Постанова 4850 № 200/1647/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року справа №200/1647/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Романенка А.В., представника відповідача Захарченка В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДПС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (повне судове рішення складено 12 листопада 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/1647/20-а (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Офісу великих платників податків ДПС про стягнення пені, УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі ГУ ДКСУ у м. Києві, Відповідач-1), Офісу великих платників податків Державної податкової служби (з урахуванням ухвали місцевого суду про залучення в якості другого відповідача від 16.03.2020, далі Офіс, Відповідач-2), відповідно до якого просив суд стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ в м. Києві на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» пеню в розмірі 1 047 529,61 грн. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ним на підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) 20.11.2019 та 20.12.2019 були подані до Офісу декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2019 року, уточнюючі розрахунки та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, які відображається у податковій декларації, а саме: - декларація № 9276946343 від 20.11.2019, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 580 346 583,0 грн.; - уточнююча декларація № 9305262534 від 18.12.2019, у яких був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 30 249 240,0 грн.; - уточнююча декларація № 9305262767 від 18.12.2019, у яких був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 46 723 250,0 грн.; - уточнююча декларація № 9306892533 від 19.12.2019, у яких був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 14 253 595,0 грн.; - декларація № 9307243303 від 20.11.2019, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 224 547 328,0 грн. Правомірність заявлених до відшкодування ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» сум податку на додану вартість, які вказані вище, були перевірені Офісом шляхом проведення камеральних перевірок. 17.01.2020 були узгоджені наступні суму бюджетного відшкодування: по декларації № 9276946343 від 20.11.2019 сума в розмірі 500 007 041,00 грн.; по уточнюючій декларації № 9305262534 від 18.12.2019 сума в розмірі 833 662,00 грн.; по уточнюючій декларації № 9305262767 від 18.12.2019 сума в розмірі 368 601,00 грн.; по уточнюючій декларації № 9306892533 від 19.12.2019 сума в розмірі 8 889 778,00 грн.; по декларації № 9307243303 від 20.12.2019 сума в розмірі 163 472 401,00 грн. Останньою датою для перерахування органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, суми бюджетного відшкодування ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у сумі 673 571 483 грн. за даними позивача є 24.01.2020. 27.01.2020, 28.01.2020, 29.01.2020 позивач отримав бюджетне відшкодування з порушенням строків встановлених законом, тому просив суд стягнути з державного бюджету пеню в розмірі 1 047 529,61 грн. Крім того, просив стягнути з органу казначейської служби судові витрати, в тому числі на правову допомогу адвоката. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено. Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 19 625,30 грн. Не погодившись з таким судовим рішенням, ГУ ДКСУ у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що строк відшкодування ПДВ не залежав від дій ГУ ДКСУ у м. Києві, а був зумовлений виключно несвоєчасним надходженням Реєстрів про узгоджені суми бюджетного відшкодування ПДВ від Державної казначейської служби України, оскільки саме цей орган формує платіжні доручення та здійснює перерахування коштів відповідно до Розпоряджень на рахунок ГУ ДКСУ для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок позивача. Не погодившись з таким судовим рішенням, Офіс також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Офісом за результатом камеральної перевірки по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року № 9276946343 від 20.11.2019 узгоджено і внесено у Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування 500 007 041,00 грн, після перевірки уточнюючого розрахунку № 9305262534 від 18.11.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 833 662,00 грн., після перевірки уточнюючого розрахунку № 9305262767 від 18.12.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 368 601,00 грн., після перевірки уточнюючого розрахунку № 9306892533 від 19.12.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 8 889 778,00 грн. і по декларації № 9307243303 від 20.12.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 163 472 401,00 грн., загальна узгоджена сума склала 673 571 483,00 грн. Відповідач-2 наголошує, що ним виконано всі вимоги, які передбачені діючим законодавством щодо узгодження заявлених сум бюджетного відшкодування, а стягнення пені з Державного бюджету України здійснюється виключно органами Казначейства. В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Позивачем 20.11.2019 та 20.12.2019 були подані до Офісу декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2019 року, уточнюючі розрахунки та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, які відображається у податковій декларації, а саме: - декларація № 9276946343 від 20.11.2019, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 580 346 583,0 грн. (подана до Офісу великих платників податків Державної податкової служби 20.11.2019); - уточнюючий розрахунок № 9305262534 від 18.12.2019, у якому був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 30 249 240,0 грн. (поданий до Офісу 18.12.2019); - уточнюючий розрахунок № 9305262767 від 18.12.2019, у якому був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 46 723 250,0 грн. (поданий до Офісу 18.12.2019); - уточнюючий розрахунок № 9306892533 від 19.12.2019р., у якому був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 14 253 595,0 грн. (поданий до Офісу 19.12.2019); - декларація № 9307243303 від 20.12.2019, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 224 547 328,0 грн. (подана до Офісу 20.12.2019); Як зазначили позивач та відповідач-2, 17.01.2020 Офісом за результатом камеральної перевірки по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року № 9276946343 від 20.11.2019 узгоджено і внесено у Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування 500 007 041,00 грн., після перевірки уточнюючого розрахунку №9305262534 від 18.11.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 833 662,00 грн., після перевірки уточнюючого розрахунку № 9305262767 від 18.12.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 368 601,00 грн., після перевірки уточнюючого розрахунку № 9306892533 від 19.12.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 8 889 778,00 грн. і по декларації № 9307243303 від 20.12.2019 було узгоджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 163 472 401,00 грн., загальна узгоджена сума склала 673 571 483,00 грн. Зазначена обставина не є спірною та визнається сторонами. У відповідності до інформації з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача (сайт Мінфіну України https://mof.gov.ua/uk/vat-refund) встановлено наступне: 1) Дата подання заяви - 20.12.2019; номер податкової декларації - № 9276946343; найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку: ПРАТ «ММК ім. Ілліча»; сума податку заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку - 580 346 583,00 грн.; дата подання заяви - 20.11.2019; узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо 500 007 041,00 грн.; дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування - 17.01.2020; дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 27.01.2020; сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку 500 007 041,00 грн. 2) Дата подання заяви - 18.12.2019; номер податкової декларації - № 9305262534 ; найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку: ПРАТ «ММК ім. Ілліча»; сума податку заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку - 30 249 240,00 грн.; дата подання заяви - 18.12.2019; узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо - 833 662,00 грн.; дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування - 17.01.2020; дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 28.01.2020; сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку - 883 662,00 грн. 3) Дата подання заяви - 18.12.2019; номер податкової декларації - № 9305262767 ; найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку: ПРАТ «ММК ім. Ілліча»; сума податку заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 46 723 250,00 грн.; дата подання заяви - 18.12.2019; узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо - 368 601,00 грн.; дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування - 17.01.2020; дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 28.01.2020; сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку - 36601,00 грн. 4) Дата подання заяви - 19.12.2019; номер податкової декларації № 9306892533; найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку: ПРАТ «ММК ім. Ілліча»; сума податку заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку - 14 253 595,00 грн.; дата подання заяви - 19.12.2019; узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо - 8 889 778,00 грн.; дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування - 17.01.2020; дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 29.01.2020; сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку 8 889 778,00 грн. 5) Дата подання заяви - 20.12.2019; номер податкової декларації - № 9307243303; найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку: ПРАТ «ММК ім. Ілліча»; сума податку заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку - 224 547 328,00 грн.; дата подання заяви - 20.12.2019; узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо 163 472 401,00 грн.; дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування - 17.01.2020; дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 29.01.2020; сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку 163 472 401,00 грн. 27.01.2020 позивачем було отримано суму бюджетного відшкодування в розмірі 500 007 041 грн. по декларації № 9276946343 від 20.11.2019, що підтверджується копією платіжного доручення відповідача-1 № 56797545 від 17 січня 2020 року, яка проведена банком 27.01.2020. 28.01.2020 позивачем було отримано суму бюджетного відшкодування в розмірі 833 662 грн. по уточнюючій декларації № 9305262534 від 18.12.2019, та суму бюджетного відшкодування в розмірі 368 601 грн. по уточнюючій декларації № 9305262767 від 18.12.2019, що підтверджується копіями платіжного доручення відповідача-1 № 56795797 від 17 січня 2020 року, яка проведена банком 28.01.2020 та № 56796072 від 17 січня 2020 року, яка проведена банком 28.01.2020. 29.01.2020 позивачем було отримано суму бюджетного відшкодування в розмірі 163 472 401 грн. по декларації № 9307243303 від 20.12.2019 та суму бюджетного відшкодування в розмірі 8 889 778 грн. по уточнюючій декларації № 9306892533 від 19.12.2019, що підтверджується копіями платіжного доручення Відповідача-1 № 56795908 від 17 січня 2020 року, яка проведена банком 29.01.2020 та № 56797200 від 17 січня 2020 року, яка проведена банком 29.01.2020. Крім того, факт отримання позивачем вищезазначених сум, дата зарахування коштів, номер документу, номер рахунку, банк платника та призначення платежу підтверджуються довідкою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» № КНО- 52.5.2./122 від 04.02.2020. Позивач вважав, що ГУ ДКСУ у м. Києві порушено строк бюджетного відшкодування, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесені зміни до ПК України. Вказаним Законом розділ XX ПК України «Перехідні положення» доповнено пунктом 56, за змістом якого до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України. Положення статті 200 ПК України також зазнали змін, зокрема, пунктом 200.7 вказаної статті було визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування за пунктом 200.12 статті 200 ПК України вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами б і в цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами а, г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. За унормуванням пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), який набрав чинності з 01.04.2017. Приписами пункту 4 Порядку № 26 встановлено, що орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; - дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму згідно із пунктом 7 Порядку № 26 відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачають, що його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, здійснюється саме контролюючими органами. Правилами пункту 200.10 статті 200 ПК України (в редакції, чинній після 01.01.2017) окреслено: платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Зміст пункту 6 розділу І Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2017 № 326 (далі - Порядок № 326), визначає, що внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями. На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС. ДФС та Казначейство забезпечують своєчасність, достовірність та повноту внесення даних до Реєстру відповідно до цього Порядку (пункт 9 розділу І Порядку № 326). Згідно з пунктами 1-3 розділу ІІ Порядку № 326 ДФС до 10-ї години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) вносить до Реєстру інформацію, визначену підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу та пунктом 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26, за попередній робочий день. ДФС відповідно до підпунктів а, г та ґ пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку. ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Отже, твердженням позивача, що він мав законне право на відшкодування зазначеної суми на рахунок у банку як узгодженої, відповідно пункту 200.12 статті 200 ПК України протягом п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування є слушними та обґрунтованими. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач-2 здійснив перевірку декларацій позивача та датою узгодження ПДВ є 17.02.2020. Кількість днів прострочення за період з 25.01.2020 (дата набуття суми невідшкодованого ПДВ статусу заборгованості) по 27.01.2020 (дата погашення суми невідшкодованого ПДВ) складає 3 дні (сума 500 007 041 грн.). Кількість днів прострочення за період з 25.01.2020 по 28.01.2020 складає 4 дні (сума 1 202 263 грн.). Кількість днів прострочення за період з 25.01.2020 по 29.01.2020 складає 5 днів (сума 172 362 179 грн.). За таких обставин право позивача на своєчасне отримання належної йому суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було порушено. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23 статті 200 ПК України). Оскільки суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 673 571 483,00 грн. у строки, встановлені ПК України, не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України. Пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість повинна бути розрахована з облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої пені, як це передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 825/1835/15-а (К/9901/5878/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно частиною п`ятою статті 242 КАС України. Рішенням Правління Національного банку України від 12.12.2019 № 925-рш «Про розмір облікової ставки» встановлено, що з 13.12.2019 облікова ставка Національного банку України становила 13,5 % (діяла у період з 13.12.2019 до 31.01.2020). Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 500 007 041 грн. складає 663 943,77 грн. (680 481 523 грн. (сума заборгованості) х 13,5 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 366 днів х 3 днів (кількість днів прострочення). Розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПрАТ «ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 202 263 грн. (833 662 грн. + 368 601 грн.) складає 2128,56 грн. (1 202 263 х 13,5 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 366 днів х 4 дні (кількість днів прострочення). Розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПрАТ «ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 172 362 179 грн. (163 472 401 грн.+ 8 889 778 грн.) складає 381 457, 28 грн. (172 362 179 грн. х 13,5 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 366 днів х 5 днів (кількість днів прострочення). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за вказаних вище обставин, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України, за період з 25.01.2020 по 29.01.2020. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 360/3762/18, у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 812/242/17. Слід також зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, з урахуванням зазначеного місцевий суд дійшов правильного висновку, що у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, тому у цій справі є ГУ ДКСУ у Київській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету та Офіс, який здійснює перевірку даних декларацій з ПДВ та підтверджує правомірність сум бюджетного відшкодування з зазначеного податку. Аналогічний правовий підхід застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 та від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatismutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)). За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та пені, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Щодо вини кожного відповідача у спірних правовідносинах відносно несвоєчасного відшкодування задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ, слід зазначити, що Відповідачем-2 своєчасно здійснені всі передбачені та встановлені законодавством України процедури, натомість Відповідач-1 не довів, що він діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України щодо своєчасного повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку. Доводи Відповідача-1, що ним жодним чином не було порушено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки відшкодування ПДВ було здійснено в день надходження Реєстру від Казначейства, колегією суддів також не беруться до уваги, оскільки доказів зазначеного у відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України матеріали справи не містять. За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, і доводи апелянтів, викладені у скаргах, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Як вже було зазначено вище, оскарженим рішенням було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 19 625,30 грн. Відповідач-1 в апеляційній скарзі висловлює незгоду з висновками місцевого суду про наявність підстав про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки, на його переконання, такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами. Офіс також вислови незгоду з мотивами та висновками місцевого суду про підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та, як наслідок, наявність підстав для стягнення таких витрат в сумі 19 625,30 грн. У позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) рахунок суми судових витрат, які понесли і які очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи в тому числі: витрати на професійну правничу допомогу (в розрахунку 25% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік»: 525 грн. за одну годину роботи адвоката) у сумі 19 625,30 грн. Також, у позові визначений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги: збір доказів (підготовка письмових документів: податкових декларацій, уточнюючого розрахунку) (1 година) - 525 грн.; перевірка та підготовка документів (1 година) - 525 грн.; підготовка та подання позовної заяви (2 години роботи адвоката) - 1 050 грн.; складання та подання процесуальних документів (клопотання, відповіді на відзив, письмові пояснення, тощо) (2 години) 1050 грн.; участь у судових засіданнях (1 судове засідання - 2000 грн., орієнтовно 3 засідання) - 6000 грн.; гонорар за складність справи майнового характеру 10 475,30 грн. Крім того, представником позивача додатково надані документи стосовно відшкодування витрат на правову допомогу: платіжне доручення: № 4500073379 від 27.08.2020 на суму 19 625,30 грн., платник: ПРАТ «ММК ім. Ілліча», отримувач: АО «Всеукраїнська адвокатська допомога», призначення платежу: оплата правової допомоги липень 2020 по договору № 845 від 03.03.2018 і рахунку № 513 від 28.07.2020, без ПДВ; копія рахунку на оплату № 513 від 28.07.2020 найменування послуги: правова допомога (юридичні послуги) ціна без ПДВ на суму 19 625,30 грн. відповідно до договору про надання юридичних послуг № 845 від 03.03.2018 (додаткова угода № 187 від 01.02.2020); Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 513 від 28.07.2020 на суму 19 625,30 грн. (без ПДВ), складений та підписаний позивачем та АО «Всеукраїнська адвокатська допомога»; копія Додаткової угоди до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30 березня 2018 року від 01 лютого 2020 року, укладена позивачем та АО «Всеукраїнська адвокатська допомога», де визначено, що ця додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорар) за надання адвокатських послуг про стягнення на користь позивача пені в розмірі 1 047 529,61 грн. Крім того, у зазначеній Додатковій угоді визначені вартість гонорару у сумі 525 грн. за годину за виконання певного переліку робіт, участь у судовому засіданні у суді першої інстанції 2000 грн. (судодень), гонорар за складність справи майнового характеру 1% від вартості позову. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДКСУ у м. Києві, заперечень та/або клопотань щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не надав під час розгляду справи в суді першої інстанції, заперечуючи тільки відносно стягнення витрат на сплату судового збору. Як було зазначено вище, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав та підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 19 625,30 грн., тобто задовольнив заяву представника позивача в повному обсязі. Проте апеляційний суд не погоджується з такими висновками в частині витрат за участь у судових засіданнях (1 судове засідання - 2000 грн., орієнтовно 3 засідання) в сумі 6000 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів участі представника позивача у судових засіданнях, зокрема протоколів судових засідань. Наявні в матеріалах справи протоколи судових засідань (т.2, а.с.78, 98) не містять відомостей про участь у судових засіданнях представника позивача, що, на переконання суду, виключає можливість стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу з 19 625,30 грн. до 13 625,30 грн. Доводи апеляційної скарги Офісу з приводу стягнення витрат на правову допомогу не беруться до уваги, оскільки оскаржуваним судовим рішенням такі витрати стягнуто лише з ГУ ДКС у м. Києві. Відповідно до п. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права щодо безпосередньо спірних правовідносин, доводи апеляційних скарг в цій частині висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Натомість, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права в частині вирішення питання про стягнення правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, тому апеляційні скарги Офісу та ГУ ДКСУ у м. Києві підлягають частковому задоволенню, а судове рішення зміні в частині розподілу судових витрат. За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДПС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в справі № 200/1647/20-а змінити. В абзаці 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 200/1647/20-а слова і цифри «у сумі 19 625,30 грн» замінити словами і цифрами «у сумі 13 625,30 грн». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 200/1647/20-а залишити без змін. Повне судове рішення 02 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Е. Г. Казначеєв Т. Г. Гаврищук