Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1782/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1782/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення від 04 березня 2020 року №UA 100000/2020/100042/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 04 березня 2020 року №UA 100340/2020/00027, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» (далі ТОВ «Нибулунгер», позивач) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/100042/2 від 04 березня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100340/2020/00027 від 04 березня 2020 року. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що відповідачем застосовано резервний метод щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте, подані ТОВ «Нибулунгер» документи повністю відповідають встановленому ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України) переліку, повно та достовірно відображають вартість господарських операцій. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов ТОВ «Нибулунгер» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA100000/2020/100042/2 від 04 березня 2020 року Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100340/2020/00027 від 04 березня 2020 року Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Нибулунгер» судові витрати у сумі 18356,70 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Нибулунгер» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження. Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган вказав, що за результатом розгляду документів встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. 02 червня 2021 року ТОВ «Нибулунгер» подав до суду відзив на апеляційну скаргу за яким позивач вважає рішення суду першої інстанції правильним, а тому просить апеляційну скарну Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Судом встановлено, що за Єдиним Державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Нибулунгер» зареєстровано в якості юридичної особи 07 грудня 2017 року, запис №15221020000036874. 01 грудня 2019 року ТОВ «Нибулунгер» та компанією «NINGBO MELAN FOREIGN TRADE SERVICE CO., LTD» укладено контракт №0112/19 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець (іноземна компанія) бере на себе зобов`язання передати у власність покупця (ТОВ «Нибулунгер») товар (електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання, з іскровим запалювачем, газові в розібраному стані, автоматичний перемикач, свічки запалювання, фільтри масляні, фільтри повітряні, паперові лійки) у кількості, вартості, в строки і на умовах, зазначених у Контракті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах Контракту. З метою проходження процедури розмитнення товару позивачем було складено та надано Митниці електронну митну декларацію (далі-ЕМД) типу «ІМ 40 ДЕ» №UА100340/2020/516316 за заявленою митною вартістю 11270,00 доларів США (на підставі вартості, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі) №MEL10_12/19 від 10 грудня 2019 року, специфікації до інвойсу №МЕL10_12/19 від 10 грудня 2019 року). Митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості позивачем було подано митному органу наступні документи: пакувальний лист №МЕL10_12/19 від 10 грудня 2019 року; рахунок-фактура (інвойс) №МЕL10_12/19 від 10 грудня 2019 року; коносамент 309983354СНІ від 24 грудня 2019 року; автотранспортна накладна 14958 від 14 лютого 2020 року; декларація про походження товару №МЕL10_12/19 від 10 грудня 2019 року; митна декларація UA100340.2020.515968 від 17 лютого 2020 року; рішення про визнання коду товару згідно з УКТ КТ- UA100000-0037-2020 від 28 лютого 2020 року; акт огляду UA100340.2020.515968 від 18 лютого 2020 року; акт огляду UA500040.2020.0817 від 14 лютого 2020 року; акт огляду UA100340.2020.00025 від 03 березня 2020 року; некласифікований комерційний документ специфікація №SP_МЕL10_12/19д від 04 березня 2020 року; зовнішньоекономічний договір 0112/19 від 01 грудня 2019 року; митна декларація UA100340.2020.515968 від 04 березня 2020 року. Розглянувши подані документи, Митниця направила позивачу електронне повідомлення, в якому, запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третіми особами, на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вказаний запит додаткових документів декларантом надано не було. Як зазначає позивач, всі документи, що подавались до митного оформлення, повністю підтверджують заявлену митну вартість товару (про що є відповідна заява декларанта до митної декларації). 04 березня 2020 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/100042/2. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості резервним методом, взявши за основу для визначення митної вартості дані митної декларації №UA 100110/2019/145361 від 01 серпня 2019 року. 04 березня 2020 року Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100340/2020/00027. В обґрунтування вказаного рішення зазначено: 1) Згідно п.2.5. Договору від 01 грудня 2019 року №0112/19 вказано, що у вартість товару включено лише витрати з послуг по пакуванню, пакувальні матеріали, та маркування. 2) Згідно частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за оцінювані товари додаються такі витрати (складові митної вартості), а саме: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, що є невід`ємною складовою митної вартості. Вищевказані складові митної вартості товарів документально не підтверджено. 3) Згідно п.3.2. вищевказаного договору оплата товару здійснюється з відтермінуванням платежу на термін 90 днів з дати відправлення товару, проте згідно інвойсу 90 днів з дати прибуття товару на митну територію України. 4) Договір складений між ТОВ «Нибулунгер» та Ningbo Melan Foreign Trade, проте згідно даних коносаменту відправником товару є PR Middle East FZE, договір з третіми особами пов`язаний з поставкою імпортованих товарів до митного оформлення не надано. На запит митного органу надати додаткові документи, товариство вказало, що на даний час додаткові документи надати не може. Таким чином, оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). З метою розмитнення товару, позивачем була подана до Митниці нова ЕМД №UА 100340/2020/516368 від 06 березня 2020 року, в якій на вимогу митного органу вказано метод визначення митної вартості відповідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/100042/ від 04 березня 2020 року. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Відповідачем в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме документи містять розбіжності та в чому саме полягають такі розбіжності. Таким чином, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України). Згідно ч. 1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до нормМитного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст.52МК України. При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5 ст.54МК України) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4ст.53МК України). Згідно ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 МК України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд неодноразово у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 22 грудня 2020 року у справі №809/382/17, від 25 лютого 2021 року у справі №810/3295/17 зазначав, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст.58 МК України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з наданих до митного оформлення документів повністю прослідковується ланцюг між замовником, перевізником (експедитором) та вантажем. На переконання колегії суддів, ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні та не повинні бути в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Так, колегія суддів наголошує на тому, що згідно умов поставки товару, зазначені у Контракті №0112/19 від 01 грудня 2019 року, а саме CFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010», виключають необхідність підтвердження витрат на транспортування, оскільки умови поставки CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов`язаний укласти договір, сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Базис поставки не зобов`язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі. Таким чином, з урахуванням умов поставки товару CFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010», за якими витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів покладені на продавця, вимога митного органу надати договір поставки імпортованих товарів до митного оформлення з третіми особами та документи, що підтверджують понесені товариством витрати, колегія суддів вважає необґрунтованими. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Колегія суддів вважає, що встановлення в судовому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. Поряд з цим, згідно ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано. Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного кодексу. Таким чином, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості на те, що декларантом не подані наведені документи, є безпідставними. Окрім того, митний орган зазначає про спрацювання АСАУР із формою контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Колегія суддів, аналізуючи даний довід апеляційної скарги, вважає, що наявність в системі АСАУР інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Окрім того, слушно зауважити, що відомості, які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі, мають лише допоміжний інформаційний характер та жодним чином не можуть слугувати, при прийнятті митним органом відповідних рішень, визначальним фактором для коригування митної вартості. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оскаржуваного рішення митниці. З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Нибулунгер». Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст.ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення від 04 березня 2020 року №UA 100000/2020/100042/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 04 березня 2020 року №UA 100340/2020/00027 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 01.07.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.