Постанова 4857 № 380/5739/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5739/20 пров. № А/857/5069/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (головуючий суддя Клименко О.М., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов`язання виплатити йому заборгованість із заробітної плати в розмірі 3442,83 грн., зобов`язання виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року по дату ухвалення рішення у справі та подати до суду у місячний строк звіт про виконання судового рішення, судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі зазначає, що наказом начальника ГУНП України у Львівській області від 04.03.2020 року № 69о/с (надалі - Наказ) його, державного службовця 5-го рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області, звільнено з роботи з 05.03.2020 та відраховано із заробітної плати надлишково використану основну відпустку за період з 07.11.2019 по 05.03.2020 року у кількості 5 днів. Наказом ГУНП України у Львівській області від 17.03.2020 № 79о/с внесено зміни до згаданого наказу № 69о/с, а саме перенесено дату звільнення - з 17.03.2020, у зв`язку з перебуванням на лікуванні з 04 по 16 березня 2020 року. Також, зазначає, що згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно норм ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Крім того зазначає, що всупереч вказаним нормам, ГУ НП не провело розрахунку з ним у день звільнення - 17.03.2020 (хоча він в той день був на робочому місці - даний факт підтверджується заявою, яку він того дня подавав в УКЗ ГУНП, копія якої долучена ним до матеріалів справи). Разом з цим, зауважує, що тільки після його неодноразових звернень щодо незаконних діянь відповідача, ГУНП траншами, а саме 23.03.2020 (в сумі 5764,60 грн), 27.03.2020 (в сумі 17194,13 грн), 27.04.2020 (в сумі 5278,28 грн) та 27.05.2020 (в сумі 9084,00 грн) виплатило йому частину заборгованості із заробітної плати. Суми та дати здійснення вказаних траншів підтверджуються випискою АТ КБ «Приватбанк» від 10.07.2020 № DTGQ2NBEE5BDI422 руху коштів по рахунку, відкритому в даній банківській установі на його ім`я, яка міститься в матеріалах справи. Даний факт не заперечується і відповідачем. Таким чином, вважає, що навіть якщо припустити, що відповідач після виплати йому зазначених сум коштів в загальній сумі 37321,01 грн повністю погасив заборгованість із заробітної плати перед ним, то з урахуванням приписів ст.117 КЗпПУ, відповідач повинен був виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто за період з 18 березня по 27 травня 2020 року - 71 день. Також зазначає, що відповідно до ст.17 КАС України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову. Попри це, відповідач в добровільному порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку мені не виплатив, що й зумовило подання ним зазначеного позову. Разом з тим, після виплати вказаних коштів у сумі 37321,01 грн ГУНП так і не погасило в повному обсязі заборгованості перед ним, а саме не виплатило йому заборгованості із заробітної плати в сумі 3442,83 грн, яка існує досі. Зазначає, що на момент подання позову він не мав у розпорядженні усіх необхідних документів і тому помилково вважав, що вказана заборгованість стала наслідком їх безпідставного стягнення з нього на підставі згаданого вище наказу № 69о/с від 04.03.2020. Однак, з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву та долучених до нього документів йому стало зрозуміло, що вказана заборгованість із заробітної плати виникла по причині неправильного нарахування відповідачем належних йому коштів. Так, при аналізі виданих ГУНП у Львівській області наказів, нарахувань та відрахувань йому коштів згідно розрахункових листів за січень, лютий, березень та травень 2020 року випливає, що: - згідно наказу № Юо/с від 20.01.2020 йому була надана основна відпустка на період з 20.01.2020 по 18.02.2020 терміном 30 календарних днів та додаткова відпустка з 19.02.2020 по 04.03.2020 терміном 15 календарних днів, та проведено нарахування коштів за основну відпустку за 12 днів січня 2020 в сумі 8247,84 грн та 18 днів лютого в сумі 12 371,76 грн; - згідно наказу № 62о/с від 27.02.2020 на підставі поданого ним листка непрацездатності від 10.02.2020 ГУНП у Л/о визнано факт його перебування на лікуванні в період з 27 січня по 10 лютого 2020 року та знято нараховані йому раніше кошти за 5 днів в сумі 3436,60 грн та за 10 днів кошти в сумі 6873,20 грн, і таким чином станом до видачі наказу на звільнення від 04.03.2020 йому фактично була проведена оплата основної відпустки за 15 календарних днів (30 днів - 15 днів = 15 днів); - згідно наказу № 69о/с від 04.03.2020 його було звільнено з 05.03.2020 (хоча на той час він перебував на стаціонарному лікуванні), відрахувавши з заробітної плати ніби то надлишкову використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 по 05 березня 2020 року. На виконання даного наказу (уже після звільнення) проведено по бухгалтерії за лютий 2020 нарахування коштів по листку непрацездатності за 5 днів в сумі 3580,50 грн та за 10 днів в сумі 7161,00 грн. Окрім того, згідно розрахункового листка за березень 2020 - знято кошти в сумі 2749,28 грн за 4 дні основної