Постанова Миколаївський апеляційний суд № 468/1372/20-ц

19.05.21 22-ц/812/1050/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 468/1372/20-ц Номер провадження: 22-ц/812/1050/21 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді - Муругова В.В. в приміщенні того ж суду о 11-15 год. у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (надалі - АТ «Акцент-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що відповідачка звернулася до АТ «Акцент-Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 24 травня 2019 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. При підписанні анкети - заяви, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», Правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування, які розміщені в рекламному буклеті складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Крім того, заявою підтверджується той факт, що вона ознайомилась с договором про надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами. На підставі вказаної Анкети - заяви відповідачці було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує внаслідок чого станом на 06 вересня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 22 177,27 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 11668,59 грн, заборгованість за відсотками - 10 058,68 грн. та 450 грн. штрафу. Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь вказану заборгованість. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2019 року 11 668, 59 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та штрафу відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на повернення фактично отриманих відповідачкою за кредитним договором грошових коштів у сумі 11 668, 59 грн. Підписана сторонами Анкета-заява від 24 травня 2019 року не містить посилання на конкретні розміри процентної ставки та неустойки, що за відсутності належних доказів які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачкою та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, є підставою для відмови у стягненні з відповідачки заборгованості за процентами та штрафу. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, в частині відмовлених вимог АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просило рішення суду в частині відмовлених вимог скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що до матеріалів справи додано не Тарифи із сайту банку (як зазначив суд), а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та ін. Паспорт продукту підписано боржницею. А тому, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо непогодження із відповідачкою умов щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони в судове засідання не з`явились про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду в цій частині. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині не задоволених позовних вимог банку про стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам та штрафу. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за відсотками та штрафом суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог. Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 24 травня 2019 року ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 5 зворот). Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.a-bank.com.ua, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у Анкеті-заяві. Відповідно до укладеного договору від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала від АТ «Акцент-Банк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 06 вересня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 22 177,27 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 11668,59 грн, заборгованість за відсотками - 10 058,68 грн. та 450 грн. штрафу (а.с.5). З матеріалів справи вбачається, що сторони, крім Анкети - заяви, 24 травня 2019 року підписали також паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 6). У вказаному паспорті сторони визначили: тип кредитного продукту - картка «Зелена» Універсальна", тип кредиту - поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума кредиту до 200000 грн., строк кредитування - 240 місяців, мета отримання кредиту - на споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, процентна ставка базова 3,7% в місяць (44,4% річних), тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 7,4% у місяць - збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості ( у випадку наявності простроченої заборгованості); порядок повернення кредиту - щомісячно до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості не менше 100 грн. не менше суми нарахованих процентів, але не більше залишку заборгованості, а також штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, який списується в день списання відсотків: 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму 100 грн; 100 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів. Підпис ОСОБА_1 в паспорті споживчого кредиту підтверджено 24 травня 2019 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП 23), надісланим за номером телефону, зазначеним відповідачкою у Анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку 24 травня 2019 року, підписаної власноручно. Отже наведене свідчить про те, що відповідачка з викладеними у заяві та у паспорті споживчого кредиту умовами погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви нею проставлено свій особистий підпис, а у паспорті споживчого кредиту нею проставлено електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України. Одночасно ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовувала. Будь-яких заперечень щодо факту отримання від банку кредитної картки, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачка ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надала. За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не виникло домовленості щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції щодо недоведеності факту погодження сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, оскільки вказаний договір був укладений як електронний правочин, підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором. Отже, в силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідачка прийняла на себе зобов`язання, погодившись на істотні умови банку. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20 щодо підтвердження досягнення умов шляхом підписання паспорта споживчого кредиту. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Як вбачається з підписаного відповідачкою паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодилася з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме: з умовами, викладеними в п. 4, відповідно до яких процентна ставка за користування кредитними коштами за межами пільгового періоду визначена у розмірі 44,4 %; з умовами, викладеними в п. 6 відповідно до яких процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту визначена у розмірі 7,4 % у місяць та з штрафом за несвоєчасне погашення кредиту. Отже, позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано наявність підстав для стягнення передбачених договором відсотків у розмірі 10 058 грн. та 450 грн. штрафу на користь Банку. За таких обставин, рішення суду на підставі п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по відсоткам, штрафу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Згідно з положеннями частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 255 грн. ( 2 102 грн. за подання позову + 3 153 грн. за подання апеляційної скарги). Керуючись статтями 367, 374, 376, 382,384, ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості по відсоткам, штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Рішення суду в частині судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість по відсоткам у розмірі 10 058,68 грн. та 450 грн. штрафу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 5 255 грн. В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.