Постанова 4854 № 420/34475/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34475/25 Головуючий І інстанції: Аракелян М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів Голуб В.А., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 24.04.2026р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (Центр оцінювання функціонального стану особи) про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: 13.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український ДНДІ МСПІ МОЗ України» від 14.07.2025р. №4211 щодо скасування встановленої йому інвалідності 2 групи. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним у поштовому відділенні АТ «Укрпошта» 26.07.2025р. було отримано рекомендований лист від ДУ «Український ДНДІ МСПІ МОЗ України», в якому був Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 14.07.2025р. №4211, згідно якого, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення про непідтвердження рішення Обласної МСЕК №2 м.Одеса КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» №302 від 01.10.2024р. про встановлення йому ІІ-ї групи інвалідності до 01.11.2026р. (п.10.1 Витягу) та скасування цього рішення (п.10.2 Витягу) із формуванням нового рішення щодо результату оцінювання (п.10.3 Витягу). Як видно з позовної заяви, позивач вважає це рішення протиправним з наступних підстав: - відповідач мав повноваження на початок перевірки обґрунтованості рішення Обласної МСЕК №2 м.Одеса КУ «Одеський обласний центр МСЕК» про встановлення йому інвалідності лише тільки за його «власним бажанням» (т.б. у разі подачі ним відповідної заяви чи у разі оскарження ним відповідного рішення МСЕК) або за «рішенням суду», а не на підставі листа СБУ вх.№18/65616/0/1-24 від 04.11.2024р., як це зазначено в п.6.1 Витягу з рішення; - оскільки у п.6.1 Витягу з рішення №4211 від 14.07.2025р. в якості підстави для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці, зазначено «постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі судді», якою, на думку, експертної команди ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» є «лист СБУ за вх.№18/65616/0/1-24 від 04.11.2024р.» (п.6.1 Витягу), то відповідну перевірку розпочато на підставі п.51 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», який, в свою чергу, станом на початок вказаної перевірки (т.б. станом на 04.11.2024р.) ще не існував, оскільки його було затверджено лише - 15.11.2024р. Постановою КМУ №1338, яка набрала чинності 26.11.2024р. та, відповідно, цей Порядок повинен був застосовуватись лише тільки - з 01.01.2025р.; - з огляду на положення КПК України, «лист» Служби безпеки України не є процесуальним рішенням, яке оформляється постановою, а тому, не є «процесуальним рішенням» компетентного органу, на підставі якого Центр оцінювання функціонального стану особи уповноважений проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності; - ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» як Центром оцінювання функціонального стану особи обов`язок, визначений ч.1 ст.49 Закону України «Про адміністративну процедуру», щодо повідомлення позивача-інваліда про початок адміністративного провадження не виконано та, розпочавши 04.11.2025р. процедуру перевірки обґрунтованості рішення Обласної МСЕК №2 м.Одеса КУ «Одеський обласний центр МСЕК» від 01.10.2024р. №302, жодного повідомлення щодо початку такого адміністративного провадження позивача не пізніше 3-х робочих днів після його початку не направлено; - 29.04.2025р. на адресу відповідача направлено лист, в якому повідомлялось про неможливість його прибуття у визначені в листі від 04.04.2025р. №1355/03-19 строки «за станом здоров`я» (тимчасовою непрацездатністю), на підтвердження чого, до листа долучено копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого (форма №027/0), виданої КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської облради, а також медичних висновків Консультативно-діагностичного центру №2 КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міськради А9Н8-ХМ2К-89Х8- 4КВ7 від 24.04.2025р. та СР98-ВТ38-МХРЕ-РН96 від 28.04.2025р.; - позивач не зміг з`явитись до відповідача у зазначені у листі від 04.04.2025р. №1355/03-19 строки (т.б. до 02.05.2025р.) через «тимчасову непрацездатність» (з 07.04.2025р. по 16.05.2025р.), яка виникла ще до отримання дружиною позивача даного листа (19.04.2025р.), що в свою чергою, є виключною (поважною) підставою для перенесення строків медичного обстеження, передбаченою абз.13 п.51 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи»; - твердження відповідача, викладене у п.9 Витягу з рішення №4211 від 14.07.2025р. про те, що «під час розгляду справи, хворому запропоновано приїхати на очний огляд, від якого він відмовився» є необґрунтованим, та суперечить вимогам абзаців 11 13 п.51 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», оскільки позивач не зміг з`явитись до вказаної державної установи до 02.05.2025р. за листом від 04.04.2025р. №1355/03-19 (отриманим 19.04.2025р.) через «тимчасову непрацездатність» з 07.04.2025р. по 16.05.2025р., а лист від 18.02.2025р. №580/03-19 зі періодом виклику з 18.02.2025р. по 18.03.2025р. не можна вважати належним викликом, оскільки його було здійснено в порушення вимог «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» не на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання та його отримано позивачем після спливу періоду виклику (19.05.2025р.); - п.9 Витягу з рішення №4211 від 14.07.2025р. взагалі не містить обґрунтування твердження комісії про те, що у позивача мають місце незначні патологічні зміни з боку серцево-судинної та нервової систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності, не містить посилання на докази, на яких грунтуються такі висновки. Таким чином, на переконання позивача, отриманий ним Витяг з рішення №4211 взагалі не містить фактичних обставин справи; змісту документів та відомостей, врахованих під час розгляду справи; посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; а також детальної правової оцінки обставин, виявлених адміністративним органом, та чіткого зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин, внаслідок чого, з даного Витягу з рішення №4211 від 14.07.2025 взагалі неможливо зрозуміти причини, підстави та обставини, виходячи з яких оскаржуване рішення було прийняте, а тому це рішення не є ані вмотивованим, ані обґрунтованим; - вивченням Витягу з рішення №4211 від 14.07.2025р., окрім його невмотивованості та необґрунтованості, встановлено також суперечливість одних його частин іншим. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» письмовий відзив та засвідчені належним чином: - копію рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди від 14.07.2025р. №4211 щодо ОСОБА_1 ; - копію листа СБУ за вх. №18/65616/0/1-24 від 04.11.2024р., який у п.6.2 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди від 14.07.2025р. №4211 зазначено як підставу ініціювання спірної перевірки; - копії протоколів засідань експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» як Центру оцінювання функціонального стану особи про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю II групи; - копії медико-експертної справи щодо ОСОБА_1 , в повному обсязі, а також усіх документів, на підставі яких було прийнято рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» як Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди від 14.07.2025р. №4211 щодо ОСОБА_1 ; - копії листів ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» як Центру оцінювання функціонального стану особи щодо виклику ОСОБА_1 до Центру для проходження очного огляду із зазначенням дати та вихідного номеру, а також доказів своєчасного направлення та вручення цих листів ОСОБА_1 . Представник відповідача, отримавши вказану вище ухвалу від 20.10.2025р., вимоги суду 1-ї інстанції не виконав та не надіслав до Одеського окружного адміністративного суду ні письмовий відзив на позов, ні витребувані документи. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №4211 від 14.07.2025р. щодо скасування ОСОБА_1 II групи інвалідності. Не погоджуючись із вказаним вище рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 06.05.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2026р. та прийняти нове, яким позовні вимоги - залишити без задоволення. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 21.05.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 21.05.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та мотивовано просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , працює прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області і отримує пенсію по-інвалідності. 21.09.2023р. позивач отримав статус інваліда, що підтверджується довідкою до акту огляду Одеської обласної МСЕК серії 12ААГ №504286 від 21.09.2023р. про встановлення ІІ групи інвалідності «за загальним захворюванням» (на строк до 01.10.2024р.). 01.10.2024р. відповідно до довідки до акту огляду Одеської обласної МСЕК серії 12 ААД №77831 позивачу, за результатами переогляду, повторно встановлено ІІ групу інвалідності (на строк до 01.10.2026р.). 26.07.2025р. у поштовому відділенні АТ «Укрпошта» позивачем було отримано рекомендований лист від ДУ «Український ДНДІ МСПІ МОЗ України», в якому був Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 14.07.2025р. №4211, згідно якого, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення про «непідтвердження» рішення Обласної МСЕК №2 м.Одеса КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» №302 від 01.10.2024р. про встановлення йому ІІ-ї групи інвалідності до 01.11.2026р. (п.10.1 Витягу) та скасування цього рішення (п.10.2 Витягу) із формуванням нового рішення щодо результату оцінювання (п.10.3 Витягу). Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, з протиправності та передчасності спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати виключно встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Як чітко встановлено положеннями ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, як відомо, у ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Згідно зі ст.2, ч.4 ст.9 КАС України, однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, МСЕК, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (п.9 ч.1 ст.19 КАС України). Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020р. у справі №240/7133/19, від 25.09.2018р. у справі №804/800/16 та від 26.09.2018р. у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку «підставності» прийняття певного висновку МСЕК, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка «підставності» висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише тільки в межах дотримання процедури (порядку) прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови, а також критерії встановлення інвалідності. Отже, предметом судового перегляду фактично є перевірка судами питання дотримання відповідачем порядку (процедури) ухвалення оскаржуваного рішення. Так, як загально відомо, основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ, який і гарантує їм рівні із усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ, особою із інвалідністю - є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Згідно із ст.3 Закону №875-ХІІ, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На підставі ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ, особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення МСЕК, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022р. №2073-IX із урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку. При цьому, основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015р. №2961-IV. За визначенням, наведеним у ч.1 ст.1 Закону №2961-IV, інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або ж вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Так, як встановлено з матеріалів справи, передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22.10.2024р. №732/2024 в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024р., яким було рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування стосовно виявлення, розслідування, а також протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи цим рішенням також було наказано запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. У пп. «б» п.2 цього Рішення, Кабінету Міністрів України було делеговано забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом із Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів. Вказане Рішення РНБО ухвалене в умовах «воєнного стану» з метою захисту національної безпеки. Далі, на виконання Рішення РНБО, Кабінет Міністрів України прийняв постанови «Про внесення зміни до п.4 «Положення про медико-соціальну експертизу» від 25.10.2024р. №1207, «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317» від 08.11.2024р. №1276, якими, власне, і вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009р. №1317. У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024р. №4170-IX було внесено зміни до Законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності. Згідно з абз.1 п.1 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025р. (окрім деяких пунктів). Відповідно п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-IX установлено, що: - особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; - документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: - видані до 31.12.2024р. органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду МСЕК за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; - витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; - рішення, прийняті МСЕК, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду МСЕК до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності). При цьому, на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або ж оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України. За змістом п.3 цього Розділу, повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної МСЕК МОЗ припиняються 31.12.2024р. З моменту припинення повноважень, прав та обов`язків МСЕК щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на МСЕК, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків МСЕК, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Закону та «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого Кабінетом Міністрів України. 15.11.2024р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025р.), якою затверджено: «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи»; «Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи»; «Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи»; «Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи»; критерії встановлення інвалідності. Так, п.10 цього Порядку №1338 визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою КМУ від 15.11.2024р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком. Відповідно до абз.8 п.3 вказаної Постанови КМУ №1338, документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у т.ч. витягів із рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до Акту огляду МСЕК до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами. Так, як чітко визначено абз.10,15 п.3 цієї ж Постанови КМУ №1338, особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за «власним бажанням» (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або ж за «рішенням суду». До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать: особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації; особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або ж інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства. Як передбачено у п.48 Постанови КМУ №1338, повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду. У відповідності до приписів пп.2 п.8 цієї Постанови КМУ №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи, окрім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК на виконання «ухвали слідчого-судді» або «рішення, ухвали суду» щодо зазначеної в ухвалі слідчого-судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або ж за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або ж «Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова». Таким чином, аналізуючи вищевказані приписи, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, доходить висновку про те, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності, а рішення, прийняті МСЕК, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій. При цьому, особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи лише «за власним бажанням» або «за рішенням суду». Так, як вбачається зі змісту норм п.51 вказаного Порядку №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи. При чому, відповідний Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ. До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції. Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями. Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій). Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється. Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або «Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова». За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (п.52 Порядку №1338). П.53 цього ж Порядку №1338 передбачено, що після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом 5 (п`яти) календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Отже, здійснивши системний аналіз вищенаведених положень Порядку №1338 у взаємозв`язку з нормами процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач у цих правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, чия діяльність підпадає під дію п.9 ч.1 ст.19 КАС України. Зазначена норма прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори щодо оскарження рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки такі рішення є обов`язковими для органів державної влади та інших осіб. Так, як вже зазначалося вище, в межах спеціальної компетенції Відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених законом підстав, що випливають із його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути: - на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді; - за запитом робочої групи з моніторингу; - за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо Центром оцінювання функціонального стану особи. Отже, як вже вказувалося вище, «визначальним» питанням у цій справі є факт дотримання відповідачем порядку (процедури) здійснення перевірки акту МСЕК про встановлення позивачу інвалідності та прийняття оскаржуваного рішення, а також, з-поміж іншого, встановлення «підставності» перегляду цього акту МСЕК. Так, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 21.09.2023р. позивач отримав статус інваліда, що підтверджується довідкою до акту огляду Одеської обласної МСЕК серії 12ААГ №504286 від 21.09.2023р. про встановлення ІІ групи інвалідності (на строк до 01.10.2024р.) «за загальним захворюванням» (діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ступінь 3, ризик 4, кризовий перебіг, стенокардія напруги ІІІ стадія, екстарсистолічна аритмія, дисциркуляторна енцефалопатія П-ІІІ ст, хронічний дифузний міокардит, поширений остеохондроз хребта, хронічний гепатит і гастродуоденіт…). Далі, як свідчать матеріали справи, позивачу, за результатами переогляду, повторно було встановлено ІІ групу інвалідності (на строк до 01.10.2026р.), що підтверджується довідкою до акту огляду Одеської обласної МСЕК серії 12 ААД №77831 від 01.10.2024р. В подальшому, як вбачається з матеріалів справи та змісту адміністративного позову, 26.07.2025р. позивачем у поштовому відділенні було отримано рекомендований лист від ДУ «Український ДНДІ МСПІ МОЗ України», в якому був Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 14.07.2025р. №4211, згідно якого, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення про «непідтвердження» рішення Обласної МСЕК №2 м.Одеса КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» №302 від 01.10.2024р. про встановлення йому ІІ-ї групи інвалідності до 01.11.2026р. (п.10.1 Витягу) та скасування цього рішення (п.10.2 Витягу) із формуванням нового рішення щодо результату оцінювання (п.10.3 Витягу). Уважно дослідивши вказаний вище Витяг з рішення від 14.07.2025р. №4211, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, констатує та звертає увагу на те, що даний Витяг з оскаржуваного рішення (повний текст якого так і не був надісланий відповідачем на вимогу суду 1-ї інстанції) не містить усіх необхідних даних (відомостей) щодо належного проведення Експертною Командою у встановлений законодавством спосіб оцінювання повсякденного функціонування особи позивача. При цьому, слід зазначити, що в матеріалах даної справи також відсутні будь-які належні та допустимі докази фактичного проведення такого оцінювання позивача. Так, як вбачається із матеріалів справи та змісту апеляційної скарги представника відповідача, до Відповідача надійшли листи Міністерства охорони здоров`я України, якими доручено Центральній МСЕК МОЗ на виконання запитів СБУ від 04.11.2024р. №18/65616/0/1-24 (який відповідачем до цього часу до суду так і не був надісланий) та ДБР здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК відносно зазначених у додатках до запитів осіб та, у разі необхідності, провести переогляд шляхом проведення повторного МСЕК щодо таких осіб і прийняти відповідні рішення. Серед інших медико-експертних справ до Відповідача була передана й справа позивача ОСОБА_1 . З оскаржуваного рішення (Витягу) вбачається, що спірна перевірка безпосередньо була ініційована на підставі листа СБУ за вх.№18/65616/0/1-24 від 04.11.2024 року (який відповідачем до цього часу до суду так і не був надісланий). Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що з огляду на положення КПК України, вказаний вище «лист» СБУ не є «процесуальним рішенням» слідчого, прокурора чи слідчого-судді, а тому, відповідно, у відповідача, на думку суду, були відсутні належні правові (процесуальні) підстави для проведення спірної перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності на підставі вказаного листа. Що ж стосується самої процедури «оцінювання» експертною командою попередніх висновків МСЕК, то вона чітко прописана в п.п.31,34-37 Порядку №1338. Так, як вбачається зі змісту цих норм, під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних. Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі. Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. Протокол розгляду справи експертної команди містить таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 2) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 4) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді; 6) думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; 7) рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; 8) інша інформація, визначена МОЗ. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем, в даному конкретному випадку, не було надіслано до суду 1-ї інстанції ні письмового відзиву на позов (що фактично свідчить про визнання цього позову), ні протоколу розгляду, який складався під час спірної перевірки (оцінювання) обгрунтованості рішення МСЕК, ні повного тексту оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим, окружний суд фактично був позбавлений можливості, у зв`язку із відсутністю таких доказів, повністю і об`єктивно оцінити спірне рішення відповідача, як таке, що прийняте у спосіб, визначений законодавством, та відповідно дійти до висновку, що це оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим. Крім того, відповідачем не було надано до суду 1-ї інстанції й доказів прийняття оскаржуваного рішення саме «колегіально» усіма членами Експертної команди. До того ж, також слід звернути увагу й на той факт, що вищевказаний Порядок №1338 проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, передбачає обов`язкове своєчасне і належне повідомлення особи протягом 5 днів, повторне оцінювання якої має бути проведено, а також обов`язкову участь такої особи. А приписи ч.1 ст.49 Закону України «Про адміністративну процедуру», в свою чергу, взагалі зобов`язують «адміністративний орган» (яким є відповідач) повідомляти «зацікавлених осіб» про початок адміністративного провадження «невідкладно», а за наявності «обгрунтованих причин» не пізніше 3-х робочих днів після його початку. Проте, з матеріалів справи встановлено, що Центром оцінювання функціонального стану особи позивач дійсно повідомлявся про проведення повторного оцінювання, однак, з порушенням вказаних вище строків, а останній, в свою чергу, не зміг своєчасно отримати вказані повідомлення та відповідно, прибути особисто на повторний медичний огляд у зазначені у листі-повідомленні строки (т.б. до 02.05.2025р.) через «тимчасову непрацездатність» (т.б. у зв`язку із знаходженням на «стаціонарному» лікуванні в КНП «Одеська ОКЛ» з 07.04.2025р. по 16.05.2025р., що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого та витягом з електронного реєстру листків непрацездатності), яка виникла ще до отримання його дружиною даного листа (19.04.2025р.), що в свою чергою, є «виключною» (поважною) підставою для перенесення строків медичного обстеження, що передбачено абз.13 п.51 Порядку. До того ж, як свідчать матеріали справи, позивач, в свою чергу, направляв на адресу відповідача заяву, в якій повідомляв про неможливість свого прибуття на медичне обстеження з «поважних» причин, т.б. «за станом здоров`я» (у зв`язку із знаходженням на стаціонарному лікуванні) та просив перенести дату його переогляду, яку відповідач отримав 01.05.2025р., але ніяким чином на неї не відреагував та, в свою чергу, помилково розцінив цей лист позивача як відмову прибути на медичний огляд. Як вже вказувалося вище, оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або «Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова». В подальшому, за результатами переогляду Центральна МСЕК МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. Але, при цьому, важливо зазначити про те, що лише тільки у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або «Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова», приймається рішення про скасування попереднього рішення МСЕК. Підсумовуючи викладене, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції при ухваленні 24.04.2026р. оскаржуваного рішення дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надав належних і достатніх доказів наявності законних (процесуальних) підстав для проведення повторного медичного переогляду позивача, та що спірне рішення від 14.07.2025 року №4211 приймалось на підставі усіх необхідних медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача (огляд якого фактично не проводився), з проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач (який на дату виклику офіційно знаходився на стаціонарному лікуванні) від проходження повного медичного обстеження відмовився. На спростування вказаних вище висновків суду та аргументів позивача, відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не викладено протилежної правової позиції, яка грунтується на належних та допустимих доказах. Отже, за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, відповідач, в даному випадку, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що фактично призвело до порушення прав позивача на пенсійне забезпечення у зв`язку із встановленням інвалідності та до ухвалення необґрунтованого і передчасного рішення від 14.07.2025 року №4211, яке, в свою чергу, дійсно підлягає скасуванню, як протиправне. При цьому, одночасно також слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання вже була викладена П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах по справам №400/4040/25, №420/340/26, №420/41547/25, №420/42323/25, №420/20794/25. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують. До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 06.07.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.А. Голуб В.О. Скрипченко