Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 821/1115/16

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 821/1115/16 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідачаКравця О.О. судді Зуєвої Л.Є. судді за участю секретаряКоваля М.П. Юрчак М.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Приватного підприємства "Поліекспо" та Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року по справі №821/1115/16, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Дубровної В.А., за адміністративним позовом Приватного підприємства "Поліекспо" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 05 серпня 2016 року ПП "Поліекспо" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні, в якому просило стягнути з державного бюджету на його користь пеню в сумі 625 562,95 грн. за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року позов задоволено повністю. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.02.2017 року залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року без змін. Постановою Верховного Суду від 29 травня 2020 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 821/1115/16 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року, які не були відшкодовані позивачу, набули статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Але, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Утім,як зазначає Верховний Суд ,вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій достеменно не перевірили дотримання позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).Зокрема, як у рішенні суду першої інстанції, так і в рішенні суду апеляційної інстанції, відсутній розрахунок пені, яка підлягає стягненню на користь Приватного підприємства «Поліекспо» з Державного бюджету України. Натомість долучений платником до матеріалів справи розрахунок суми пені свідчить про неврахування ним строку в 1095 днів при його складенні. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов приватного підприємства "Поліекспо" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області в частині стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 54 106,79 грн. за період з 21.04.2013 р. по 26.06.2013 р. залишено без розгляду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Поліекспо" пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р. включно в сумі 262 189,09 гривень ( двісті шістдесят дві тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень 09 копійок). В частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Поліекспо" пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р. включно в сумі 309 267,07 гривень ( триста дев`ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 07 копійок ) - відмовлено. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року ПП «Поліекспо» подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги апелянт/позивач, обґрунтовує тим, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення. Позивач також вказує на те, що ним було надано відповідний розрахунок, згідно з яким застосовується облікова ставка НБУ з урахуванням її зміни, на загальну суму 625 562,95 грн. Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково скоригував дану суму. Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт/відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Апелянт вказує на те, що контролюючим органом проведено документальні позапланові виїзні перевірки правомірності нарахування ПП «Поліекспо» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, результати яких оформлено довідками від 07.02.2013 № 906/15.4/19236745 та від 04.04.2013 № 2085/15.4/19236745. За наслідками цих контрольних заходів підтверджено зазначені підприємством суми бюджетного відшкодування. Граничним строком перерахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1613549,00 грн. за грудень 2012 року на адресу ПП «Поліекспо» було 27.03.2013, тоді як фактично суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1008537,32 грн. відшкодовано позивачу 26.06.2013, а суму в розмірі 605011,68 грн. - 27.11.2015. Граничним строком перерахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1717925,00 грн. за січень 2013 року на адресу підприємства було 25.04.2013, тоді як фактично суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1034165,19 грн. відшкодовано позивачу 26.06.2013, а суму в розмірі 683759,81 грн.-27.11.2015. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Поліекспо». Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції. Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції було встановлено, що 21.01.2013 р. за вх.. № 9085606503 контролюючим органом було отримано від ПП "Поліекспо" податкову декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно яким сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку складала в сумі 1 613 549,00 гривень. 20.02.2013 р. за вх. № 9008513875 контролюючим органом було отримано від ПП "Поліекспо" податкову декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно яким сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку складала 1 717 925 ,00 гривень. За результатами документальних позапланових виїзної перевірок ПП "Поліекспо" з питання правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року, Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області було складено довідку від 07.02.2013 року за № 906/15.4/19236745 якою не встановлено порушень при відображенні ПП "Поліекспо" у деклараціях за грудень 2012 р. бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 613 549,00 гривень, а також довідку від 04.04.2013 року за №2085/15.4/19236745, якою не встановлено порушень при відображенні ПП "Поліекспо" у деклараціях за січень 2013 р. бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 717 925 ,00 гривень. 