Постанова 4850 № 812/640/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року справа №812/640/16 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., секретар судового засідання Ашумова Т. Е., за участю представника відповідача Мулик К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 р. у справі № 812/640/16 (головуючий І інстанції С.М. Чиркін) за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ПАТ «Луганськтепловоз» (далі позивач, Товариство, ПАТ «Луганськтепловоз») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ у м. Луганську), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДП у м. Харкові), Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКСУ у Харківській області), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (т.1 а.с. 4-8, т.21 а.с. 127-129), просило: визнати протиправною бездіяльність СДПІ у м. Луганську, перебіг якої розпочався 2 липня 2015 року та триває, що втілилася у ненаданні до ГУ ДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 61 491 525 грн; зобов`язати СДПІ у м. Харкові у п`ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати до ГУ ДКСУ у Харківській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2014 року в розмірі 61491525,00 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, позов задоволено, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність СДПІ у м. Луганську щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року на суму 61 491 525 грн ГУ ДКСУ у Луганській області; зобов`язано СДПІ у м. Харкові надати ГУ ДКСУ у Харківській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 61 491 525 грн ПАТ «Луганськтепловоз». Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову повністю через порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушенням судом ч.1.та ч.2 ст.99 КАС України та ч. 2 п. 200.15, ст. 200, п. 200.13 ст. 200 ПК України та безпідставне неврахування судом першої інстанції листи СБУ щодо тимчасового зупинення операцій з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз». Також посилався на лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648 в якому також маються посилання на те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача (т.22 а. с. 44-45) Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 812/640/16 задовольнено частково касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, скасовано ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Приймаючи зазначене рішення Верховний Суд виходив з того, що в обґрунтування позиції щодо неможливості вчинення дій щодо повернення сум бюджетного відшкодування відповідачем до суду апеляційної інстанції надано лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648 (т.22 а.с. 46), в якому остання інформує контролюючий орган про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Правова оцінка обставин, що зазначені у цьому листі, як підстави, що впливає на можливість вчинення дій щодо повернення сум бюджетного відшкодування, залишені поза межами дослідження судом апеляційної інстанції. 29 березня 2021 року Північним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків надані додаткові пояснення до апеляційної скарги. В поясненнях апелянт зазначає, про порушення позивачем строку звернення до суду. Апелянт посилається на листи СБУ щодо тимчасового зупинення операцій з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз». Суд зазначає, що вказані пояснення є фактично доповненнями до апеляційної скарги. За положенням ч. 1, 2 ст. 303 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. Матеріали справи не містять доказів їх надіслання іншим учасникам справи, отже суд не враховує такі доповнення. Також, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року замінено в адміністративній справі № 812/587/16 відповідача-1 Офіс на Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Північне управління). Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстрований в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до витягу №1528054500027 з реєстру платників податку на додану вартість (т.1 а.с.9,10). До вересня 2016 року Товариство перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 №1528051400090 (т.1 а.с.11). Розпорядженням Державної фіскальної служби України від 18.09.2016 №47-р. «Щодо переведення платників податків» платника СДПІ у м. Луганську - ПАТ «Луганськтепловоз» переведено на обслуговування до СДПІ у м. Харкові (т.21 а.с. 240-241). 18.06.2014 позивачем в порядку та формі, передбачених п.201.15 ст.201 ПК України, до СДПІ у м. Луганську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року з додатками, серед яких були розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 61 525 452,00 грн. На підставі наказу від 21.04.2015 №34 у період з 20.05.2015 до 26.05.2015 СДПІ у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2015 №14/19-0/05763797. Пунктом 4.1 висновків акту перевірки встановлено наступні порушення позивачем: п.198.1, п.198.2 ст.198, пп.201.6, пп.201.7, пп.201.10 ст.201 ПК України - завищено суму податкового кредиту за квітень 2014 року у сумі 34927,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 34927,00 грн; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2014 року на загальну суму ПДВ у розмірі 34927,00 грн. Таким чином, в ході перевірки підтверджено суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року у розмірі 61 491 525 грн, не підтверджено - 34 927 грн. 09.06.2015 ПАТ «Луганськтепловоз» до СДПІ у м. Луганську подані заперечення №866-197 до акта перевірки, в яких Товариство просило анулювати висновки, викладені в акті перевірки, про завищення суми від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетним відшкодуванням за квітень, червень, грудень 2014 року в розмірі відповідно 34927,00 грн, 14450,00 грн та 1472637,00 грн; про завищення бюджетного відшкодування за травень, липень 2014 року, січень 2015 року на суму відповідно 34927,00 грн, 14450,00 грн, 1472637,00 грн. 11.06.2015 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період травень 2014 року, яким зменшено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 34927,00 грн, від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 34927,00 грн, та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 34927,00 грн, а також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, на суму 61 491 525 грн. Листом СДПІ у м. Луганську за результатами розгляду заперечень позивача до акту перевірки надано відповідь від 16.06.2015 №1658110/0/28-05-19 «Про розгляд заперечень» з посиланнями на подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року. Вважаючи, що СДПІ у м. Луганську допустило бездіяльність, не надаючи висновок ГУ ДКС про належне йому бюджетне відшкодування, про яке йшла мова вище, звернувся до суду. Задовольнивши позов, суд першої інстанції, виходив з того, що на підставі акта перевірки від 03.06.2015 №14/19-0/05763797 СДПІ у м. Луганську не приймалося податкових повідомлень-рішень, натомість суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року в розмірі 61 491 525 грн за результатами перевірки підтверджено, а висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, всупереч вимог статті 200 ПК України - не надано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у цій справі, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України. Відповідно до пунктів 200.7, 200.10 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Згідно із пунктом 200. 11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На підставі пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пп. «в» п. 200.14 ст. 200 ПК України). Податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетними відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування надіславши платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Матеріали справи свідчать, що на час виникнення спірних правовідносин та розгляду судом першої інстанції справи по суті, податковим органом на підставі акта перевірки від 03.06.2015 № 14/19-0/05763797 не приймалося податкових повідомлень-рішень. Проте, податковим органом висновку до органу державної казначейської служби з урахування підтвердження суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року в розмірі 61491525,00 грн. за результатами перевірки, всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України, не надано. Щодо права позивача на бюджетне відшкодування суми ПДВ 61491525,00 грн. згідно з декларацією з ПДВ за травень 2014 року та уточнюючого розрахунку від 10.06.2015, суд зазначає, що сума бюджетного відшкодування складається з сум, сплачених позивачем при придбанні товарів та послуг, по взаємовідносинах з контрагентами, та підтверджується відповідними матеріалами справи, сумніві щодо яких відповідач підчас розгляду справи не висловлював. Отже, податковим органом порушено норми ПК України, відповідно до яких у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених статтею 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Таким чином, оскільки позивач не отримав суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року згідно уточнюючого розрахунку від 10.06.2015 в розмірі 61491525,00 грн., суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності СДПІ у м.Луганську щодо невиконання встановленого Податковим кодексом України обовязку щодо надання органам державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача. Щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує наступне. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення». СДПІ у м.Луганську, правонаступником якого є Офіс великих платників Державної фіскальної служби, а в подальшому Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не виконано обов`язок, визначений статтею 200 Податкового кодексу України, щодо проведення камеральної перевірки правильності суми бюджетного відшкодування після подання позивачем уточнюючого розрахунку. Так, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII пункт 200.7 статті 200 доповнено підпунктами 200.7.1 та 200.7.2, які станом на час вирішення справи у суді викладено так. 200.7.2. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. 200.7.3. Дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, крім підпункту 5 підпункту 200.7.1 цього пункту щодо реквізитів поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування, не є інформацією з обмеженим доступом та підлягають щоденному, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.. Законом № 1797-VIII підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 56 такого змісту: До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України. В ході судового розгляду справи встановлено, що сума ПДВ яка не відшкодовано з бюджету за декларацією з ПДВ за травень 2014 року складає 61491525 грн. За фактичних обставин в цих спірних правовідносинах, слід врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15. Так, у вищевказаній постанові, зокрема, зазначено, що із врахуванням встановленого судом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)). За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 61491525 грн., які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУДКСУ у Луганській області на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ. Вказана правова позиція також узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 826/8762/16, від 21.05.2019 у справі № 820/504/13-а, від 28.05.2019 у справі № 812/361/15, від 14.05.2020 у справі № 1540/4795/18. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Судом встановлено факт порушення прав позивача на отримання бюджетного відшкодування в передбачені законом строки протиправною бездіяльністю відповідача, а саме - невиконанням ним прямого обов`язку, що покладений на нього вимогами закону. Щодо посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду, з огляду на норми п.102.5 ст. 102 ПК України, яким визначений строк звернення за поверненням надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Позивач звернувся до суду з позовом 14.06.2016, тобто в межах зазначеного строку, після надання 10.06.2015 уточнюючого розрахунку. Стосовно посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, суд зазначає, що обставини та підставі у вказаному рішеннях є відмінними від спірних правовідносин, оскільки у спірних правовідносинах у позивача виникло право після надання 10.06.2015 уточнюючого розрахунку отримання бюджетного відшкодування, у справі яку розглядав Верховний Суд оскаржувалось рішення податкового органу, в той час як у спірних правовідносинах податковим органом рішення не приймалось. Суд не приймає посилання апелянта, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, на інформаційні листи ДКСУ та СБУ, з наступних підстав. Відповідно до листа Державної казначейської служби від 26 травня 2017 року №12-08/486-8648, інформовано Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначено, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року з грифом «Для службового користування». Відповідно до п.7 ч. 2 статті 25 Закону України Про Службу безпеки України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат. З налізу зазначених норм Закону вбачається, що за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб, шляхом ініціювання накладення на невизначений строк арешту на активи, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН та уповноважений орган повинен прийняти рішення про накладення арешту на активи. Отже, зазначені листи СБУ адресовані саме Державній казначейській службі України та стосувались зупинення операції з бюджетними коштами на користь позивача та не стосуються заборони подання висновків, а стосуються заборони казначейській службі після отримання висновку та здійсненні бюджетного відшкодування здійснювати дії щодо його виконання, а саме перераховувати суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку. Суд зауважує, що у даному випадку предметом даної справи є невиконання податковим органом обов`язку подання до ГУ ДКСУ у Харківській області висновку про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року, а не перерахування сум на поточний рахунок позивача. При цьому, з урахуванням положень статті 25 Закону України Про Службу безпеки України та листів СБУ, надіслання висновку до ГУ ДКСУ не має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної суми з Державного бюджету України, через наявну заборону вчинення таких дій. Отже, відповідач не надав доказів про те, що СБУ заборонив відповідачеві надавати висновок про повернення суми бюджетного відшкодування позивачу. Крім того, надіслані СБУ на адресу ДКС України інформування (листи), містять конфіденційну інформацію, у тому числі щодо проведення операцій з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз», та стосувались досудового розслідування кримінального провадження, в рамках якого досліджувалось окремі питання щодо можливого витрачання бюджетних коштів посадовими особами ПАТ «Луганськтепловоз» на фінансування терористичної діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За вимогами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано належність зазначених листів як доказів для підтвердження своїх дій (яку саме інформацію містять листи СБУ та Державної казначейської служби щодо предмета доказування),суд не може прийняти посилання відповідача на зазначені листи, як належний спосіб доказування. Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зобов`язання СДПІ у м. Харкові надати ГУ ДКСУ у Харківській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 61 491 525 грн ПАТ «Луганськтепловоз» на стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за травень 2014 року в розмірі 61491525 грн. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 р. у справі № 812/640/16 задовольнити частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 р. у справі № 812/640/16 змінити Змінити абзац третій резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 р. у справі № 812/640/16 - виклавши його в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за травень 2014 року в розмірі 61491525 грн.» В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 р. у справі № 812/640/16 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення 18 травня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді: І.Д. Компанієць Г.М. Міронова