Постанова 4824 № 753/22456/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/22456/18 Головуючий 1 інстанція - Каліушка Ф.А. Провадження № 22-ц/824/3248/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 21 квітня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Сержанюка А.С., за участю секретаря: Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько- ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на усе належне йому майно. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач, його рідний брат - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що він у визначений законом шестимісячний строк звернувся до Шостої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і після того дізнався, що батько склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_2 . Вважає, що цим порушено його право на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатної особи, оскільки на день смерті спадкодавця він був інвалідом 2 групи - непрацездатною особою, а тому у відповідності до вимог ст. 1241 ЦК України має право на отримання обов`язкової частки у спадщині, яка залишилась після смерті його батька, відтак просить визнати за ним право на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини усього спадкового майна. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , 21 жовтня 2020 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам наявних в матеріалах справи, крім того, зазначає, що на момент відкриття спадщини він не був непрацездатним повнолітнім сином спадкодавця, оскільки інвалідність другої групи йому встановлено лише 30 липня 2018 року. Вказує, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач був непрацездатною особою, зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем призводить до обмеження його життєдіяльності. Вважає, що має право на обов`язкову частку в спадщині після смерті батька, оскільки знаходиться на обліку у Центральній районній лікарні Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області і отримує державну соціальну допомогу як інвалід 2 групи, тобто є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Судом першої інстанції та апеляційної інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8) 04 травня 2018 року за заявою ОСОБА_2 Шостою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №279/2018 до майна померлого ОСОБА_4 , який залишив на ім`я останнього заповіт, посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною конторою 27 лютого 2018 року за №6-300.(а.с.121) 10 травня 2018 року заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого - ОСОБА_3 . 07 червня 2018 року заяву про прийняття спадщини подав позивач. Місяцем пізніше позивачем надано до нотаріальної контори довідку про інвалідність другої групи АВ 30982305, видану спеціалізованою туберкульозно-пульмонологічною МСЕК м. Києва 30 липня 2018 року. В подальшому, 29 жовтня 2018 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прудь Н.В. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що на день смерті ОСОБА_4 позивач не був визнаний інвалідом, а тому і не мав права на обов`язкову частку у складі спадщини. Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у нотаріуса були відсутні правові підстави вважати позивача непрацездатним повнолітнім сином, оскільки на день відкриття спадщини після померлого позивач не був в установленому законом порядку визнаний інвалідом, та розраховувати обов`язкову частку в майні спадкодавця щодо нього, керуючись положеннями діючого законодавства України. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного. Вимогами ч. 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1223, 1270 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Колегія суддів, встановивши, що на день відкриття спадщини - ОСОБА_1 позивач на момент відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не був непрацездатним повнолітнім сином спадкодавця, оскільки йому встановлено інвалідність лише 30 липня 2018 року, що підтверджується довідкою про інвалідність другої групи АВ 30982305, виданою спеціалізованою туберкульозно-пульмонологічною МСЕК м. Києва, а також матеріалами Медико-експертної справи за №1206 відносно ОСОБА_1 , заповіт складений на ім`я відповідача ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 , про те, що відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину порушено його право на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатної особи, оскільки на день смерті спадкодавця він був інвалідом 2 групи - непрацездатною особою, зокрема особою зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії з зовнішнім середовищем призводить до обмеження життєдіяльності., колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що зводяться до переоцінки доводів та висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Так, спадкоємці встановлюються саме на момент відкриття спадщини. Водночас, датою встановлення інвалідності є день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями. З матеріалів справи вбачається, що інвалідність ОСОБА_1 , встановлена після смерті спадкодавця та відкриття спадщини, що ним самим не заперечується. Оскільки на день відкриття спадщини ОСОБА_1 ,непрацездатним не був, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про безпідставність позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Л.П. Сушко А.С. Сержанюк