Постанова 4854 № 420/3393/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3393/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2020 року, просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000232/2 від 11.11.2019 року за митною декларацією UA500060/2019/036537 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00776. Також просило стягнути на його користь сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення Товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість такого товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Одеська митниця Держмитлужби просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, що були надані позивачем встановлено розбіжності, а саме: відсутні докази 100% передоплати; у наданому платіжному документі зазначені відмінні реквізити рахунку-фактури, який надано до митного оформлення; у наданій декларації країни відправлення зазначений відмінний код товару. ТОВ «АВТОБУС 365» не скористалось правом на подання відзиву до апеляційної скарги. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2019 року між ТОВ «АВТОБУС 365» (Покупець) та компанією AUTOBUS AND PARTNER (Продавець) укладено контракт №8/5679, за яким Продавець передає у власність Покупця пасажирський автобус, який був у використанні, а Покупець приймає товар та зобов`язується його оплатити в строк та у порядку, передбаченому у цьому контракті (т.1 а.с.14-17). Предметом продажу, за даним контрактом, є автобус марки MAN, номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_2 , який був у використанні, вартість якого становить 4 500 євро (а.с 18 т. 1). 09.11.2019 року представником позивача, з метою митного оформлення імпортованого товару за вищезазначеним контрактом до Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA500060/2019/036537 (а.с.30-31 т. 1). На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ТОВ «АВТОБУС 365» надано до Одеської митниці ДФС: контракт №8/5679 від 05.07.2019 року; інвойс № 192019 від 06.07.2019 року; сертифікат про походження товару форми EUR. 1 № А658523 від 21.10.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.10.2019 року; платіжне доручення № 8 від 07.08.2019 року; платіжне доручення № 8 від 18.10.2019 року; звіт №11/7 від 01.11.2019 року про визначення ринкової вартості КТЗ MANA 21LIONSCITY, (VIN) НОМЕР_2 , 2009 р.в. ФОП ОСОБА_1 ; договір доручення (про надання послуг митного брокеру) №0404 від 23.05.2019 року; митну експортну декларацію країни відправлення №19SK5264EX91646308 від 21.10.2019 року. На запит митного органу стосовно митного оформлення митної декларації ТОВ «АВТОБУС 365» повідомленням від 11.11.2019 року вих.№ 354/1 сповіщено відділ митного оформлення №6 митного поста «Одеса-центральний» про те, що у поданому інвойсі було допущено описку в номері інвойсу, але вірно зазначено номер контракту та інші реквізити, що свідчить про належність поданого інвойсу та платіжних доручень, а подані платіжні доручення відповідають умовам розрахунку зазначених в інвойсі, оскільки підтверджують 100% оплату. Код товару в експортній декларації вказується експортером, а з боку позивача було вказано в МД код товару 8702901900, який є вірним (а.с.28 т. 1). 11 листопада 2020 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000232/2. У вказаному рішенні, зазначено, що митним органом при розгляді додатково наданих документів встановлено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст.53 Митного кодексу України. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом обрано метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 20 634,85 Євро за од. (МД від 23.10.2019 рік №UA403030/2019/019357), ніж заявлено декларантом 4 500 Євро (а.с.32-33 т.1). З урахуванням зазначених обставин Одеською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00776 (а.с.34 т. 1). Законність прийняття вказаних рішення та картки відмови є предметом спору у даній справі. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України. При цьому за приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15. Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини: 1) у пункті 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №8/5679 від 05.07.2019 р. вказано, що поставка товару здійснюється до моменту поставки, на умовах 100% передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 1 серпня 2019 року. До митного оформлення надано банківський платіжний документ № 8 від 07.08.2019р. на суму 2 250 Євро (складає 50% вартості товару), що є порушенням умов оплати, зазначених в зовнішньоекономічному договорі (контракті). 2) до митного оформлення було надано банківський платіжний документ №8 від 18.10.2019 року на суму 2 250 Євро, в якому зазначено реквізити рахунку-фактури (інвойсу), відмінного від того, який наданий до митного оформлення; 3) у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення №19SК5264ЕХ91646308 від 21.10.2019 року зазначено код товару, відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД. Водночас, судова колегія зазначає, що пунктом 4.2 контракту передбачено, що платіж здійснюється до моменту поставки 100% передплата, на підставі виставленого рахунку (інвойсу) продавцем у термін до 01.08.2019 року. Позивачем під час здійснення митного оформлення товару надавались платіжні доручення №8 від 07.08.2019 року на суму 2 250 євро та №8 від 18.10.2019 року на суму 2 250 євро, що відповідає умовам розрахунку зазначених в інвойсі сум та підтверджує 100% оплату товару (а.с. 18, 19, 20 т.1). Щодо посилання у рішенні на невірне зазначення в банківських платіжних документах номеру інвойсу, судова колегія звертає увагу, що про допущення описки декларант повідомив митний орган у повідомленні від 11.11.2019 року (вих. № 354/1) (а.с. 28 т. 1). При цьому вказані платіжні доручення містять посилання на номер та дату контракту, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію. Крім того, формальні неточності, допущені при заповненні платіжних документів, не впливають на митну вартість задекларованого товару. Стосовно посилань відповідача на невірне зазначення в експортній декларації країни відправлення №19SK5264EX91646308 від 21.10.2019 року коду товару, судова колегія зазначає, що заповнення відповідних документів здійснювалось контрагентом позивача, тому він не може нести відповідальність за дані, внесені іншою особою. В свою чергу в МД №UA500060/2019/036537 зазначено код товару «8702901900» який визнано вірним митним органом. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу можливість визначити заявлену митну вартість товару, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. Оскільки доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року колегія суддів не вбачає. Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.