Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14791/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/14791/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі №160/14791/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення,- ВСТАНОВИВ: 10 листопада 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України в якому просив: - визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) позивачу, за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600,00 грн. згідно наданого розрахунку, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року по справі №160/9530/18; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі №160/9530/18 компенсацію (грошове забезпечення) за службу в нічний час за період з 01 січня 2016 по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/9530/18 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.05.2018. Позивач не погоджується з сумою, яка розрахована відповідачем та виплачена позивачу на виконання рішення суду, як сума доплати за роботу в нічний час в розмірі 5997,90 грн. та вважає, що доплата за вказану роботу повинна складати 2 049 600 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача у даній справі, подаючи новий позов. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 160/14791/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України третя особа- Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення - відмовлено. Судом встановлено, що судовим рішенням, що набрало законної сили частково задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, зобов`язано останнього здійснити нарахування та виплату доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 року по 31.05.2018 року. На виконання вказаного судового рішення, Департаментом нараховано та виплачено 5997,90 грн. Не погоджуючись з даною сумою, позивач звернувся до суду. Дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що підставою для звернення до суду із даними вимогами слугувала незгода позивача із діями відповідача під час виконання судового рішення по справі №160/9530/18, а тому оскаржувані дії відповідача в даному адміністративному процесі пов`язані з виконанням судового рішення у справі №160/9530/18, а не є самостійним предметом спору. У зв`язку з наведеним, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим адміністративним позовом не розглядаються. Зазначене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 160/14791/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивач звертався до відповідача з заявою про нарахування грошового забезпечення за службу в нічній час відповідно до розрахунків позивача, і саме відмова департаменту та протиправне не нарахування компенсації відповідно до розрахунків позивача є предметом спору в даній справі, а не неналежне виконання рішення суду у справі №160/9530/20. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з`явився позивач, від його представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Представник відповідача, яка приймала участь у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №160/9530/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/9530/18 нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час в розмірі 5997,90 грн. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що фактично позивач не погоджується із сумою виплати, яка проведена на виконання рішення суду, оскільки вважає, що належна до виплати сума повинна становити 2 049 600 грн. З власними розрахунками позивач звернувся до Департаменту та просив останнього здійснити нарахування відповідно до наданих розрахунків, проте відповідачем зазначено, що нарахування та виплата грошового забезпечення за службу в нічний час, відповідно до судового рішення вже здійснено, підстав нараховувати на користь ОСОБА_1 2 049 600 грн. відсутні. Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд вказував на те, що даний спір не є окремим предметом розгляду, а є підставою для звернення до суду в порядку приписів ст. 383 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Порядок вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначено розділом IV КАС України. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином, вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем рішення суду у справі №160/9530/18 виконувалося добровільно, оскільки, як зазначає в заяві сам позивач, однак позивач фактично не погоджується із порядком нарахування грошового забезпечення за службу в нічний час та розміром виплаченого забезпечення. Позивач звернувся до суду з новим позовом, для вирішення питання щодо розміру грошового забезпечення. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України, а не з новим позовом про зобов`язання виконати таке судове рішення. Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Враховуючи приведені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини фактично вирішені судовим рішенням у справі№160/9530/20, яке набрало законної сили, і перейшло до стадії виконання судового рішення. Якщо позивач не погоджується з діями суб`єкта владних повноважень - відповідача, вчинених ним на виконання рішення суду, зазначеними вище нормами чинного процесуального законодавства, зокрема положеннями статті 383 КАС України, встановлено певний порядок захисту прав такої особи-позивача та регламентовано певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача виконати належним чином рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання. При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на неправомірність дій відповідача при виконанні рішення суду, звертається до суду з новим адміністративним позовом. Враховуючи те, що позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідача при виконанні ним судового рішення, звернувся до суду з позовною заявою, в той час як положеннями статті 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення такого питання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі. Суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового або приймати нове судове рішення щодо тих саме правовідносин, оскільки цим порушуються норми КАС України, якими передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали. Якщо ж позивач ініціює питання про зміну чи встановлення способу або порядку виконання судового рішення, як в цьому випадку, то позивач повинен звернутися до суду, що ухвалив таке рішення, в порядку статті 378 КАС України, відповідно до частин 1 та 2 якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду у справі № 160/9530/18 , яке набрало законної сили, тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України або в порядку статті 378 КАС України, якщо бажає змінити спосіб або порядок виконання такого рішення. З наведеного колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що в межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 160/14791/20 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 160/14791/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко