Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6092/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6092/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність, у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 III групи інвалідності 16.05.2019 відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та відповідно пункту 6 до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 975; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність, у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 III групи інвалідності 16.05.2019 відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 -XII та відповідно пункту 6 до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №

975. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року вказану позовну заяву було повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до п.1 ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів розглянула справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 вищезазначену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали. Вказаною ухвалою зокрема роз`яснено позивачу, що протягом вказаного строку останній мав усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення. На усунення недоліків представником позивача надано заяву в якій зазначено, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки позивач про вчинені протиправні дії дізнався не з моменту отримання грошових коштів (виплата одноразової грошової допомоги), а лише з листа Міністерства оборони України від 03.12.2020. За результатом розгляду вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що остання не усуває недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду про залишення її без руху. Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, доводам апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Дослідивши матеріали позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому правомірно була залишена без руху для усунення недоліків. Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що остання подана з пропущенням встановленого законодавством строку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з позовної заяви 19.07.2019 рішенням комісії Міністерства оборони України за документами поданими по встановленню ОСОБА_1 . III групи інвалідності 16.05.2019 призначено до виплати грошову допомогу в 70 кратному розмірі прожиткового мінімуму. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що про оскаржувані дії щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність, у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 . III групи інвалідності 16.05.2019 позивач вже знав у відповідні місяці нарахованої суми. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина, в тому числі на соціальний захист, захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 804/4217/18. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із даним позовом 28.12.2020 року. В той час коли позивачу рішенням комісії Міністерства оборони України призначено до виплати грошову допомогу в 70 кратному розмірі прожиткового мінімуму ще в липні 2019 року. Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права ще у липні 2019 року. Доводи позивача про те, що не отримавши письмову відмову від відповідача він не мав можливості оскаржити такі дії відповідача в судовому порядку, адже до цього був відсутній спір між сторонами, і лише отримавши листа МО України від 03.12.2020 останній дізнався про порушення своїх прав, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20. Як зазначалось, рішенням комісії Міністерства оборони України призначено до виплати позивачу грошову допомогу в 70 кратному розмірі прожиткового мінімуму ще в липні 2019 року. Відтак, отримання позивачем 03 грудня 2020 року листа відповідача не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір призначеної йому грошової допомоги та можливе порушення його прав. У зв`язку викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено причин, наявність яких перешкоджала йому оскаржити дії суб`єкта владних повноважень у визначений строк. Таким чином, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та не виконано вимоги ухвали суду від 04.01.2021 року. Відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Частиною 6 ст. 169 КАС України встановлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається у суді. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: