Постанова 4851 № 520/2275/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 р.Справа № 520/2275/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С позивач ОСОБА_1 представник позивача Коновал А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.12.20 року по справі № 520/2275/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України про поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства водних ресурсів України, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ №293-ос від 02.12.2019 року щодо затвердження висновку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році; - скасувати наказ №296-ос від 03.12.2019, наказ №313-ос від 23.12.2019, наказ №25 від 28.01.2020 року за підписом т.в.о Голови Державного агентства водних ресурсів України Хорєва Михайла Юрійовича про звільнення з посади ОСОБА_1 завідуючої сектору у Харківській області, та поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої сектору у Харківській області Державного агентства водних ресурсів України; - стягнути з Державного аг;ентства водних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувальний наказ №293-ос від 02.12.2019 року щl6;до затвердження висновку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році та накази №296-ос від 03.12.2019, №313-ос від 23.12.2019, №25 від 28.01.2020 року за підписом т.в.о Голови Державного агентства водних ресурсів України Хорєва Михайла Юрійовича про звільнення з посади ОСОБА_1 завідуючої сектору у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на думку позивача не було жодних підстав для звільнення її з посади. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач зазначає в апеляційній скарзі, що 31.10.2019 р. проведеної оціночної співбесіди між першим заступником Голови Агентства та позивачкою не було. Позивач зазначає, що 31.10.2019 р. позивачка перебрала у приміщені Агентства, остання сама не спростовує цього, як і факту заповнення звіту у Держводагентстві щодо підстави свого відрядження та прибуття її саме для проходження оціночної співбесіди. Поданий нею зйіт не є належним та допустимим доказом щодо факту проведеної або вчиненої співбесіди. Тому звіт, на який посилався суд щодо своєї правової позиції (т.1 а.с.111), не містить в собі жодного правового висновку суду чи то доказу, як і акт щодо відмови від підпису позивача (т.1, а.с.129). Оскільки даний процесуальний документ (акт) є спотвореним документом з боку відповідача та не містить в собі даних котрі не відповідають дійсним обставинам, що відбувались 31.10.2019 р. Бо у тексті цього акту мав містити підпис посадовця Хорєва М.Ю., як безпосереднього керівника який повинен був проводити співбесіду і ознайомити позивача з її результатами, але такі дані відсутні. Також, позивач звертає увагу, що виходячи з положення ст.ст. 11, 44 Закону України «Про державну службу» надано право держслужбовцю щодо оскарження результатів оцінювання із зазначенням зауважень до балів за виконання того чи іншого завдання та наведення фактів, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу. Позивач після події яка мала місце 31.10.2019 р. маючи нагоду скористатись таким правом (в межах встановленого терміну), за наслідком отримання листів, які надходили на її адресу від відповідача неодноразово вимагала надати можливість ознайомитись з результатами її оцінювання вимагаючи надіслати її саме : такі «умовно існуючі результати», що було безрезультатним. Позивач зазначає, що результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В», за 2019, рік» позивачка отримала Укрпоштою тільки 01.02.2019 (коли вже була звільнена) листом Держводагентства від 14.01.2020 №187/7/11- 20 - тобто місячний строк з дня, коли вона дізналась про негативну оцінку, вже був вичерпаний (пройшло 3 місяці) - правом подати керівнику державної служби оскарження висновку негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності вона вже не могла скористатись. Для ознайомлення з результатами оцінювання та для оскарження результатів оцінювання із зазначенням зауважень до балів за виконання того чи іншого завдання та наведення фактів, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу, по за увагою не може бути залишене те, що позивач направляла на адресу Держводагентства звернення від 06.11.2019 та повторно від 12.12.2019 вимогу про надання їй Держводагентством «формальних існуючих результатів оцінювання». Крім того в наявності протиправних дій відповідача, позивач з дня, коли вона дізналася про порушення її прав у місячний строк подавала скаргу до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (04.12.2019 р.) із зазначенням всіх фактів порушення її прав та попросила провести службове розслідування відносно незаконних дій керівництва Державного агентства водних ресурсів України, але це залишилось без результативним за наслідком вищенаведених обставин. Позивач вважає, що результати виконання завдань які стосуються позивача станом на 31.10.2019 р, за підписом ОСОБА_2 не знаходять жодного підтвердження про наявну існуючу або проведену співбесіду посадовця з позивачем, як і виставлення негативної оцінки позивачу, а поспіль це виключало б посадовцю ухвалити протиправний наказ № 293-ос датований від 02.12.2019 р. На думку позивача, судження суду є помилковим, оскільки процедури чи то факту проведення оцінювання позивача між її безпосереднім керівником не мало місце 31.10.2019 р., а цей факт породжує і до певних наслідків. За таких умов з боку позивача за заявленим позовом не було наведено жодних аргументованих доводів з приводу оскарження результатів «формальної оцінки праці позивача». Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що твердження апелянта, наведені у апеляційній скарзі, щодо непроведения з нею оціночної співбесіди першим заступником Голови Держводагентства та неознайомлення її із результатами оцінювання є надуманими і необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами. Відповідач, при встановленні зазначених обставин під час розгляду справи у суді першої інстанції судом було у комплексі оцінено доводи сторін та докази, якими вони обґрунтовані та підтверджені, проте позивачем та її представником не було надано жодних доказів, які підтверджують зазначені твердження. Відповідач вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України від 19 вересня 2019 року № 117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», яким внесено зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема до статті 44 Закону, визначивши, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення). Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу II Закону України від 19 вересня 2019 року № 117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Вищезазначеним Законом України виключено проведення повторного оцінювання результатів службової діяльності державного службовця у разі отримання ним негативної оцінки та визначено безумовною норму щодо звільнення у п`ятиденний строк державного службовця, який отримав негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності. Відповідач наголошує, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам Закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Зазначена позиція викладена у роз`ясненні Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2019 № 81-р/з. Відповідач вважає, доводи апеляційної скарги позивача безпідставними, оскільки вони спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, які були досліджені судом під час слухання справи, посилання на які зазначено у рішенні. Державне агентство звертає увагу, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема у позовній заяві та доданих доказах, та під час надання пояснень не було наведено підтверджень неправильного оцінювання по кожному завданню та додано доказів, які підтверджують виконання визначених завдань апелянтом на вищий бал згідно зі шкалою оцінювання. На думку позивача, судом першої інстанції під час розгляду справи було повно та всебічно досліджено матеріали справи, у тому числі докази, які підтверджують проведення оцінювання апелянта, відповідно до пункту 4 Порядку оцінювання. 01.04.2021 року позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач зазначає, що її звільнення з займаної посади відповідачем було вчинене в порушенні ч. 3 ст. 184 КЗпП України, ОСОБА_1 є одинока матір, на час звільнення її дитина не досягла чотирнадцяти років, саме по собі звільнення є неприпустимим. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано вагомої уваги що звільнення ОСОБА_3 з займаної посади мало місце ще на час перебування позивача на лікарняному, т.б. за наслідком порушення відповідачем ч. 3 ст.40 КЗпП України. В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання вимог статті 44 Закону України «Про державну службу», Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 591), у Держводагентстві було організовано проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців категорій «Б» і «В» за 2019 рік. Графік проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями було затверджено наказом Держводагентства від 11.10.2019 № 241-ос «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», у 2019 році» (т.1, а.с.108-109). Наказом Держводагентства від 29.10.2019 T70; 124-в ОСОБА_1 , завідувача сектору у Харківській області було відряджена до м. Києва 30-31 жовтня 2019 для проходження оціночної співбесіди (т.1, а.с.110). На виконання вимог статті 44 Закону України «Про державну службу», Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 591) на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України № 293-ос від 02.02.2019 затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" у 2019 році (т.1, а.с.44). За результатами оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 отримала негативну оцінку. Негативна оцінка обґрунтована тим, що завдання виконувались частково та з порушеннями чинного законодавства. Видача дозволів на спеціальне водокористування здійснювалась із порушенням вимог чинного законодавства. Результати мали негативний відгук з боку користувачів. Погодження паспортів водних об`єктів здійснювалось із порушенням вимог чинного законодавства. При встановленні режимів роботи водних об`єктів порушувались вимоги етичної поведінки. При розгляді документації державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, а також порушував порядок взаємодії між структурними підрозділами при погодженні документів. Наказом Державного агентства водних ресурсів України № 296-ос від 03.12.2019 звільнено ОСОБА_1 , завідувача сектору у Харківській області, у зв`язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (т.1, а.