відпустки та кошти в сумі 693,56 грн за 1 день додаткової відпустки. Отже, станом на час видачі наказу на звільнення йому фактично було здійснено оплату за 11 днів основної відпустки (15 днів - 4 дня = 11 днів). Після здійснення цих перерахунків 23.03.2020 йому були виплачені кошти в сумі 5764,60 грн, 27.03.2020 кошти в сумі 17194,13 грн та 27.04.2020 кошти в сумі 5 278,28 грн; - згідно наказу № 79 о/с від 17.03.2020 ГУНП у Л/о визнало факт його перебування на стаціонарному лікуванні в період з 04 по 16 березня 2020 та перенесло дату його звільнення з 17.03.2020; - згідно наказу № 136о/с ГУНП у Л/о від 08.05.2020 було внесено доповнення до пункту наказу ГУНП у Л/о № 62о/с від 27.02.2020, повторно визнано факт його перебування на лікуванні в період з 27 січня по 10 лютого 2020 року та перенесено щорічну основну відпустку з 11 лютого до 04 березня 2020 року. На виконання даного наказу знову проведені перерахунки нарахованих та виплачених раніше грошових коштів за травень 2020, а саме: знімають кошти в сумі 5498,56 грн за 8 днів основної відпустки (11 днів - 8 дні, і залишилось оплаченою 3 дні основної відпустки). В подальшому за період з 11 по 29 лютого нараховують кошти в сумі 13059,08 грн за 19 календарних днів (3 дні + 19днів - стало 22 днів оплачуваної основної відпустки), а також за період з 01 по 04 березня 2020 перераховують кошти в сумі 2749,28 грн за 4 дні основної відпустки (22 дні + 4 дні - стало 26 днів основної відпустки, за які проведена оплата станом на теперішній час). Окрім того, звертає увагу суду на той факт, що за 04 березня 2020 проведено оплату по листку непрацездатності в сумі 819,61 грн та проведено оплату 1 дня основної відпустки в сумі 687,32 грн, тобто за 04.03.2020 проведено подвійне нарахування та оплату, що недопустимо при веденні бухгалтерського обліку. Фактично по бухгалтерському обліку юридично правильними нарахуванням по виплаті йому основної відпустки слід вважати оплату за 25 календарних днів. Окрім того, в частковій зміні до наказу ГУНП у Л/о № 60 о/с від 04.03.2020 зазначається про необхідність виплатити йому компенсацію за 1 день основної відпустки за 04 березня 2020 року. Однак бухгалтерією дана компенсація проведена ніби то за січень 2020 в сумі 711,12 грн, хоча фактично ця оплати зазначена в його розрахунковому листі за травень 2020 року, так як у випадку виконання бухгалтерією виданих змін до наказу привели б до потрійної оплати (оплата перебування на лікуванні, оплати основної відпустки та компенсації) за 04 березня 2020 року. Також зазначає, що факт існування згаданої заборгованості перед ним підтверджує і сам відповідач, який у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву вказав, що з врахуванням практики Верховного Суду вимога позивача про стягнення на його користь 72316,79 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при існуючій на даний момент заборгованості перед ним в розмірі 3442,83 грн не може вважатися пропорційним та справедливим, а тому суд повинен зменшити вказану суму для встановлення розумного балансу між інтересами позивача та відповідача. Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (надалі - Порядок). Порядком передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата; нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Згідно довідки ГУНП у Львівській від 30.03.2020 № 38/78, його середньоденний заробіток за вказаний період становить 800,86 грн. Таким чином, вважає, що з урахуванням наведеного, окрім вказаної заборгованості із заробітної плати в сумі 3442,83 грн., ГУ НП повинне виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2020 по дату проведення повного розрахунку з ним, який досі так і не проведений, а якщо існування вказаної заборгованості з якоїсь причини суд не буде вважати доведеним, то на його користь підлягає стягненню середній заробіток за період з 18 березня по 27 травня 2020 року включно, тобто за 71 день, упродовж яких відповідач траншами частково погашав заборгованість із заробітної плати перед ним. Вважає, що попри встановлений факт затримки із проведенням часткового розрахунку з ним на 71 день, суд, всупереч положенням ст.117 КЗпПУ, безпідставно відмовив у його позові про стягнення середнього заробітку за вказаний період і при цьому вказав, що хоч такий факт і встановлений, однак йому слід відмовити у позові і що причиною такої відмови є нібито недоведення ним факту існування вищевказаної заборгованості в сумі 3442,83 грн. Крім того, відмовляючи у його позові про стягнення з відповідача заборгованості перед ним у розмірі 3442,83 грн та середнього заробітку за час затримки із проведення розрахунку з ним по виплаті вказаної заборгованості суд безпідставно зіслався на той факт, що наказ № 69о/с від 04.03.2020 не визнано протиправним та не скасовано. При цьому, суд залишив поза увагою сам факт існування перед ним зазначеної заборгованості, яка підтверджується вищевказаними документами та його доводами і об`єктивно не заперечується відповідачем. Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо доводів апелянта та просив залишити без змін судове рішення. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року «По особовому складу» ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП звільнено відповідно до Закону України «Про державну службу» за частиною 1 статті 86 (за власним бажанням) з 05 березня 2020 року, відрахувавши з заробітної плати надлишкову використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року у кількості 05 календарних днів (а.с. 6). Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 17 березня 2020 року № 79о/с «По особовому складу» перенесено дату звільнення ОСОБА_1 , зазначену в наказі від 04 березня 2020 року № 69о/с з 17 березня 2020 року, у зв`язку з його перебуванням на лікуванні з 04 березня по 16 березня 2020 року (а.с. 7). Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 136о/с від 08 травня 2020 року «По особовому складу» доповнено пункт наказу ГУНП від 27 лютого 2020 року № 62о/с таким: - «вважати ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП, на лікуванні в період з 27 січня до 10 лютого 2020 року, та перенести щорічну основну відпустку, з 11 лютого до 04 березня 2020 року»; - а також частково змінено пункт наказу ГУНП від 04 березня 2020 № 69о/с, а саме: «в частині звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП, надруковано: з 05 березня 2020 року, відрахувавши з заробітної надлишкову використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року, у кількості 05 календарних днів, слід читати: з 05 березня 2020 року, виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року, у кількості 01 (04 березня 2020 року) календарного дня основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки» (а.с. 8). Суд також встановив з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», що у квітні 2020 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (справа № 380/2637/20), у якому просив: - визнати протиправною умисну бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області по залишенню без розгляду заяви ОСОБА_1 , від 19.02.2020 року про продовження відпустки; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 04.03.2020 року № 69о/с в частині: «звільнити відповідно до Закону України «Про державну службу» за ч. 1 ст. 86 (за власним бажанням) ОСОБА_1 , державного службовця 5-го рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ НП у Львівській області звільненого з роботи з 05.03.2020 року, відрахувавши із заробітної плати надлишково використану основну відпустку за період з 07.11.2019 по 05.03.2020 року у кількості 5 календарних днів»; - визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 17.03.2020 року № 79о/с в частині перенесення зазначеної в наказі від 04.03.2020 року № 69о/с дати звільнення ОСОБА_1 , а саме - з 17.03.2020 року, у зв`язку з перебуванням на лікуванні з 04 по 16 березня 2020 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 , державного службовця 5-го рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ НП у Львівській області, на роботі з 17.03.2020 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області виплатити ОСОБА_1 , державному службовцю 5-го рангу, старшому слідчому відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ НП у Львівській області, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу: з 17.03.2020 року по дату фактичного поновлення на роботі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 380/2637/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 380/2637/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 380/2637/20 - без змін. Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Судом також враховано, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу». Відповідно до частин першої-другої статті 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців: Секретаріату Кабінету Міністрів України; міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; місцевих державних адміністрацій; органів прокуратури; органів військового управління; органів дипломатичної служби; державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; інших державних органів. За змістом частин першої третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на: оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення); відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону. Згідно зі статтею 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Статтями 58-59 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону. Державному службовцю надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі у порядку, визначеному статтею 10 цього Закону. Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю. Згідно із частинами третьою-четвертою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Суд встановив, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року «По особовому складу» позивача звільнено зі служби відповідно до Закону України «Про державну службу» за частиною 1 статті 86 (за власним бажанням) з 05 березня 2020 року, відрахувавши з заробітної плати надлишкову використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року у кількості 05 календарних днів. У подальшому наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 136о/с від 08 травня 2020 року «По особовому складу», зокрема, частково змінено пункт наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 04 березня 2020 № 69о/с, а саме: «в частині звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП, надруковано: з 05 березня 2020 року, відрахувавши з заробітної надлишкову використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року, у кількості 05 календарних днів, слід читати: з 05 березня 2020 року, виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року, у кількості 01 (04 березня 2020 року) календарного дня основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки». У позовній заяві позивач зазначає про те, що компенсація за вищевказані 16 днів невикористаної відпустки згідно наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року (із внесеними до нього змінами наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 136о/с від 08 травня 2020 року), а саме грошові кошти у розмірі 9084,00 грн виплачені йому відповідачем 27 травня 2020 року. Проте, вважає, що навіть попри скасування самим же відповідачем наказом № 136о/с від 08 травня 2020 року наказу № 69о/с від 04 березня 2020 року в частині стягнення з нього коштів за надлишково використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року у кількості 5 календарних днів, грошові кошти у сумі 3442,83 грн йому досі не виплачені. Як вірно зазначено судом, наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року «По особовому складу» в частині як звільнення позивача зі служби так і в частині відрахування з його заробітної плати надлишково використаної основної відпустки за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року у кількості 05 календарних днів був предметом оскарження у справі № 380/2637/20. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 380/2637/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 380/2637/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 380/2637/20 - без змін. Таким чином, вірним є висновок суду про те, що зазначеним вище судовим рішенням у справі № 380/2337/20, яке набрало законної сили не встановлено протиправності наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року «По особовому складу», зокрема, й у частині відрахування з заробітної плати позивача надлишково використаної основної відпустки за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року у кількості 05 календарних днів. Такий наказ є чинний та у встановленому порядку не скасований. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 136о/с від 08 травня 2020 року «По особовому складу», внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 04 березня 2020 року № 69о/с, згідно з якими наказано замість «з 05 березня 2020 року, відрахувавши з заробітної надлишкову використану основну відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року, у кількості 05 календарних днів» - «виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 07 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року, у кількості 01 (04 березня 2020 року) календарного дня основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки». У позовній заяві позивач підтверджує ту обставину, що компенсація за вищевказані 16 днів невикористаної відпустки згідно наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року (із внесеними до нього змінами наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 136о/с від 08 травня 2020 року), а саме грошові кошти у розмірі 9084,00 грн виплачені йому відповідачем 27 травня 2020 року. Наведене підтверджується також випискою з карткового рахунку позивача від 10 липня 2020 року за період з 01 січня 2020 року по 10 липня 2020 року (а.с. 14-17). Разом з тим, вірним є висновок суду про те, що редакція наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року була змінена наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 136о/с від 08 травня 2020 року, а тому є помилковими доводи позивача щодо необхідності здійснення відповідачем виплат ще й за попередньою редакцією наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 69о/с від 04 березня 2020 року. З огляду на наведене, вірним є висновок суду про відсутність у відповідача заборгованості із заробітної плати позивача в сумі 3442,83 грн, яка є предметом спору у цій справі. Крім того, щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року по дату ухвалення рішення у справі, судом враховано, що відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Згідно позовної заяви, позивач пов`язує наявність у відповідача обов`язку з виплати на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року по дату ухвалення рішення у справі саме з наявністю, на його думку, заборгованості у відповідача із заробітної плати у сумі 3442,83 грн, яка є предметом першої позовної вимоги, тобто похідною від основної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області виплатити позивачу заборгованість із заробітної плати в розмірі 3442,83 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у задоволенні основної вимоги суд відмовив, то не підлягає й задоволенню похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року по дату ухвалення рішення у справі. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі № 380/5739/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін