LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС596/818/20

від 20.05.2021 · Цивільна
Резолютивна:У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Калараша Андрія Андрійовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Слідчого управління Територіального управління Державного бюро роз…

УХВАЛА 20 травня 2021 року м. Київ справа №596/818/20 провадження № 61-6159ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калараша Андрія Андрійовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Львові, третя особа - слідчий слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Львові Янчака Юрія Ігоровича, про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами електронного поштового зв`язку на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. У травні 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 було надано уточнення до касаційної скарги та заяву про відвід судді Калараша А. А. В обґрунтування заяви про відвід скаржник посилається на те, що залишаючи касаційну скаргу без руху, суддя-доповідач Калараш А. А. вдається до надмірного формалізму, вимагаючи надати належним чином оформлену касаційну скаргу та її копії, чим створює штучні перешкоди позивачу у доступі до правосуддя, що на думку заявника свідчить про упереджене ставлення судді-доповідача до скаржника. На думку ОСОБА_1 його касаційна скарга відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, а вищевказані вимоги суду є надуманими. На підставі вищенаведеного просить задовольнити відвід судді Калараша А. А. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калараша А. А. визнано необґрунтованою та передано до відповідного структурного підрозділу суду для виконання вимог статті 40 ЦПК України. Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. 19 травня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справ, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Калараша А. А., передано на розгляд судді Верховного Суду Воробйовій І. А. Підстави для відводу визначено статтею 36 ЦПК України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32). Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. У рішенні від 08 вересня 2020 року Європейський суд з прав людини у справі «Тесля проти України» (case «Teslya v. Ukraine») зазначив, що «Той факт, що суддя ухвалював попереднє рішення щодо того самого звинувачення не може сам собою бути підставою говорити про упередженість суду. Немає жодних підстав для легітимних сумнівів щодо відсутності безсторонності у зв`язку із тим, що той самий суддя бере участь в ухваленні рішення першої інстанції, а тоді знову бере участь у провадженні, якщо таке рішення відмінили та повернули до того самого судді на повторний розгляд». Зі змісту заяви вбачається, що доводи ОСОБА_1 , обґрунтовані виключно припущеннями та не підтверджені будь-якими доказами і не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Верховного Суду Калараша А. А. Оскільки, доводи заявника не свідчать про наявність підстав передбачених статтею 36 ЦПК України, заявлений відвід задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Калараша Андрія Андрійовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Львові, третя особа - слідчий слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Львові Янчака Юрія Ігоровича, про відшкодування моральної шкоди, відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»