с. 61). Наказом Державного агентства водних ресурсів України № 313-ос від 23.12.2019 про дату звільнення ОСОБА_1 , наказано вважати датою звільнення ОСОБА_1 , завідувача сектору у Харківській області - 13.12.2019 (т.1, а.с. 62). Наказом Державного агентства водних ресурсів України № 25-ос від 28.01.2020 внесено зміни до Наказу Держводагенства від 23.12.2019 № 313-ос "Про дату звільнення ОСОБА_4 ", виклавши пункт 1 у такій редакції:"1. вважати датою звільнення ОСОБА_1 , завідувача сектору у Харківській області - 02.01.2020" (т.1, а.с. 63). Позивач не погодився з вищевказаними наказами відповідача та звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки твердження позивача щодо відсутності повноважень Голови Агентства підписувати документи не відповідають дійсності, отже позовні вимоги про скасування наказу №296-ос від 03.12.2019, наказу №313-ос від 23.12.2019, наказу №25 від 28.01.2020 року за підписом т.в.о Голови Державного агентства водних ресурсів України Хорєва Михайла Юрійовича про звільнення з посади ОСОБА_1 завідуючої сектору у Харківській області не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Статтею 44 Закону передбачено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні. На виконання статті 44 Закону та Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. №640 (далі - Порядок оцінювання), наказом Держводагентства від 11.10.2019 №241-ос «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», у 2019 році» (зі змінами) затверджено список державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2019 році, та затверджено графік проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначено ряд заходів для проведення оцінювання. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесено зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема, до статті 44 Закону, визначивши, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту з частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення). Абзацом другим пункту 3 розділу II Закону України від 19 вересня 2019 року № 117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам Закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вишу юридичну силу. Таким чином, вищезазначеним Законом України виключено проведення повторного оцінювання результатів службової діяльності державного службовця у разі отримання ним негативної оцінки та визначено безумовною норму щодо звільнення у п`ятиденний строк державного службовця, який отримав негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності. Аналогічна позиція викладена у роз`ясненні Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2019 № 81-р/з. З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 прибула до Держводагентства, відповідно до наказу Держводагентства від 29.10.2019 № 124-в «Про відрядження», для проходження оціночної співбесіди. Відповідно до розподілу обов`язків між Головою Агентства, першим заступником Голови Агентства та заступником Голови Агентства, затвердженого наказом Держводагентства від 14.12.2018 № 274-ос, перший заступник Голови Агентства координує та спрямовує роботу територіальних органів Держводагентства. 21.12.2018 за підписом першого заступника Голови Агентства погоджено позивачу завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В». Так, 31.10.2019 першим заступником Голови Агентства було проведено з позивачем оціночну співбесіду та ознайомлено її із результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік. ОСОБА_5 ознайомилася із результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік, проте від підпису про ознайомлення відмовилася, про що складений відповідний акт (т.1, а.с.129). Також, з матеріалів справи вбачається, що підтвердженням того, що позивач по справі перебувала 31.10.2019 у Держводагентстві та проходила оціночну співбесіду є поданий нею звіт про виконання завдання у відрядженні (т.1, а.с.111). Так, у вказаному звіті, позивачем власноруч зазначено, що нею прийнято участь у оціночної співбесіди відповідно до наказу від 29.10.2019 №124-в. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, безпідставними твердження позивача, наведені в позовній заяві, щодо не проведення з нею оціночної співбесіди першим заступником Голови Держводагентства та не ознайомлення її із результатами оцінювання, оскільки зазначене спростовується з матеріалами справи. Колегія суддів досліджуючи матеріали справи вбачає, що у подальшому Держводагентством листами від 05.11.2019 № 6462/7/11-19 та від 12.11.2019 № 6619/7/11-19 повідомлено позивача, що нею отримано негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності та вона підлягає звільненню з займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Відповідно до вищезазначеного їй необхідно в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, прибути до Держводагентства. 13 листопада 2019 року до Держводагентства надійшла заява позивача щодо надання їй результатів оцінювання службової діяльності. Наказом Держводагентства від 02.12.2019 № 293-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році» був затверджений висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності. У свою чергу Держводагентством листом від 05.12.2019 № 7196/7/11-19 з дотриманням вимог Порядку оцінювання надано ОСОБА_1 відповідь та витяг з наказу Держводагентства від 02.12.2019 № 293-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання її результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році». Так, відповідач листом від 05.12.2019 № 7197/7/11-19 повідомив ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та необхідність в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, прибути до Держводагентства для надання листка непрацездатності, ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Щодо доводів апеляційної скарги позивача, про необґрунтованість негативної оцінки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пунктів 39-41 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 591) (далі - Порядок оцінювання) після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов`язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу. Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. Відповідно до приписів Закону України «Про державну службу» та Порядку оцінювання, позивачу 21.12.2018 були погоджені завдання та ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності, з якими позивач ознайомився. Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що першим завданням для позивача було визначено забезпечення розгляду заяв юридичних або фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців про видачу дозволів на спеціальне водокористування та їх анулювання у встановлений законом строк. Ключовими показниками результативності, ефективності тяжкості визначено, має бути відпрацьовано 100% від поданих заяв у визначені законом строки (т.1, а.с.125-126). При оцінюванні першого завдання було встановлено, що позивачем видача дозволів здійснювалась із порушенням вимог чинного законодавства. Результати мали негативний відгук з боку водокористувачів. За виконання завдання позивачу виставлено оцінку в 2 бали (т.1, а.с.127-128). Другим завданням позивачу визначено забезпечення розгляду звернень щодо погодження документації із землеустрою у випадках та порядку визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій» (т.1, а.с.125-126). Під час виконання цього завдання державний службовець потребував надання зразків документів, проекти документів, допомоги у вироблені алгоритму роботи, а також порушував порядок взаємодії між структурними підрозділами при погодженні документації. За виконання цього завдання позивачу виставлено оцінку в 2 бали (т.1, а.с.127-128). Третім завданням для позивача визначено забезпечення розгляду звернень щодо погодження договорів оренди водних об`єктів, паспортів водних об`єктів, нормативів водопостачання, проектів на проведення робіт на землях водного фонду, меж зон санітарної охорони водних об`єктів, створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних стінок. Ключовими показниками результативності, ефективності визначено, має бути відпрацьовано 100% від поданих звернень у визначені Законом строки (т.1, а.с.125-126). При оцінюванні третього завдання було встановлено, що позивачем погодження паспортів водних об`єктів здійснювалось із порушенням вимог чинного законодавства. За виконання цього завдання позивачу виставлено 2 бали (т.1, а.с.127-128). Четвертим завданням для позивача визначено встановити режими роботи орендованих водних об`єктів, водосховищ, водогосподарських систем та каналів. Ключовими показниками результативності, ефективності тяжкості визначено, має бути відпрацьовано 100% від поданих режимів роботи на встановлення (т.1, а.с.125-126). При оцінюванні четвертого завдання було встановлено, що завдання виконано частково. При встановленні режимів роботи водних об`єктів порушено вимоги етичної поведінки. За виконання цього завдання виставлено позивачу 1 бал. Відповідно до додатку 4 Порядку оцінювання оцінка « 2» визначає, що завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залучення до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи держаний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службовихдокументів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо). Дослідивши матеріали справи та аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що проведення оцінювання позивача, виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, проведено відповідачем у відповідності до критеріїв визначення балів згідно з додатком 4 Порядку оцінювання. З матеріалів справи вбачається, що позивача ознайомлено з результатами виконання завдань 31.10.2019, проте останній відмовився від підпису, про що відповідачем складений акт про відмову від підпису (т.1 а.