Постанова 4818 № 645/8291/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2024 року м. Харків справа № 645/8291/21 провадження № 22-ц/818/3432/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Харківводоканал», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року, ухвалене суддею Алтухової О.Ю., в с т а н о в и в: У грудні 2021 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення. Позовна заява мотивована тим, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються підприємством. Облік нарахувань та оплати здійснюється за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Зазначив, що відповідачі неналежним чином виконували зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у них утворилася заборгованість в сумі 23 731,79 грн, а саме за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 202 року в розмірі 13 175,56 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2017 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 10 556,23 грн. Вказав, що розмір інфляційних втрат становить 2028,48 грн, а 3% річних від простроченої суми 772,42 грн. Посилався на те, що підприємство є єдиним, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно-позовну роботу. Особливість ситуації підприємства полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7-8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Сума судового збору, встановлена для пред`явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам з найбільшою сумою боргу. Перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг переривається у разі часткового погашення боржником відповідної заборгованості. Просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення Комунального підприємства «Харківводоканал» до суду з даним позовом; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість в сумі 26 532,69 грн, із них за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 202 року в розмірі 13 175,56 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2017 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 10 556,23 грн, інфляційні витрати 2028,48 грн; 3% річних від простроченої суми 772,42 грн; стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» - задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 23 247,13 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з червня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 13 175,56 грн; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з травня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 10 071,57 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» інфляційні витрати у розмірі 2028,48 грн; 3% річних у розмірі 772,42 грн; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1114,27 грн - з кожного; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що він не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з моменту розлучення з ОСОБА_2 , тобто з 2016 року, відтак не користується послугами позивача. Вказав, що він не є співвласником, а є особою якій належить квартира у розмірі частини, відтак позивач не має права вимоги суми боргу з обох відповідачів солідарно, тому що суд у такому випадку покладає на нього обов`язки, які виникають із всього майна у цілому, при тому, що він володіє лише частиною. Посилався на те, що позовні вимоги стягнуто солідарно з відповідачів, а судові витрати суд виділяє як з кожного окремо, що є незрозумілим. 08 вересня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» Комунальне підприємство «Харківводоканал» до суду апеляційної інстанції надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилався на те, що із заявами про проживання не за місцем реєстрації і проведенням перерахунку за період стягнення заборгованості споживачі не зверталися до КП «Харківводоканал». Зазначив, що звільнення споживача від сплати вартості комунальних послуг або ж зменшення їх розміру можливе за умови, що споживач письмово повідомив виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із дорученням відповідного документа, що підтверджує такий факт. Апелянт стверджуючи стосовно свого не проживання за адресою місця реєстрації, до позивача із письмовими заявами та документами, що підтверджують вказані обставини в межах позовного періоду та поза межами позовного періоду не звертався. Таким чином, апелянт з моменту зміни фактичного місця проживання не сповістив про зміну кількості осіб, які користуються послугами, відповідно, інформацію про не проживання за місцем реєстрації підприємство отримало лише з отриманням відзиву на позовну заяву. Вказав, що не проживання споживача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє останнього, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. Також просив стягнути з відповідачів витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 60,00 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду змінити. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачі не виконують свого обов`язку по оплаті наданих їм послуг, тому наявні підстави для стягнення з них в солідарному порядку заборгованості. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16 том 1, а.с.28 том 2). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до яких пред`явлено позовні вимоги також є споживачами послуг, що надає Комунальне підприємство «Харківводоканал». Договір про надання послуг з теплопостачання між сторонами не укладався. У відповідності до затверджених тарифів позивач щомісячно виставляв відповідачам рахунки на оплату послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, однак відповідачі не виконували належним чином свої обов`язки по своєчасному внесенню в повному обсязі плати за отримані комунальні послуги, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 23 731,79 грн, а саме за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 202 року в розмірі 13 175,56 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2017 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 10 556,23 грн. Також, Комунальним підприємством «Харківводоканал» нараховано інфляційні втрати в розмірі 2028,48 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 772,42 грн. До суду першої інстанції ОСОБА_4 надав копію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано, прізвище ОСОБА_5 відновлено на « ОСОБА_6 » (а.с.32 том 1). За договором про поділ майна подружжя від 30 травня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дійшли згоди про поділ квартири АДРЕСА_2 , виходячи із засад рівності при визначенні розміру часток дружини і чоловіка у спільному майні подружжя (а.с.33 том 1). Відповідно до довідок від 05 квітня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами (а.с.43,44 том 2). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». За час дії спірних правовідносин, а саме за період з 01 вересня 2011 по 31 жовтня 2020 року діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, з подальшими змінами, (далі Закон №1875-ІV) та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9листопада 2017 року №2189-VIII з подальшими змінами в редакції станом на 17.03.2020 року ( далі - Закон № 2189-VIII). Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною 3 статті 31 Закону № 1875-ІV передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону № 2189-VIII передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону. Відповідно до положень частин 1, другої та третьої статті 32 Закону № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Пунктом 1 частини 1 Закону № 1875-ІV, пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Закріплена в пункті 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Комунальним підприємством «Харківводоканал» з 01 лютого 2017 року по 31 жовтня 2021 року надавались ОСОБА_1 , ОСОБА_2 послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які повинні оплатити надані послуги. З розрахунку суми заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що за період з 01 лютого 2017 року по 31 жовтня 2021 року включно підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг здійснювалася не у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 23 731,79 грн, а саме за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 13 175,56 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2017 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 10 556,23 грн. Установивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином не виконували своїх обов`язків щодо оплати наданих Комунальним підприємством «Харківводоканал» житлово-комунальних послуг, та застосувавши до вимог за період з лютого по квітень 2017 року строки позовної давності, оскільки відповідачами заявлено вимогу про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з червня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 13 175,56 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з травня 2017 до жовтня 2021 року у розмірі 10 071,57 грн, що у сукупності складає 23 247,13 грн. Також, Комунальним підприємством «Харківводоканал» за період з 01 листопада 2018 року по 31 жовтня 2021 року, нараховано інфляційні втрати в розмірі 2028,48 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 772,42 грн. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості за надані послуги, виходячи з наступного. Відповідно до статті 360 ЦПК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Матеріали справи свідчать про те, що за договором про поділ майна подружжя від 30 травня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дійшли згоди про поділ квартири АДРЕСА_2 , виходячи із засад рівності при визначенні розміру часток дружини і чоловіка у спільному майні подружжя. Тобто кожному із подружжя належить по частини майна. Таким чином, відсутні підстави для стягнення заборгованості у солідарному порядку. Виходячи з наведеного стягненню з ОСОБА_1 користь Комунального підприємства «Харківводоканал» підлягає заборгованість з централізованого водопостачання за період з червня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 6587,78 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з травня 2017 до жовтня 2021 року у розмірі 5035,785 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 1024,24 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 386,21 грн, а з ОСОБА_2 користь Комунального підприємства «Харківводоканал» підлягає стягненню заборгованість з централізованого водопостачання за період з червня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 6587,78 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з травня 2017 до жовтня 2021 року у розмірі 5035,785 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 1024,24 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 386,21 грн. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з моменту розлучення з ОСОБА_2 , тобто з 2016 року, відтак не користується послугами позивача. вказав, що він не є співвласником, а є особою якій належить квартира у розмірі частини, відтак позивач не має право вимогами суми боргу з обох відповідачів солідарно, тому що суд у такому випадку покладає на нього обов`язки, які виникають із всього майна у цілому, при тому, що він володіє лише частиною, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Разом з цим, частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку. З довідок про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13 грудня 2021 року та від 13 лютого 2024 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, зокрема, ОСОБА_1 , отже він є споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ним та іншими особами матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має відповідати за порушення зобов`язань з оплати спожитих послуг. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до Комунального підприємства «Харківводоканал» з відповідною заявою щодо цього. У зв`язку з чим, підприємство не мав можливості застосувати вказані вимоги Закону. Посилання ОСОБА_1 на те, що позовні вимоги стягнуто солідарно з відповідачів, а судові витрати суд виділяє як з кожного окремо, що є незрозумілим, колегія суддів відхиляє, оскільки участині 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Комунальним підприємством «Харківводоканал» на підтвердження понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції в розмірі 60,00 грн надано поштові фіскальні чеки, з яких вбачається, що підприємство поніс витрати на оплату поштової кореспонденції, а саме: направлення відзиву на апеляційну скаргу на адресу відповідачів в розмірі 60,00 грн (по 30,00 грн на кожного відповідача). Виходячи з наведеного, а також того, що апеляційну скаргу по суті позовних вимог залишено без задоволення, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідачів в рівних частках витрат, пов`язаних із відправленням поштової кореспонденції в сумі 60,00 грн. Оскільки апеляційну скаргу по суті позовних вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року змінити в частині сум та порядку стягнення. Стягнути з ОСОБА_1 користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість з централізованого водопостачання за період з червня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 6587,78 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з травня 2017 до жовтня 2021 року у розмірі 5035,785 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 1024,24 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 386,21 грн. Стягнути з ОСОБА_2 користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість з централізованого водопостачання за період з червня 2017 до жовтня 2021 у розмірі 6587,78 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з травня 2017 до жовтня 2021 року у розмірі 5035,785 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 1024,24 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 386,21 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати пов`язані із відправленням поштової кореспонденції в розмірі 60,00 грн, тобто по 30,00 грн з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова