Постанова 4823 № 729/1198/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 травня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 729/1198/20 Головуючий у першій інстанції - Бойко В. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/741/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2021 року (місце ухвалення - м. Бобровиця, дата складання повного тексту - 12.02.2021) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування посилався на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 05.08.2008. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він була повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. У позові банк посилається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7900,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте у порушення умов кредитного договору позичальник своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями внаслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість, яка, враховуючи часткове внесення коштів на погашення заборгованості позичальником, станом на 17.09.2020 становить: 49 968,26 грн, з яких: 38 571,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 38 571,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 397,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. В позові АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 49 968,26 грн за кредитним договором № б/н від 05.08.2008, та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Бобровицького районного суду від 12.02.2021 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.08.2008 в розмірі 38571, 04 грн та 162, 25 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що у підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 05.08.2008 відсутні умови договору про строки виконання зобов`язання, розмір відсотків за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру, на підставі чого судом в частині стягнення заборгованості за пенею відмовлено. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач кошти отримав, користувався ними, періодично здійснював погашення кредитної заборгованості, проте у встановлені строки не повернув кошти, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 38 571,04 грн. Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Бобровицького районного суду від 12.02.2021 в частині відмовлених позовних вимог у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. У скарзі заявник зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції ретельно не досліджені матеріали справи, оскільки в заяві зазначено розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 30 % річних, яка особисто підписана відповідачем. З копії заяви чітко вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору, отримання кредитної картки «Універсальна», що засвідчив особистим підписом. Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору було досягнуто згоду щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитом. Помилковим є висновок суду з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Крім того, по даній справі між сторонами погоджено розмір відсоткової ставки за користування кредитом в заяві від 05.08.2008, яка особисто підписана відповідачем. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Судом встановлено, що 05.08.2008 ОСОБА_1 підписав заяву № б/н, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 14). Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за договором, згідно якого станом на 17.09.2020 утворилась заборгованість, яка становить: 49 968,26 грн, з яких: 38 571,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 38 571,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 397,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії (а.с. 11). Частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошті у добровільному порядку відповідачем не повернуті, тому, з урахуванням правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, визнав за необхідне стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів у розмірі 38 571, 04 грн. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення умов договору у виді сплати процентів. Однак, повністю погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні. Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, встановивши, що відповідач підписав анкету-заяву, в якій було визначено кредитний ліміт, та за якою останній отримав кредитні кошти, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи позов в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.08.2008, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», та «Тарифи Банку», як невід`ємні частини спірного договору. Оцінюючи доводи позивача про те, що підписанням анкети-заяви, відповідач погодився з умовами та правилами надання Банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору, колегія суддів вважає за необхідне дотриматися правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, ухваленого в аналогічних правовідносинах, зміст якого зводиться до того, що роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Підстав відступити від цього правового висновку під час розгляду справи, що переглядається, колегія суддів не встановила. Разом з тим, у підписаній позичальником 05.08.2008 ОСОБА_1 заяві, зазначено, що сума кредитного ліміту: 2800 грн; базова процентна ставка: 30 відсотків із розрахунку 360 днів у році; строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 14 зворот), крім того строк дії картки, яку було перевипущено декілька разів, згідно наданої довідки становить по 03.22 (а.с. 13). З врахуванням наведеного за відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням погодженого розміру процентної ставки на рівні 30 % річних, за період з 05.08.2008 по 17.09.2020, згідно розрахунку становить 529, 63 грн (а.с. 103-113). 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Як вже зазначалося, строк дії картки, яку було перевипущено декілька разів, згідно наданої довідки становить по 03.22 (а.с. 13). З врахуванням наведеного, підлягає до стягнення разом з сумою заборгованості за тілом кредиту з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сума заборгованості за відсотками в розмірі 529, 63 грн. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків не відповідає обставинам справи, у зв`язку з чим заочне рішення Бобровицького районного суду від 12.02.2021 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам, з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 529,63 грн заборгованості за нарахованими відсотками. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» на суму 39100,67 грн (39100,67 грн. від 49968,26 грн. становить 80 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору та загальної суми стягнення, збільшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму судового збору з 162,25 грн до 1681,60 грн (2102,00 грн х 80% :100%) та, відповідно, збільшивши суму до стягнення з 38571,04 грн до 39100,67 грн (38571,04 грн(заборгованість за тілом кредиту) + 529,63грн(заборгованість за відсотками)). Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню на суму 529,63 грн (529,63грн від 11397,22 грн становить 4%), у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 81), то відповідно з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 126,12 грн (3153,00 грн х 4% : 100%). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) 529,63 грн заборгованості по процентам за користування кредитом. Заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2021 року - змінити в частині визначення розміру стягнутих з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) судових витрат, збільшивши суму судового збору з 162,25 грн до 1681,60 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) 126,12 грн судового збору за апеляційний розгляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення складено 20.05.2021. Головуючий Судді :