с.129). Наказом Держводагентства від 02.12.2019 № 293-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році» затверджено висновок щодо позивача із оцінкою «негативна». Згідно з пункту 49 Порядку оцінювання, висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання. Пунктом 7 статті 44 Закону України "Про державну службу" передбачено, що висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Статтею 11 Закону України "Про державну службу" визначено, що у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації. У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів. Керівник державної служби зобов`язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення). У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду. Отже, позивачем не надано до матеріалів справи доказів на спростування результатів оцінювання, у тому числі і щодо необґрунтованості виставлених балів. Тако, позивачем до матеріалів справи не надано доказів оскарження державним службовцем висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності. Натомість, як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №293-ос від 02.12.2019 року щодо затвердження висновку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році, що в свою чергу призведе до скасування затверджених висновків усіх державних службовців, визначених графіком, який затверджений наказом Держводагенства від 11.10.2019 № 241-ос. Отже, беручи до уваги наведені вище обставини та докази, що їх підтверджують, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу №293-ос від 02.12.2019 року щодо затвердження висновку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу №293-ос від 02.12.2019 року щодо затвердження висновку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держводагентства у 2019 році не підлягає задоволенню. Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно скасування наказу №296-ос від 03.12.2019, наказу №313-ос від 23.12.2019, наказу №25 від 28.01.2020 року за підписом т.в.о Голови Державного агентства водних ресурсів України Хорєва Михайла Юрійовича про звільнення з посади ОСОБА_1 завідуючої сектору у Харківській області, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" безумовною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. З матеріалів справи вбачається, що за результатами оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 отримала негативну оцінку. Наказом Держводагентства від 03.12.2019 № 296-ос ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору у Харківській області на підставі ст. 87 Закону як таку, що отримала негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності (т.1, а.с.61). Наказом Державного агентства водних ресурсів України № 313-ос від 23.12.2019 про дату звільнення ОСОБА_1 , наказано вважати датою звільнення ОСОБА_1 , завідувача сектору у Харківській області - 13.12.2019 (т.1, а.с. 62). Наказом Державного агентства водних ресурсів України № 25-ос від 28.01.2020 внесено зміни до наказу Держводагенства від 23.12.2019 № 313-ос "Про дату звільнення ОСОБА_4 ", виклавши пункт 1 у такій редакції:"1. вважати датою звільнення ОСОБА_1 , завідувача сектору у Харківській області - 02.01.2020" (т.1, а.с. 63). Відповідно до вимог частини третьої статті 87 Закону наказ Держводагентства від 03.12.2019 № 296-ос «Про звільнення ОСОБА_4 » був виданий у п`ятиденний строк після затвердження висновку. Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу" наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення. Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно відсутності повноважень Голови Агентства підписувати документи, колегія суддів зазначає таке. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2019 № 1014-р «Про звільнення ОСОБА_6 з посади Голови Державного агентства водних ресурсів України» ОСОБА_7 звільнено із посади Голови Державного агентства водних ресурсів, а розпорядженням від 28.10.2019 № 1016-р "Про тимчасове покладення виконання обов`язків Голови Державного агентства водних ресурсів України на ОСОБА_2 » покладено виконання обов`язків Голови Державного агентства водних ресурсів України на М.Хорєва (т.1, а.с.132-133). Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2019 № 1014-р "Про звільнення ОСОБА_6 з посади Голови Державного агентства водних ресурсів України» та від 28.10.2019 № 1016-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків Голови Державного агентства водних ресурсів України на ОСОБА_2 » надійшли на адресу Держводагентства 31.10.2019. Відповідно до пункту 15 Порядку розгляду питань, пов`язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посад та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 298, наказом Держводагентства від 31.10.2019 № 261 -ос «Про оголошення розпорядження» датою звільнення ОСОБА_6 із займаної посади визначено 31.10.2019(т.1, а.с. 130) . Відповідно до наказу Держводагентства від 01.11.2019 № 264-ос "Про виконання обов`язків Голови Держводагентства» ОСОБА_2 приступив до тимчасового виконання обов`язків Голови Держводагентства з 01.11.2019 (т.1, а.с.131). Таким чином, з огляду на наведене, твердження позивача щодо відсутності повноважень Голови Агентства підписувати документи не відповідають дійсності. Щодо доводів поясненнь до апеляційної скарги позивача, що її звільнено з займаної посади з порушенням ч. 3 ст.40 КЗпП України під час перебування лікарняному, та що вказане звільнення відбулось з порушенням ч. 3 ст. 184 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» безумовною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Наказом Держводагентства від 03.12.2019 № 296-ос позивача звільнено з посади завідувача сектору у Харківській області на підставі ст. 87 Закону, як таку, що отримала негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності. Відповідно до частини 5 статті 87 Закону наказ про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення. Відповідно до надісланих позивачем документів, які підтверджували втрату тимчасової працездатності, які надійшли на адресу Держводагентства 28.01.2020, наказом Держводагентства від 28.01.2020 № 25-ос датою звільнення позивача визначено 02 січня 2020 року. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Інструкції тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. Пунктом 1.10 Інструкції передбачено, що особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо), листок непрацездатності (довідка) видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності. Колегія суддів вважає, доводи позивача, що довідка від 02.01.2020 про звернення до лікаря-терапевта є підтвердженням перебування ОСОБА_1 02.01.2020 на лікарняному, суперечать пунктам 1.1, 1.2, 1.10 Інструкції, оскільки: - тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, навіть у разі настання тимчасової непрацездатності поза постійним місцем проживання і роботи (пункт 1.10 Інструкції); - долучена позивачем довідка від 02.01.2020 про звернення до лікаря-терапевта видана за її місцем проживання (місто Харків), що вбачається із штампу лікувальної установи, проставленого на ній, відповідно, посилання представника апелянта на пункт 1.10 Інструкції є помилковим. Таким чином, колегія суддів наголошує, що тимчасова непрацездатність працівника підтверджується листком непрацездатності, проте ОСОБА_1 не було надано Держводагентству підтвердження щодо перебування 02.01.2020 на лікарняному згідно з листком тимчасової непрацездатності. Відповідно до ч. 3 ст. 184 КзПП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Слід зазначити, що апелянт був звільнений з посади завідувача сектору Державного агентства водних ресурсів України у Харківській області, яка віднесена до посади державної служби категорії «Б» на підставі статті 87 Закону України «Про державну службу». Закон України «Про державну службу» регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця та є спеціальним законодавчим актом у частині застосування до спірних правовідносин. Норми Кодексу законів про працю (статті 40, 116, 184), на які посилається представник апелянта, є загальними по відношенню до норм Закону України «Про державну службу», які регулюють відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. Відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. З урахуванням наведеного, норми Кодексу законів про працю (статті 40, 116, 184) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наведена позивача судова практика в поясненням до апеляціної скарги не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вищевказаними постановами Верховного Суду, на які посилається позивач, викладена позиція у цивільних справах щодо поновлення на посаді працівників, які не мали статусу державного службовця та на трудові відносини яких не поширювалася дія Закону України «Про державну службу». Разом з тим, відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі № 759/19440/15-ц, Велика Палати Верховного Суду вказує на необхідність розмежовувати поняття "поновлення на роботі" та "виконання роботодавцем обов`язку по працевлаштуванню». Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, шо працівника може бути поновлено на роботі згідно зі ст, 235 КЗпП, якщо його було звільнено без законних на це підстав - з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором, або за відсутності підстав для звільнення. «Невиконання підприємством (установою, організацією), яке звільнило одиноку матір при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, обов`язку по її працевлаштуванню може стати підставою для покладення на роботодавця відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП обов`язку надати жінці на цьому або іншому підприємстві роботу, яку вона може виконувати, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, а не про поновлення на попередній роботі. За заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання підприємством (установою, організацією) зобов`язання по її працевлаштуванню. У даній справі звільнення відбулося відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 184 КЗпП, яка передбачає можливість звільнення вагітних жінок після закінчення строкового трудового договору, при цьому головною умовою можливості такого звільнення є імперативна вимога щодо обов`язкового працевлаштування такої жінки зі збереженням середньої заробітної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Таким чином, колегія суддів не бере до уваги зазначені доводи апеляційної скарги позивача, оскільки, позовних вимог про виконання відповідачем зобов`язання по працевлаштуванню позивач не заявляла. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування наказу №296-ос від 03.12.2019, наказу №313-ос від 23.12.2019, наказу №25 від 28.01.2020 року за підписом т.в.о Голови Державного агентства водних ресурсів України Хорєва Михайла Юрійовича про звільнення з посади ОСОБА_1 завідуючої сектору у Харківській області не підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що з огляду на відмову в решті позовних вимог, вказані вимоги позивача є похідними, а тому, задоволенню не підлягають. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення, добросовісно та розсудливо. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року по справі № 520/2275/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 520/2275/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 20.05.2021 року