Постанова 4818 № 617/1782/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2022 року м. Валки справа № 617/1782/21 провадження № 22-ц/818/2671/22 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Бурлака І.В., Тичкової О.Ю. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року у складі судді Петрової Н.М., в с т а н о в и в: 27.10.2021 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі за текстом АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 02.12.2019 у розмірі 26881,71 грн. станом на 06.09.2021, яка складається з наступного: -19579,10 грн. - заборгованість за кредитом; 7302,61 грн. - заборгованість по відсоткам. Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року позов АТ «А-БАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 02.12.2019 у розмірі 19579.10 яка складається із заборгованості за тілом кредиту та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1653,24 грн. В апеляційній скарзі АТ «А-БАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку підтвердила під підпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов`язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті Банку. Боржник активно користувався кредитними коштами, що також підтверджує факт його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Щодо відмови у стягненні процентів зазначає, що до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку , як зазначив суд, а і Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме - її зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку вона підписала власноруч. Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, стосовно чого позивач надав банківську виписку. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. З апеляційної скарги убачається, що рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ «А-БАНК» не повернуті і тому з неї слід стягнути на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 19579,10 грн. Оскільки наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату процентів, пені комісій не містять підпису відповідачки, їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Такі висновки суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом установлено, що 02.12.2019 ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 6 зворот). Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у «Акцент-Банк» разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ «Акцент-Банк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (а.с.18-22). З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 02.12.2019 укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 06.09.2021 убачається, що розмір загальної заборгованості відповідачки перед Банком становить 26881,71 грн., яка складається з: 19579,10 грн. - заборгованість за кредитом; 7302,61 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, (а.с. 5,6). До кредитного договору Банк додав Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua /terms/ в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», який додано позивачем до позовної заяви, вбачається, що в розділі «підпис споживача» зазначено: «Підпис клієнта: ОСОБА_1 , 02.12.2019 в 11:29 Підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 7421 з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг, Дата, ПІБ, підпис». Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст.638 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, не врахував того, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20). Підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , добровільно погодилась на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання, відсотків за користування кредитом та застосування неустойки у разі порушення грошового зобов`язання. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц. Згідно з розрахунком заборгованості за договором Б/н від 02.12.2019 станом на 06.09.2021 розмір загальної заборгованості становить 26881,71 грн., яка складається з: 19579,10 грн. - заборгованість за кредитом; 7302,61 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом . З вказаного розрахунку вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою, що відповідає процентній ставці, яка зазначена в паспорті споживчого кредиту. Висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача за кредитним договором процентів за користування кредитом у зазначеному у Паспорті кредиту розмірі, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам у справі. Крім того, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивачем надано до суду апеляційної інстанції виписку по рахунку ОСОБА_2 за період з 02.12.2019.по 15.12.2021 року (а.с.40,41), яка не надавалася позивачем до суду першої інстанції. Колегія суддів не приймає зазначений доказ з огляду на наступне: Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про наявність будь-яких перешкод у надані суду першої інстанції вказаного доказу матеріали справи не містять. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга АТ «А-БАНК» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам - скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами кредитним договором Б/Н від 02.12.2019 у розмірі 7302,61 грн. Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141, п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадках скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподіляє судові витрати , понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судового збору між сторонами. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2270,00 грн та судовий збір сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 3405.00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст.374, п.п. 1,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389 ЦПК України , суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року в частині відмови у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, рішення в частині судових втрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (Код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7302 ( сім тисяч триста дві ) грн. 61 (шістдесят одна) коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (Код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (Код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3ст. 389 ЦПК України, у касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.В. Бурлака О.Ю. Тичкова Повний текст постанови складено 22.09.2022