Постанова 4854 № 420/4640/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4640/20 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,- В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2020/000048/2 від 27.04.2020 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00210 від 27.04.2020 року. В обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення Товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість такого товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року позов задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Одеська митниця Держмитлужби просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що Одеською митницею Держмитслужби встановлені розбіжності в поданих позивачем документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у контракті, комерційному інвойсі, тощо, відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, а також відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем надано такі документи та повідомлено про неможливість подання інших документів. Після проведених консультацій між органом та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. З огляду на ТОВ «Сінта-Трейд» не скористалось правом на подання відзиву до апеляційної скарги. Фактичні обставини справи. ТОВ «Сінта-Трейд» (покупець) та компанією «Triangle Туге Со., Ltd» (NО.56 QINGDAO MIDDLE ROAD, WEIHAI CHINA) (Китай) (продавець, постачальник) 20.10.2019 року укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №TR-ST-1019, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває продукцію на умовах вказаних нижче. Предметом договору є поставка шин та інших гумотехнічних виробів (далі - товари). Кількість товару, що придбавається, визначається необхідність покупця відповідно до його письмової заявки. Ціни на продукцію будуть вказані для кожної поставки в інвойсах (а.с.20-23 т.1). На виконання умов контракту №TR-ST-1019 від 20.10.2019 року компанією «Triangle Туге Со., Ltd» поставлено позивачу на умовах поставки FOB-Циндао, Китай (Інкотермс-2010) товар, відповідно до комерційного інвойсу (Commercial invoice) №12202001051-1 від 25.02.2020 року на загальну суму 118467,90 доларів США, а саме: шини пневматичні гумові, нові, всесезонні, для автобусів та вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121 (а.с.12-13 т. 1). З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UA500020/2020/211443 від 24.04.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 118467,90 доларів США (а.с.46-47 т.1). На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: пакувальний лист №12202001051-1 від 25.02.2020 року; комерційний інвойс (рахунок-фактура) (Commercial invoice) №12202001051-1 від 25.02.2020 року; коносамент (Bill of lading) №S0120020558 від 01.03.2020 року; навантажувальний документ (Bordereau) №6496 від 17.04.2020 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №20C3710A0090/00491 від 25.02.2020 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №РФ-9573 від 16.04.2020 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №883671/20 від 16.04.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №TR-ST-1019 від 20.10.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №2 від 01.02.2016 року; договір (контракт) про перевезення №2001/16-01 від 20.01.2016 року; результати зважування CRSU9068055 від 18.04.2020 року, TCKU7150678 від 18.04.2020 року; TCNU2763100 від 18.04.2020 року, ZCSU8740050 від 18.04.2020 року; копію митної декларації країни відправлення №420420200000034262 від 26.02.2020 року, тощо. З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та ТОВ «Сінта-Трейд» додатково надала висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-64/04-2020 від 24.04.2020 року; переклад митної декларації країни відправлення №420420200000034262 від 26.02.2020 року; прайс-лист б/н від 18.02.2020 року; інвойси №12202000193-2 від 22.01.2020 року та №12202000193-3 від 22.01.2020 року по попередній поставці, яку було оформлено по МД №UA500020/2020/207761 від року; платіжне доручення в іноземній валюті №223 від 30.03.2020 року, що свідчить про 100% оплату попередньої поставки; оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 від 24.04.2020 року. Також позивач повідомив митний орган про неможливість подання інших документів та просив здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. 27.04.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000048/2, яким скориговано митну вартість товару, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС ДФС відповідачем встановлено, що рівень митної вартості аналогічних товарів, з такою ж торговою маркою, з подібними умовами поставки, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 3,127 дол. США/кг (митна декларація №UA100100/2020/571536 від 30.01.2020 року), ніж заявлено декларантом 2,0434 дол. США/кг, тобто митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у розмірі 187170,87 дол. США (а.с.6-7 т.1). Як вбачається зі змісту вказаного Рішення №UA500020/2020/000048/2 від 27.04.2020 року, скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митної декларації UA100100/2020/571536 від 30.01.2020 року. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 27.04.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00210 (а.с.8 т.1). 28.04.2020 року позивачем подано митну декларацію №UA500020/2020/211931 з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.67-68 т. 1). Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України. При цьому за приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15. Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини: Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, у контракті, комерційному інвойсі, тощо, відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, а також відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки. При цьому в оскаржуваному Рішенні відповідачем вказано, що відповідно до наданих товаросупровідних документів поставка здійснюється відповідно до умов поставки FOB згідно Інкотермс 2010, якщо вартість страхування включена у вартість товару, то необхідно надати страховий поліс. Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема з зовнішньоекономічного договору (контракту) №TR-ST-1019 від 20.10.2019 року, поставка товару здійснювалася за умов FOB-Циндао, Китай, згідно правил Інкотермс 2010 (а.с.20 т. 1). Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо невідповідності умов поставки товару та оплати вартості перевезення, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до Інкотермс за терміном FOB (вільно на борту) продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. З цього моменту покупець несе усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом. Таким чином, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. При цьому, умови FOB визначають, що укладення договору перевезення та страхування до обов`язків продавця не входять. Тобто, покупець бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товарів, як і інші витрати, з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження. Як вбачається з обов`язків покупця за умовами FOB, останній зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. При цьому договір страхування не є обов`язковим для покупця, що прямо передбачено вищеназваними умовами поставки товару. Тобто, відповідно до Інкотермс, страхування вантажу не є обов`язком покупця (позивача), так само як і не є обов`язком постачальника, а відтак, вимога митного органу щодо надання декларантом документів на страхування товарів є безпідставною. Стосовно твердження відповідача щодо відсутності відомостей щодо пакування товару, судова колегія зазначає наступне. За умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) №TR-ST-1019 від 20.10.2019 року на товар відсутня упаковка, а відтак суд погоджується з доводами позивача, що відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар при визначенні митної вартості. Крім того, як вбачається з пакувального листа №12202001051-1 від 25.02.2020 року, кожен вид товару постачався у певній кількості, всього 939 шт., аналогічний чином кількість кожного виду товару вказана і в комерційному інвойсі (Commercial invoice) №12202001051-1 від 25.02.2020 року та окремо зазначено про відсутність пакування. Також зі змісту коносаменту (Bill of lading) №S0120020558 від 01.03.2020 року, навантажувального документу (Bordereau) №6496 від 17.04.2020 року, сертифікату про походження товару (Certificate of origin) №20C3710A0090/00491 від 25.02.2020 року та митної декларації країни відправлення №420420200000034262 від 26.02.2020 року вбачається, що 939 одиниць товару постачалися у 4 контейнерах без додаткового упакування (а.с. 11, 12, 13, 14-16, 18, 41, 42-45 т. 1). Судова колегія приходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. При цьому, за твердженням ТОВ «Сінта-Трейд», ним не понесено додаткових витрат на упаковку товару, про що було повідомлено відповідача, а митницею, в свою чергу, не доведено понесення позивачем витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу можливість визначити заявлену митну вартість товару, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. Оскільки доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року колегія суддів не вбачає. Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.