жодних дій, що свідчили б про те , що вони приймають умови публічного договору з КП «Жилкомсервіс». Також посилаються на п.6 ст.7 Закон України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 року яким визначено, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання ( за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухового майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Оскільки, факт відсутності мешканців за даною адресою підтверджено документально, вважають , що судом помилково стягнуто з них кошти на користь позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивач звернувся з позовом 07.09.2020 року, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2012 року по 31.03.2020 року. У позовній заяві представником позивача не доведено наявність поважних причин, за яких пропущено строк звернення до суду з позовом за період з 01.04.2012 року по 06.09.2017 року, а відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за цей період заявлена поза межами строку позовної давності, у зв`язку із чим сума заборгованості за цей період не підлягає стягненню, оскільки відповідачі просили суд застосувати строк позовної давності у три роки. Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума заборгованості за період з 07.09.2017 року по 31.03.2020 року в розмірі 6 417,50 грн. Такі висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.07.2002 роуц (а.с. 15). Між позивачем та відповідачами фактично склалися правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, де знаходиться квартира відповідачів. Рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20.12.2006 року «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків. Рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22.02.2017 року «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», житловий фонд м.Харкова передано від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до КП «Жилкомсервіс». Таким чином, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради створила КП «Жилкомсервіс», визначила виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків та зобов`язала підприємство задовольняти потреби власників, співвласників будинків, споруд та іншого майна шляхом управління цим майном та забезпечення належного рівня житлового-комунального обслуговування населення м.Харкова за певну плату.Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 року за № 1186 визначено КП «Жилкомсервіс» виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади з управління будинком, спорудою або групою будинків. Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2011 року за № 893 , з подальшими змінами від 27.01.2012, 10.05.2017, 11.05.2018 визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Харкові. Договір про надання житлово-комунальних послуг ( м. Харків) опубліковано у спеціальному випуску газети «Слобода» за 28 листопада 2006 року. Умовами договору передбачено , що його сторонами є КП «Жилкомсервіс» ( Виконавець ) та власник (наймач, орендар) квартири, інших житлових та/або нежитлових приміщень ( Споживач), предметом договору забезпечення Виконавцем надання послуг, зокрема, з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, визначено, розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата послуг здійснюється не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, визначено права та обов`язки, відповідальність сторін договору, договір набуває чинності з 01 січня 2007 року строком на 3 роки, якщо інше не буде заявлено сторонами в письмовій формі. Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак відповідачі за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачують, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.04.2012 року по 31.03.2020 року у розмірі 10 820,55 грн. Відповідно до договору купівлі- продажу від 12.07.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 , затвердженого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марченко В.М.(а.с.15). Згідно з реєстраційним посвідченням на об`єкт нерухомого майна виданий КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу від 12.07.2002 року та зареєстровано 16.08 2002 року за № П-2-13939 (а.с.16) . Відповідно до довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, наданих позивачем, сума заборгованості по особовому рахунку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за отримані послуги за період з 01.04.2012 року по 31.03.2020 року становить 10 820,55 грн. (а.с.6-10). Як на підставу позовних вимог, КП "Жилкомсервіс" посилалося на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконують обов`язки щодо сплати вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що є підставою для стягнення суми заборгованості. Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги". За час дії спірних правовідносин, а саме за період з 01.04.2012 по 31.03.2020 року діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, з подальшими змінами, ( далі Закон №1875-ІV) та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII з подальшими змінами в редакції станом на 17.03.2020 року ( далі - Закон № 2189-VIII). Відповідно до ст.13 Закону №1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Частиною 3 ст. 31 Закону №1875-ІV передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону №2189-VIII передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону. Відповідно до положень частин 1, другої та третьої ст. 32 Закону №1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Відповідно до частин 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Пунктом 1 частини 1 Закону №1875-ІV , пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-ІV , пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. З довідки про нарахування та оплату житлово комунальних послуг за особовим рахунком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01.04.2012 року по 31.03.2020 року позивачем нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг не здійснювалася. Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості відповідачами суду не надано. Також відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості відповідачів за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Позивач звернувся з позовом 07.09.2020 року.Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у позовній заяві представник позивача не довів наявність поважних причин, з яких пропущено строк звернення до суду з позовом за період з 01.04.2012 року по 06.09.2017 року, а відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за цей період заявлена поза межами строку позовної давності, в зв`язку із чим сума заборгованості за цей період не підлягає стягненню, оскільки відповідачами заявлено вимогу про застосування строку позовної давності у три роки. Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги, щодо не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що відповідачі за вказаною адресою з липня 2012 року не проживають, що підтверджується довідками про відсутність зареєстрованих осіб за вказаною адерсою. Надані апелянтами довідки підтверджують лише факт відсутності зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , і не спростовують висновки суду щодо наявності обов`язку власника по сплаті житло-комунальних послуг. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються. Керуючись ст.ст.367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: А.В. Котелевець Н.П. Пилипчук