Постанова Одеський апеляційний суд № 523/2910/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.01.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 523/2910/22 Апеляційне провадження № 22-ц/813/3128/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Трофименка О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Унгуряна Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 13 травня 2022 року, постановлену під головуванням судді Мурманової І.М., ВСТАНОВИВ: Зміст позовної заяви У лютому 2022 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі- Перший Суворовський ВДВС), про зняття арешту з майна (а.с.1-3). Позов мотивований тим, що на виконанні в Першому Суворовському ВДВС перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису №320, вчиненого 22 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., про звернення стягнення на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 . Вказаний автомобіль передано йому у власність постановою заступника начальника відділу ДВС Дараган В.О. на підставі ч.9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження». Після чого він звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області для реєстрації придбаного майна, однак отримав відмову, у зв`язку з наявністю арештів на таке майно. Станом на момент подання позову арешти не зняті. Наявність цих арештів перешкоджає йому, як добросовісному власнику майна, здійснити процедуру перереєстрації транспортного засобу для вільного володіння, користування та розпорядження майном. На підставі наведеного, просив суд зняти арешти з транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , що накладені: - ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2016 року у справі №522/24021/15-ц; - постановою державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Перчика В.О. ВП № 51091971 від 25 травня 2016 року. Короткий зміст судового рішення, що оскаржується Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 13 травня 2022 року у відкритті провадження у справі відмовлено та роз`яснено позивачу право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку, передбаченому Розділом V ЦПК України, та в порядку, передбаченому КАС України(а.с.21-22). Доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Унгурян С.І. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.24-27). Зокрема, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що пред`явлення ОСОБА_1 позову про звільнення майна з-під арешту є належним способом захисту його прав, оскільки: - заставодержателем рухомого майна є ОСОБА_1 та залучення його в якості заставодержателя у відповідній справі є недоцільним, так як він є невід`ємним від позивача; - ОСОБА_1 не є учасником справи №522/24021/15-ц, в рамках якої ухвалою суду від 04 квітня 2016 забезпечено позов у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки питання про залучення його в якості третьої особи не вирішувалось судом першої інстанції під час винесення цієї ухвали; - виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса №320, вчиненого 22 квітня 2016 року приватним нотаріусом ОМНО Чередниченко Г.А., наразі не завершене, тому застосування висновків Верховного Суду у постанові від 27 березня 2020 року безпідставні, адже стосуються інших обставин справи та предмету спору; - позивач звернувся до суду з позовом, у зв`язку з порушенням його прав як власника майна, тому посилання суду на його статус як стягувача у виконавчому провадженні безпідставні, адже права стягувача в даному випадку ніяким чином не порушені, - позивач звернувся до суду для захисту його порушеного права на майно, на яке державний виконавець наклав арешт в інтересах інших осіб, такі правовідносини мають приватноправовий характер, а тому спір слід вирішувати за правилами цивільного судочинства (позиція, висловлена у постановах Верховного Суду у справах №815/615/16 від 13 вересня 2019 року,№806/932/16 від 19 лютого 2020 року, №803/1485/17 від 11 березня 2020 року). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники судового процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність. При цьому, відповідно до положень ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Враховуючи наведену норму процесуального закону та ту обставину, що сторони не прийняли участь у судовому засіданні 17 січня 2023 року, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення, а саме: 19 січня 2023 року. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п.1ч.1ст.186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що подана позовна заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та роз`яснено заявнику, що: розгляд позовних вимог щодо скасування арешту, накладеного ухвалою Приморського районного суду м.Одеси у справі 522/24021/15-ц, передбачено Розділом V ЦПК України, а розгляд позовних вимог щодо зняття арешту з рухомого майна, накладеного постановою державного виконавця в рамках виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягають розгляду в порядку, передбаченому нормами КАС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до п.1ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з ч.1ст.4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до положень ч.1ст.16 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства . Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до п.1ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Щодо позовних вимог про зняття арешту з майна, накладеного ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2016 року у справі №522/24021/15-ц З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна, а саме: транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який передано йому у власність постановою заступника начальника Першого Суворовського ВДВС Дараган В.О. на підставі ч.9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.1-3,35). При цьому, звернувшись до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області для реєстрації вказаного вище майна, йому було відмовлено, у зв`язку з наявністю арештів на таке майно, зокрема, арешту, накладеного ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2016 року у вигляді забезпечення позову у справі №522/24021/15-ц (а.с.37). Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа №522/24021/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2016 року у якості забезпечення вищевказаного позову накладено арешт, зокрема, на автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.9). В процесі розгляду справи ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року замінено третю особу ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.12). Справа №522/24021/15-ц розглянута по суті з ухваленням постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року (а.с.16-18). Відповідно до положень ч.1,4ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду такого клопотання постановляється ухвала. Згідно ч.1ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. За вимогами ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Судом встановлено, що ОСОБА_1 був учасником справи №522/24021/15-ц, оскільки залучений до її участі у 2018 році в якості правонаступника третьої особи ОСОБА_4 , та звертався до суду з відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 04 квітня 2016 року. При цьому, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 13 травня 2020 року у задоволенні даної заяви йому було відмовлено (а.с.19-20). Відомостей про те, що дана ухвала була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку матеріали справи не містять та заявником не надані. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не був учасником справи №522/24021/15-ц, оскільки прилюдні торги на автомобіль пройшли після ухвалення відповідної ухвали та питання про залучення його в якості третьої особи не вирішувалось судом першої інстанції під час винесення цієї ухвали, на підставі викладених вище вимог законів та матеріалів справи є помилковими. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що питання про зняття арешту з майна, накладеного на підставі ухвали суду про забезпечення позову, здійснюється в порядку скасування заходів забезпечення позову шляхом подачі відповідного клопотання до суду, який виносив ухвалу, в порядку, передбаченому ст.158 ЦПК України. Щодо позовних вимог про зняття арешту з майна, накладеного постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Перчика В.О. від 25 травня 2016 року у виконавчому провадженні №51091971 Як вбачається зі змісту позовної заяви, арешт на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , також було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження №51091971 з виконання виконавчого напису №320, вчиненого 22 квітня 2016 року приватним нотаріусом ОМНО Чередниченко Г.А., про звернення стягнення на вищевказаний автомобіль. ОСОБА_1 є стороною даного виконавчого провадження стягувачем (а.с.30-34). Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст.59 Закону України "Про виконавче провадження". За приписами ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно. Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Положеннями ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження №51091971 стягувачем. Відомостей про те, що дане виконавче провадження завершено судам першої та апеляційної інстанцій не надано. При цьому, останній в серпні 2021 року звертався до виконавчої служби з заявою про зняття арешту з транспортного засобу (а.с.39-40). Однак, відповіді взагалі не отримав. За вимогами ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. З урахування викладеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги заявника про зняття арешту з майна, накладеного постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Перчика В.О. від 25 травня 2016 року у ВП №51091971, шляхом подачі позову до суду є передчасними та такими, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині також відповідають вимогам закону та обставинам справи. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За вимогами ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Унгуряна Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 13 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року. Головуючий: Судді: