Постанова 4854 № 815/6693/17

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/6693/17 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі №815/6693/17, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі №815/6693/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи", в якому просила: - визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відновлення законного статусу ОСОБА_1 - інваліда з дитинства 2 групи, а також щодо неналежного виконання резолютивної частини судового рішення у справі №523/14909/15-а; - визнати незаконними витяг з довідкою за 2000 рік серія 12ААА за №296384 та витяг з довідкою за 2002 рік серія 12ААА за №296385 у зв`язку з невідповідністю їх даних з даним первинних документів суворої звітності - актам огляду в МСЕК, які зберігаються в медичній справі ОСОБА_1 КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи"; - встановити факт, що в період з 23.01.1996 по теперішній час ОСОБА_1 має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства 2 групи, встановлений актом огляду МСЕК від 23.01.1996 №108 органами МСЕК №2, правонаступником якої є - Комунальна установа "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи"; - зобов`язати КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" надати ОСОБА_1 довідку форми № 157-1/о оформлену належним чином із зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства 2 групи; - стягнути з КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_1 на підставі засад справедливості та розумності, на розсуд суду, завданої моральної та матеріальної шкоди за тривалі неправомірні дії відповідача, в сумі 30 000 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що до теперішнього часу ні в актах огляду МСЕК, ні в довідках, ні в витягах з акту огляду МСЕК відповідачем не зроблені виправлення, зазначені в рішенні суду по справі №523/14909/15-а, а видані нові витяги з довідками, які не є законними, оскільки таке виправлення помилок в медичній документації не передбачено нормами законодавства. З відповідача судом має бути стягнута завдана позивачу матеріальна і моральна шкода у визначеному розмірі. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що підстав для його задоволення немає, оскільки ним виправлено допушені помилки, внесено виправлення в медичну документацію та видано нові витяги з довідками на бланках, які є діючими на даний час. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неналежного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а. Визнано виписку з довідкою за 2000 рік серії 12ААА за №296384, виписку з довідкою за 2002 рік серії 12ААА за №296385 незаконними. Стягнуто з КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (код ЄДРПОУ- 03321555) на користь ОСОБА_1 (рнокпп- НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. В задоволені іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2018, комунальна установа "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" 20.06.2018 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати в частині задоволених вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності, а також стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн та прийняти нове, яким у цій частині в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що не допускав протиправної бездіяльності щодо неналежного виконання рішення по справі №523/14909/15-а, а здійснював всі можливі в його розумінні дії для виправлення помилок і вірного зазначення статусу позивача - інваліда з дитинства. Щодо завданої шкоди, то її розмір не є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії. Справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог про встановлення факту, що в період з 23.01.1996 та по теперішній час ОСОБА_1 має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства 2 групи, встановлений у Акті огляду в МСЕК від 23.01.1996 №108 органами МСЕК №2, правонаступником якої є - Комунальна установа "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (т.2 а.с.105-107). Слід звернути увагу, що раніше ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту, що в період з 23.01.1996 по теперішній час ОСОБА_1 має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства 2 групи, встановлений в акті огляду МСЕК від 23.01.1996 № 108 органами МСЕК № 2, правонаступником якої є - КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи". Роз`яснено позивачу, що з позовними вимогами про встановлення факту вона може звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вимог відкрито загальне позовне провадження. Позивач оскаржила вищевказану ухвалу в частині відмови у відкритті провадження за наслідком чого Одеським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 24.04.2018, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. В свою чергу Верховним Судом за наслідком розгляду касаційної скарги позивача 20.02.2020 прийнято постанову, якою її задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року в частині відмови у відкритті провадження у справі та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року по справі №815/6693/17 скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у задоволені позовної заяви в цій частині ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняте нове, яким задовольнити її позовні вимоги в цій частині. Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення при посиланні на неможливість встановлення юридичного факту статусу позивача як інваліда дитинства ІІ групи в межах адміністративного судочинства суперечить як фактичним даним встановленим цим судом, так і дійсним обставинам справи. Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд має вчинити дії з приводу захисту порушених прав, свобод та інтересів, шляхом встановлення юридичного факту щодо статусу інваліда з дитинства ІІ групи та зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати ОСОБА_1 документ, який посвідчує цей статус. Позивач надала відзив на апеляційну скаргу КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи", в якому зазначила, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. ОСОБА_1 з 1987 року перебуває на Д обліку в Комунальній установі Центр первинної медико-санітарної допомоги №18. 23.01.1996 ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю оформлення інвалідності оглянута Ленінською районною МСЕК та за результатами огляду позивача визнано інвалідом ІІ групи з дитинства строком до 01.02.1997, з приводу цукрового діабету І типу тяжкої форми інсулінозалежний, що підтверджується довідкою серії 2-18 АГ №1373884, актом огляду МСЕК та відповіддю відповідача від 03.12.2015 року №413. При черговому огляді 29.01.1997 позивачу також встановлена ІІ група інвалідності з дитинства на строк до 01.02.1998. 11.02.1998 при черговому переогляді в обласній МСЕК №2 позивачу згідно акту №31 огляду МСЕК від 11.02.1998 року встановлена ІІ група інвалідності загальне захворювання на строк до 01.03.2000. У період з 17.02.2000 по 28.02.2000 позивачем пройдено черговий переогляд в обласній МСЕК №2 та ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності - загальне захворювання. В подальшому, 27.02.2002 року згідно акту огляду №73 обласної № МСЕК позивачу знову встановлено ІІ групу інвалідності загальне захворювання. 18.02.2004 за наслідками повторного огляду позивача, останній встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси у зв`язку з наданням позивачем документів, що містять недостовірні відомості МСЕК №092700, прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25.02.2015 №107. Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із відповідним позовом, в рамках якого проведено судово-технічну експертизу та згідно Висновку №279/03 від 04.08.2016 встановлено, що наданий на експертизу бланк Витягу із акту огляду у МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам Витягу із акту огляду у МСЕК, наданим до порівняльного дослідження, відтиск печатки Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи, який розміщений у наданому на експертизу Витязі із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року нанесений печаткою Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи, зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження. Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду справи №523/6003/15-а встановлено, що „Витяг із акту огляду у МСЕК" серії № 2-18 ОБ № 092700 від 18.02.2004 відповідає аналогічним бланкам, які видавались „Одеським обласним центром медико-соціальної експертизи", а також саме печаткою даного центру розміщена на ньому. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 по справі № 523/6003/15-а, яка набрала законної сили 11.01.2017, зокрема: визнано противоправним та скасовано рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси №107 від 25.02.2015 про утримання надміру виплачених сум щодо ОСОБА_1 ; визнано противоправним та скасовано рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси №35 від 27.03.2015 про припинення виплати пенсії щодо щодо ОСОБА_1 ; зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності 2 групи з дитинства шляхом повернення призначеного належного розрахунку розміру пенсії по інвалідності 2 групи; зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повернути ОСОБА_1 всі безпідставно утримані кошти, згідно рішення УПФУ в Суворовському районі м.Одеси №107 від 25.02.2015 року та рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси №35 від 27.03.2015 року, відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України у триденний строк з дати набуття рішенням законної сили. Відповідно до акту проведення службової перевірки від 12.08.2015, причина інвалідності загальне захворювання встановлене ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_2 помилково, проте заходи впливу на дану особу застосувати неможливо у зв`язку з її звільненням, за результатами перевірки прийнято рішення про внесення змін до медико-експертної справи щодо зміни причини інвалідності позивача, а щодо витягу з акту огляду МСЕК №2 від 18.02.2004 року серії 2-18 ОБ№092700, зазначено, що він позивачу взагалі не видавався. Також даний акт перевірки містить посилання щодо прийняття рішення про внесення змін до медико-експертної справи, щодо зміни причини інвалідності з помилково вказаного «загальне захворювання» на вірне «інвалід з дитинства»(т.1, а.с. 136). З метою внесення змін до документів суворої звітності, в яких відповідачем допущено вказані помилки та на підставі яких управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25.02.2015 №107, позивач звернулась до суду із позовом, який розглянуто в рамках справи №523/14909/15-а. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 по справі №523/14909/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії КУ Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_1 з інваліда з дитинства ІІ групи на інваліда ІІ групи загального захворювання; визнано протиправною бездіяльність КУ Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015 року та зобов`язано Комунальну установу Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи внести виправлення в актах огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року, які містяться в медичній справі інваліда ОСОБА_1 та у медичних документах, виданих на підставі актів огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Відповідач в рамках розгляду даної справи №815/6693/17 зазначає про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 у справі №523/14909/15-а шляхом видачі витягів з довідками за 2000 рік серія 12ААА за №296384 та за 2002 рік серія 12ААА за №296385 на нових бланках з виправленими даними, однак позивач не погоджується з правомірністю таких виправлень, оскільки вони здійснені не у відповідності до положень законодавства. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка поляшає у неналежному виконанні рішення суду по справі №523/14909/15-а, що і стало підставою звернення до суду з вимогами, що розглядаються в рамках даної справи №815/6693/17. Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року по справі №523/14909/15-а частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 . Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 по справі №523/14909/15-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_1 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання"; визнано протиправною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015; зобов`язано КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 ОСОБА_1 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 ОСОБА_1 , змінивши статус інвалідності ОСОБА_1 з "інваліда ІІ групи загального захворювання" на "інваліда з дитинства ІІ групи" у відповідності до п. 43 Інструкці щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №

577. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Відповідач на підтвердження виконання вищевказаного рішення надав до суду, зокрема, копію витягу із акту огляду у МСЕК серії 2-18ОБ №092700 з датою огляду від 18.02.2004, в якому внесено виправлення із зазначенням причини інвалідності з дитинства та вказано, що їх здійснено на виконання рішення ООАС від 15.11.2018 по справі №523/14909/15-а (т.2, а.с. 159). У листі відповідача від 01.11.2019 до Другого Суворовського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області вказано, що 28.10.2019 з пенсійної справи ОСОБА_1 отримано оригінал витягу із акту огляду у МСЕК серії 2-18ОБ №092700 від 18.02.2004, в який внесено відповідні виправлення (т.2, а.с. 154). Слід зазначити, що з наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виданого 07.08.2019 із зазначенням терміну дії довічно, позивачу визначено вид пенсії: по інвалідності 2 гр., інвалідність з дитинства (т.2, а.с. 63). В матеріалах справи наявна копія акта від 23.10.2019 щодо внесення виправлень у медичні документи ОСОБА_1 на виконання рішення ООАС від 15.11.2018 по справі №523/14909/15-а, згідно якої описуються дії посадових осіб відповідача щодо спроби внесення виправлень у довідку серії 2-18ОБ №092700 від 18.02.2004, оригінал якої знаходиться на руках у представника ОСОБА_1 Ярошик В.В., проте через заперечення останньої проти внесення виправлень у спосіб, який визначено в Інструкціях щодо заповнення форм первинної облікової документації форм №157/о «Акт №__ огляду медико-соціальною експертною комісією», які затверджено наказом Мінохорони здоров`я України від 30.07.2012 №577 та не надання відповідної довідки останньою, дії щодо внесення виправлення та як наслідок виконати рішення суду від 15.11.2018 неможливо (т.2, а.с. 155). Частково задовольняючи позовні вимоги в рішенні від 10.05.2018, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 43 «Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577, усі виправлення, доповнення, зміни, внесені у форму № 157/о, повинні бути обґрунтовані, підписані головою, членами МСЕК і завірені печаткою МСЕК. Разом з цим, відповідачем дії, передбачені цією нормою законодавства не були вчинені з моменту набрання рішенням суду у справі №523/14909/15-а законної сили в січні 2017 року та до моменту звернення позивача до суду з цим позовом в грудні 2017 року, тобто, рішення суду у справі №523/14909/15-а майже рік не виконувалося відповідачем, що є протиправною бездіяльністю відповідача в частині належного виконання рішення суду. Суд першої інстанції вказував, що нормами законодавства передбачено порядок внесення виправлень в існуючу документацію та не передбачено видачу нових довідок та витягів, що і зобов`язаний був зробити відповідач за рішенням суду у справі №523/14909/15-а. Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність виписки з довідкою за 2000 рік серія 12ААА за №296384, виписки з довідкою за 2002 рік серія 12ААА за №296385. Також суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині бездіяльності відповідача з відновлення статусу позивача інваліда з дитинства 2 групи, оскільки ця вимога фактично є наслідком внесення виправлень в медичну документацію, в разі належного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а, тобто, в цій частині фактично бездіяльністю є невиконання зазначеного рішення суду. Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо зобов`язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» надати ОСОБА_1 довідку Форми № 157-1/о оформлену належним чином, з зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства 2 групи, оскільки ця вимога стосується подальших дій відповідача після внесення відповідних виправлень в медичну документацію, а також позивач не наполягав на її задоволенні враховуючи, що ця вимога була заявлена разом з вимогою про встановлення факту, у відкритті провадження по якій судом відмовлено. Враховуючи, що позивач є людиною похилого віку, інвалідом з дитинства, звернулася до суду за захистом своїх прав у справі №523/14909/15-а, який задовольнив її позовні вимоги, проте ці вимоги тривалий час відповідачем не виконувалися, що змушувало позивача повторно звертатися до суду з позовом про захист своїх прав, суд вважав, що в даному випадку розумним та доцільним буде стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 завданої такою бездіяльністю моральної шкоди в розмірі 10000 грн. Відмовляючи в задоволені позовної вимоги щодо встановлення юридичного факту в рішенні від 16.03.2021, суд першої інстанції виходив з того, що судом у цій справі рішенням від 10 травня 2018 року, яке наразі переглядається апеляційним судом та апеляційне провадження по якому зупинено, відмовлено позивачу у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача з відновлення статусу позивача інваліда з дитинства 2 групи, тобто, саме в цій частині, яка за висновками Верховного Суду, пов`язана з встановленням факту та мала бути вирішена шляхом виходу за межі позовних вимог в сукупності з іншими позовними вимогами. Фактично на даний час всі спірні правовідносини, пов`язані з статусом позивача зводяться до виконання рішення суду в іншій справі та тих обставин, в який спосіб мають бути відновлені права позивача. При цьому, як в цій справі так і в справі №523/14909/15-а судом встановлені обставини, що ОСОБА_1 є інвалід з дитинства ІІ групи. Твердження позивача щодо невірного оформлення медико-експертної документації, неналежного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а не може бути підставою для встановлення факту в цій справі та ці питання мають вирішуватися в межах виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а. Встановлення саме юридичного факту статусу позивача як інваліда з дитинства 2 групи не може бути здійснено в межах адміністративного судочинства. Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, які викладені у рішенні від 10.05.2018 та вважає вірними доводи суду, викладені у рішенні від 16.03.2021, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням вказаних положень законодавства України та меж, в яких відповідач здійснює оскарження рішення від 10.05.2018, суду апеляційної інстанції слід надати оцінку можливості встановлення неправомірної бездіяльності КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не належного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а, а також можливості стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. Слід звернути увагу, що позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції від 10.05.2018 в частині відмови задоволення позовних вимог, а тому рішення суду в цій частині перегляду не підлягає. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Слід звернути увагу, що приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Задоволені позовні вимоги про визнання неправомірної бездіяльності КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не належного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а не є належним способом захисту, оскільки не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Відтак, якщо позивачка вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 по справі №523/14909/15-а порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов з вимогами щодо визнання такої бездіяльності неправомірною. Крім того, судова колегія враховує, що на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 по справі №523/14909/15-а скасована постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, що свідчить про відсутність необхідності встановлення бездіяльності відповідача щодо її виконання. Щодо відшкодування та стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ст.56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Слід зазначити, що позивач просив здійснити стягнення моральної шкоди відповідно до засад справедливості та розумності на розсуд суду. При цьому ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердила наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача. За таких умов, сформовані судом першої інстанції висновки щодо наявності підстав стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн є необґрунтованими. Крім того, враховуючи, що доцільність стягнення моральної шкоди суд пов`язує із встановленою бездіяльністю пов`язаною із невиконанням постанови від 17.10.2016 по справі №523/14909/15-а, яку він не мав права встановлювати в рамках даного позовного провадження, то дана обставина додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, не врахував наведені норми процесуального права, в зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позовних вимог ОСОБА_1 в рішенні від 10.05.2018. Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не належного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а та стягнення з комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (код ЄДРПОУ- 03321555) на користь ОСОБА_1 (рнокпп- НОМЕР_1 ) моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Щодо оскарження позивачем рішення від 16.03.2021 по справі №815/6693/17, то судова колегія вважає за можливе погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення позовної вимоги про встановлення факту, що в період з 23.01.1996 по теперішній час ОСОБА_1 має один єдиний статус інвалідності - інвалід з дитинства 2 групи, встановлений у Акті огляду МСЕК від 23.01.1996 № 108 органами МСЕК № 2, правонаступником якої є - КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи". Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 20.02.2020 року по даній справі №815/6693/17, останнім сформовано наступні висновки, що стали обґрунтуванням можливості розгляду даної вимоги в рамках адміністративного судочинства. Судом касаційної інстанції вказано, що зі змісту позовних вимог вбачається оскарження ОСОБА_1 бездіяльність відповідача, причиною якої є фактичне не визнання її статусу інваліда з дитинства 2 групи. Тобто є спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень під час виконання ним управлінських функцій щодо відновлення статусу позивача як інваліда з дитинства 2 групи. Позивач просить зобов`язати Комунальну установу "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" підтвердити цей статус - надати ОСОБА_1 довідку Форми № 157-1/о, оформлену належним чином, з зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства 2 групи. На думку колегії суддів Верховного Суду, зазначена вимога щодо встановлення факту є взаємопов`язаною із іншими позовними вимогами та за приписами частини 1 статті 21 КАС України повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що в рішенні від 10.05.2018 по справі №815/6693/17 в задоволенні позовних вимог, з якими Верховний Суд пов`язує можливість розгляду вимоги про встановлення факту позивачу відмовлено. При цьому, судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 рішення суду від 10.05.2018 в частині відмови не оскаржено, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його перегляду та оцінки у взаємозв`язку з вимогою про встановлення факту. Враховуючи факт відмови в задоволені взаємопов`язаних вимог виключається можливість розгляду вимоги позивача про встановлення факту, оскільки встановлення саме юридичного факту статусу позивача як інваліда з дитинства 2 групи не може бути здійснено в межах адміністративного судочинства, про що вірно свідчать висновки суду першої інстанції. Доводи ОСОБА_1 , що Верховний Суд в постанові від 20.02.2020 встановив, що даний публічно-правовий спір передбачає спір про право є помилковими, оскільки суд касаційної інстанції вказував виключно на можливість розгляду вимоги про встановлення факту у взаємозв`язку з іншими вимогами, які з нею пов`язані, з урахуванням можливості виходу за межі позовних вимог судом, та які спрямовані на відновлення статусу позивача як інваліда з дитинства 2 групи, в задоволенні яких рішенням від 10.05.2018 по справі №815/6693/17 відмовлено. Судова колегія враховує, що вказуючи на необхідність ефективного відновлення порушеного права, що можливо забезпечити зобов`язанням відповідача надати надати ОСОБА_1 документ, який посвідчує її статус інваліда з дитинства ІІ групи, остання не реалізувала своє право щодо оскарження рішення від 10.05.2018 по справі №815/6693/17 в частині відмови щодо зобов`язання КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" надати ОСОБА_1 довідку Форми № 157-1/о оформлену належним чином із зазначенням законного статусу ОСОБА_1 - інвалід з дитинства 2 групи. Крім того, судова колегія звертає увагу, що позивачу 07.08.2019 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 із зазначенням терміну дії довічно, де визначено вид пенсії: по інвалідності 2 гр., інвалідність з дитинства (т.2, а.с. 63), що свідчить про відсутність порушення її права, зокрема, в частині отримання пенсійних виплат, що відповідають її статусу. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи під час ухвалення рішення від 16.03.2021, та ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції від 16.03.2021 колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає такими, що висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі №815/6693/17 в частині визнання неправомірною бездіяльність КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не належного виконання рішення суду у справі №523/14909/15-а та стягнення з комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (код ЄДРПОУ- 03321555) на користь ОСОБА_1 (рнокпп- НОМЕР_1 ) моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн скасувати із прийняттям постанови про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі №815/6693/17 залишити без змін. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі №815/6693/17 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко