Постанова Київський апеляційний суд № 754/399/21

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року місто Київ справа № 754/399/21 апеляційне провадження № 22-ц/824/5119/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В. за участю секретаря судового засідання: Коцюрби Л.О., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Галась І.А. від 14 січня 2021 року, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, у якому просила зобов`язати Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису цивільного стану № 2191, вчиненого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про народження усиновленої нею дитини - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виключити відомості про біологічного батька дитини ОСОБА_3 . В графі "батько" замість ОСОБА_3 вказати ОСОБА_4 , на підставі статті 135 Сімейного кодексу України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що позивач фактично оскаржує висновок Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що висновок суду про те, що предметом позову є оскарження рішення державного органу є помилковим, оскільки позов не містить таких вимог. Зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження спрямоване на захист особистого немайнового права (зазначення відомостей про батька дитини на підставі статті 135 Сімейного кодексу України), а не оскарження відмови відповідного державного органу внести зміни до актового запису цивільного стану. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиви на апеляційну скаргу учасники справи до суду не подали. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року (справа № 754/12070/16-ц) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року (справа № 754/11262/17) оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , усиновлювачем малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві внести зміни в актовий запис № 2191, виданий 18 липня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про народження ОСОБА_6 , вказавши його батьком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Змінено прізвище ОСОБА_6 з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", по батькові з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ". Відомості про ім`я, дату та місце народження дитини залишено без змін. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року в частині зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві внести зміни в актовий запис № 2191, виданий 18 липня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Змінено прізвище ОСОБА_6 з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", по батькові з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ". Відомості про ім`я, дату та місце народження дитини залишено без змін. В іншій частині заяви відмовлено. 27 вересня 2018 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано повторне свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис від 18 липня 2012 року № 2191. В графі "батьки" зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 . У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про внесення змін до актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: у графі "батько" змінити з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", зі слів матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України та видати свідоцтво про народження ОСОБА_6 з відповідними змінами. До позовної заяви долучено лист Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 травня 2018 року № 2733/16.5-38, згідно з яким відсутні правові підстави для внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_6 , оскільки постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року не передбачено внесення змін у актовий запис відносна батька ОСОБА_3 . Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, бажає внести зміни до актового запису про народження усиновленої нею дитини ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме в частині відомостей про батька. Отже спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , який відмінний від існуючого запису цивільного стану. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частини 1, 2, 3 статті 49 ЦК України). Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398-VI). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина 1 статті 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина 1 статті 22 Закону № 2398-VI). Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила). Відповідно до пункту 1.1. розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку. Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. У цій справі позивач звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина 1 статті 273 ЦК України) на відображення (виключення/зміну) у актовому записі про народження усиновленої дитини інформації про батька, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У позовній заяві відсутні доводи за частиною 3 статті 2 КАС України, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а лише вимога позивача зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису. Подібні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17, від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17. Таким чином, позивач у цій справі не просить визнати неправомірними дії відповідача, а має намір вирішити питання про внесення змін щодо відомостей про батька усиновленої дитини у вже існуючий запис про її народження, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: