Постанова 4813 № 522/1813/20

Номер провадження: 22-ц/813/2080/21 Номер справи місцевого суду: 522/1813/20 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі про зняття арешту з майна, ВСТАНОВИВ: 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Другого Приморського державного відділу виконавчої служби у м. Одесі про зняття арешту з майна, по котрій просив суд зняти арешт з автомобіля TOYOTA CAMRY реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що був накладений постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі від 06 грудня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 51039282, який належить позивачу та зняти з розшуку вказаний автомобіль, який оголошено у розшук на підставі постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі від 06 грудня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 51039282 (а.с 1-10). 20 липня 2020 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Свячена Ю.Б.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі про зняття арешту з майна відмовлено (а.с 94-99). 20 серпня 2020 року канцелярією Приморського районного суду м. Одеси зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення від 20 липня 2020 року. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим. Апелянт пояснює, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви обґрунтував таку позицію лише тим, що боржником не було виконано рішення суду в повному обсязі. Однак на його думку, матеріали справи підтверджують факт закриття виконавчого провадження (ВП 51039282). Крім того, 20 січня 2020 року за вх. № 1796 йому було надано відповідь з Другого Приморського відділу ДВС у м. Одеси, з якої вбачається, що виконавче провадження № 51039282 вже завершене, однак зняти з арешту автомобіль можливості немає. Апелянт також вказує на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, досліджував обставини, які сторонами не оспорювалися та надав оцінку фактам, які не мають жодного відношення по суті спору. Апелянт просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зняти арешт з автомобіля TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , що був накладений постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження №51039282, та зняти з розшуку вказаний автомобіль. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року ОСОБА_1 не виконано, а повернення виконавчого документу стягувачу не позбавляє його права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с. 98). Разом з тим, такий висновок суду першої інстанції є передчасним виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2012 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 100000 гривень (а.с. 41-42). 15 липня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 1522/24478/12 (а.с. 36-37). Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуна О.В. від 06 травня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 51039282 щодо виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики на користь ОСОБА_2 у розмірі 100000 гривень (а.с. 47). Як вбачається з Листа територіального сервісного центру № 5141 регіонального сервісного центру в Одеській області, згідно з базою даних АІС «Автомобіль» МВС України в Одеській області та національної автоматизованої інформаційної системи МВС України, станом на 12.10.2016 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль CHEVROLET, н/з НОМЕР_4 , 1990 р.в.; автомобіль PONTIAC, н/з НОМЕР_5 , 1992 р.в.; автомобіль CHEVROLET, н/з НОМЕР_6 , 1991 р.в.; автомобіль INFINITI, н/з НОМЕР_7 , 1995 р.в.; автомобіль TOYOTA CAMRY, н/з НОМЕР_1 , 2007 р.в.; автомобіль LEXUS ES 350, н/з НОМЕР_8 , 2007 р.в., які належать боржникові ОСОБА_1 (а.с. 77). Як вбачається з постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуна О.В. від 06 грудня 2016 року, в рамках вказаного провадження було накладено арешт та заборону відчуження на наступні автомобілі: автомобіль CHEVROLET, н/з НОМЕР_4 , 1990 р.в.; автомобіль PONTIAC, н/з НОМЕР_5 , 1992 р.в.; автомобіль CHEVROLET, н/з НОМЕР_6 , 1991 р.в.; автомобіль INFINITI, н/з НОМЕР_7 , 1995 р.в.; автомобіль TOYOTA CAMRY, н/з НОМЕР_1 , 2007 р.в.; автомобіль LEXUS ES 350, н/з НОМЕР_8 , 2007 р.в. (а.с. 79). Відповідно до постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуна О.В. від 06 грудня 2016 року зазначені вище автомобілі було оголошено в розшук (а.с. 80). Як вбачається з постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуна О.В. від 13 грудня 2017 року, виконавчий лист № 1522/24478/12, виданий 15 липня 2013 року повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме боржник фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснюється поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку (а.с. 87-88). В позовній заяві апелянт зазначає, що приблизно у 2018 році у нього співробітниками поліції було вилучено автомобіль марки TOYOTA CAMRY, р/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 1, 7). В подальшому, як зазначає апелянт, вказаний автомобіль було передано на штраф-майданчик, де він і перебуває до теперішнього часу (а.с. 1-2). Як вбачається з листа Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі від 20 січня 2020 року, надісланого позивачу, на теперішній час виконавче провадження закінчено, зняти арешт з автомобіля TOYOTA CAMRY, р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 не має можливості (а.с. 6). З огляду на це, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з автомобіля марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_9 (а.с. 1-4). Відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем у виконавчому провадженні № 51039282 є ОСОБА_2 (а.с. 47). Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України не залучено ОСОБА_2 до участі у справі, проте рішення по справі може вплинути на його обсяг прав та обов`язків. Так, згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону. Тобто, фактично, виконавчий документ знаходиться у стягувача. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання зобов`язання боржником та/або відсутність претензій кредитора, які можуть бути задоволені за рахунок арештованого майна, а виконавчий лист знаходиться у стягувача, а не повернений до суду, що є обов`язкової умовою в розумінні ч.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна боржника. Апеляційний суд позбавлений права притягувати до участі в розгляді справи учасників, які за своїм статусом можуть мати правове положення відповідача та не були притягнуті до участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Таким чином, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, апеляційний суд скасовує заочне рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому суд вважає за необхідним вказати, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та роз`яснень, наданих у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вимоги осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 21-5624а15. Апелянт був боржником у виконавчому провадженні, а стягувача не було притягнуто до участі в розгляді справи. В той самий час відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Відповідно до Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: «у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляд справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки до участі в справі не були залучені всі особи, права, свободи та інтереси яких можуть бути вирішені в результаті розгляду даної справи, а саме кредитор у спірних правовідносинах стягувач у виконавчому провадженні, а апеляційний суд позбавлений права притягувати нових учасників справи на стадії апеляційного розгляду, тому на підставі ст. 376 ЦПК України суд скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі про зняття арешту з майна відмовити. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 13.05.2021 року м. Одеса