26.06.2013 р. відповідно до платіжного доручення № 141 на банківський рахунок ПП " Поліекспо" було перераховано з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року в сумі 1 008 537,32 грн. 26.06.2013 р. відповідно до платіжного доручення № 156 на банківський рахунок ПП " Полекспо" було перераховано з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року в сумі 1 034 165,19 грн. 27.11.2015 року відповідно до платіжного доручення № 36216 на банківський рахунок ПП " Поліекспо" було перераховано з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1 360 655,00 гривень на виконання виконавчого листа суду від 30.09.2014 р. по справі № 821/1521/13-а та висновку ДКСУ від 27.11.2015 р. № 514 щодо відшкодування сум ПДВ. Несвоєчасне повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та враховуючи, що в повному обсязі зазначені суми податку на додану вартість були відшкодовані ПП "Поліекспо" лише 27 листопада 2015 р., позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Згідно з пунктами 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 статті 200 цього Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ( див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Зазначені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Наведені норми дозволяють дійти також висновку, що строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов`язань з відшкодування податку на додану вартість. Апеляційний суд не приймає доводи апелянта/позивача щодо стягнення пені в частині 54 106,79 грн, оскільки ухвалою від 15.10.2020 р. залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 54 106,79 грн. за період з 21.04.2013 р. по 26.06.2013 р. Вказана ухвала набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалась. Отже, предметом спору у даній справі є стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 571 456,16 грн. ( 625 562,95 - 54 106,79) за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р. Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта/позивача щодо наданого ним розрахунку на загальну суму 625 562,95 грн., з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 29.05.2020 року у даній справі касаційним судом надано оцінку розрахунку позивача та зазначено, що суди попередніх інстанцій достеменно не перевірили дотримання позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, як у рішенні суду першої інстанції, так і в рішенні суду апеляційної інстанції (під час первинного розгляду справи), відсутній розрахунок пені, яка підлягає стягненню на користь Приватного підприємства «Поліекспо» з Державного бюджету України. Натомість долучений платником до матеріалів справи розрахунок суми пені свідчить про неврахування ним строку в 1095 днів при його складенні. Так, з наданого представником позивача розрахунку пені (т.1 а/с 72-75) вбачається, що вищевказана сума пені складається із: - суми пені у розмірі 266 104,53 грн. ( 294 005,52 - 27 900,99 ( заявлена поза межами 1095 дн.), нарахованої за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р. на залишок невідшкодованої суми бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2012 року станом на 27.06.2013 р. у розмірі 605 011,68 грн.; - суми пені у розмірі 305 351,63 ( 331 557,43 - 26 205,80 (заявлена поза межами 1095 дн.), нарахованої за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р. на залишок невідшкодованої суми бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2013 року станом на 27.06.2013 р. у розмірі 683 759,81 грн. Більш того, при нарахуванні спірної суми пені позивачем було застосовано облікову ставку Національного банку України, встановлену відповідними рішеннями правління Національного банку України за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р., відповідно у розмірі від 7 % до 22 %. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначив, що даний розрахунок пені відповідає положенням пункту 200.23 ст. 200 ПК України та судовій практиці. Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що вірним є розрахунок суми пені за формулою: (сума бюджетної заборгованості) х (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 % : 365 днів х (кількість днів прострочення). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 806/1605/17, від 15.05.2020 року, у справі № 200/14773/18-а, від 06.04.2020 року у справі № 280/4334/18 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунок пені підлягає коригуванню, а саме: - сума пені за несвоєчасно відшкодований податок на додану вартість з Державного бюджету України за податковою декларацію за грудень 2012 року дорівнює 123 084,24 грн., де 605 011,68 грн. ( сума заборгованості) х 7,0 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені згідно рішення Національного банку України від 06.06.2013 року № 209) х 120 % : 365 дн. х 884 ( кількість днів прострочення з урахуванням строків звернення до суду). - сума пені за несвоєчасно відшкодований податок на додану вартість з Державного бюджету України за податковою декларацію за січень 2013 року дорівнює 139 104,85 грн. ( 683 759,81 ( сума заборгованості) х 7,0 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені згідно рішення Національного банку України від 06.06.2013 року № 209) х 120 % :365 дн. х 884 (кількість днів прострочення з урахуванням строків звернення до суду). Таким чином, апеляційний суд , враховуючи принцип верховенства права , презумпції правомірності дій платника податку, практику ЄСПЛ та застосовуючи підхід тлумачення чинного законодавства , який є найбільш сприятливим для платника податків, погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову , так як несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість становило порушення вимог Конституції України та Податкового кодексу України, податковий орган, який не дотримується своїх власних процедур - не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків, а ефективним засобом правового захисту має бути стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Поліекспо" пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 27.06.2013 р. по 27.11.2015 р. включно, враховуючи , що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. . Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні. Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційних скарг , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Приватного підприємства "Поліекспо" та Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів Повне судове рішення складене та підписане 03 червня 2021 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.