Постанова 4811 № 462/64/21

Справа № 462/64/21 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 33/811/591/21 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2021 року, з участю правопорушника ОСОБА_1 , захисника правопорушника адвоката Астапович О.В. в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 Кодексу України пАП та оштрафовано на 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору в дохід держави. Згідно постанови судді, 27 грудня 2020 року о 13.53 год. у місті Львові на вулиці Дегестанській, 24, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння у відповідному медичному закладі. В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що згідно із вказаним протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, однак, в постанові суду першої інстанції суддя зазначив, що водій ОСОБА_1 , керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння. Вважає, що вказане твердження суду суперечить як протоколу так і долученим до справи відеозаписом, з якого вбачається що він неодноразово просив надати можливість пройти огляд у медичному закладі, проте йому було відмовлено працівниками поліції. Крім того, звертає увагу суду на те, що у постанові суду першої інстанції невірно зазначено вулицю, на якій його зупинили, оскільки у м. Львові немає вулиці Дегестанської, 24, як зазначено місцевим судом, а є вулиця Дагестанська. Також апелянт, звертає увагу на те, що він був позбавлений можливості довести свою невинуватість у вчиненні правопорушенні в суді першої інстанції, так як він не отримував жодної повістки про виклик до суду та розгляд справи відбувся у його відсутності, та судом першої інстанції не було допитано свідків. Крім того, правопорушник ОСОБА_1 вважає, що працівниками поліції було порушено інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та ст. 266 КУпАП. Крім цього, зазначає, що дане провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як станом на 27 грудня 2020 року відсутня норма КУпАП за порушення якої ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності. Апелянт, акцентує увагу на тому, що при накладенні судом першої інстанції стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не враховано те, що він працює із компанією «Болт» та надання транспортних послуг є його основним джерелом доходу. Просить оскаржувану постанову судді скасувати, закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника адвоката Астаповича О.В. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок суду підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №033626 від 27 грудня 2020 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 27 грудня 2020 року, які зазначили про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння та відеозаписом події, з якого чітко вбачається відмова водія від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння та іншими, наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд. При цьому, в суді апеляційної інстанції правопорушник ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним 27 грудня 2020 року транспортним засобом та відмову від пропозиції працівників поліції пройти огляд для визначення стану сп`яніння. Підстави, які б давали можливість вважати докази сумнівними та неправдивими, відсутні. Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчить його підпис у такому. Крім того, апеляційним судом враховується також і те, що правопорушник ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував. Що стосується доводів апелянта щодо порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння водія, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного. Так, відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому Інструкція). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стансп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я є непереконливими, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, у тому числі в медичному закладі, окрім цього таке направлення надається не водієві, а медичному закладу в разі доставляння водія туди на огляд. А тому, на переконання апеляційного суду, з наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейські не відсторонили його від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. Щодо покликань апелянта в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у його відсутності, то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення участі його в апеляційному розгляді. Щодо доводів правопорушника ОСОБА_1 про нездійснення суддею першої інстанції виклику та допиту свідків, то такі апеляційний суд не вбачає підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки виклик у судове засідання та допит свідків є правом, а не обов`язком суду. Поряд з тим, у матеріалах справи є письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , написані власноручно щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 27 грудня 2020 року, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують додаткового виклику вказаних осіб у судове засідання для дачі пояснень. Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта про незаконність постанови суду першої інстанції, оскільки згідно із вказаним протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, а в постанові суду першої інстанції суддя зазначив, що водій ОСОБА_1 , керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відтак, апеляційний суд вважає, що зазначені апелянтом суперечності жодним чином не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо тверджень апелянта про те, що у постанові суду першої інстанції невірно вказано назву вулиці, на якій відбулася подія, то як вбачається із пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вищевказана подія мала місце на АДРЕСА_1 , однак при складенні протоколу та у постанові місцевого суду допущено механічну помилку в назві вулиці та вказано АДРЕСА_1 , проте це не спростовує висновків суду та не впливає на законність прийнятого судового рішення по суті. Що стосується доводів правопорушника ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то такі є безпідставними, виходячи з наступного. 1 липня 2020 року набрав чинності Закон від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким запроваджується інститут кримінальних проступків. Зокрема, кримінальним проступком стало і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння та скасовано адміністративну відповідальність за керування у стані сп`яніння. Згідно Закону №720-IX від 17 червня 2020 року який набрав чинності 03 липня 2020 року, скасовано кримінальну відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння шляхом виключення підпункту 171 яким вносились зміни, та одночасно виключено встановлені зміни у ст.130 КУпАП. Оскільки зазначеним Законом виключено підпункт 171, тому поновлено дію норми Закону, якою встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто за ст.130 КУпАП в останній редакції станом на 07 липня 2016 року. Адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено 27 грудня 2020 року, отже до вказаних правовідносин підлягає застосуванню закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а саме нормативно-правового припису передбаченого ст. 130 КУпАП в редакції 07 липня 2016 року. Покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини, майновому стану, обставинам, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції стосовно останнього - залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 17 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 Кодексу України пАП та оштрафовано на 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.