Постанова Харківський апеляційний суд № 643/18602/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/18602/20 Головуючий суддя І інстанції Сугачова О. О. Провадження № 33/818/1030/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року, стосовно ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , 1987 року народження, громадянин Єгипту, мешканець м. Харкова, - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн. Постановою встановлено, що 12.11.2020 о 01-30 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Кія Оптіма», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Героїв Праці, 54-А в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість шкіри. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом, а авто стояло припарковане. Вказує, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише просив спочатку відвезти дружину та дитину додому. Не ознайомлений з протоколом, права не роз`яснені, не повідомили про здійснення відео фіксації. Свідків при спілкуванні з працівниками поліції не було. Зазначає, що відеозапис є не безперервний, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує, що працівники поліції не вилучали у нього посвідчення водія. Праціники поліції порушили порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року, посилаючись на те, що він в судовому засіданні в суді першої інстанції участі не приймав, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що він повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, а його захисник адвокат Ейбатов З.М. не повідомляв його про це. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо лише після ознайомлення його захисника адвоката Михайлової О.С. з матеріалами справи 25.02.2021 року та отримала копію постанови Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 . В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 12 квітня 2021 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просить суд апеляційної інстанції розглянути його апеляційну скаргу без його участі. Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Внаслідок чого, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відомості відеозапису з бодікамер працівників поліції. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 3), ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість шкіри. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився у присутності двох свідків. З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі. Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, що свідчить про відсутність незгоди з діями працівників поліції та в свою чергу свідчить про умисність його дій та усвідомлення протиправного характеру своїх дій. Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 5, 6) вбачається, що їх було залучено у якості свідків під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 . В їх присутності ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога. Відповідно до відеозапису, який є наявним в матеріалах справи (арк. 9) вбачається, що під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, поруч з працівниками поліції були присутні два свідки, що свідчить про об`єктивність письмових пояснень свідків та необґрунтованість апеляційних доводів ОСОБА_1 щодо відсутності цих свідків на місці пригоди. Крім того, з відомостей цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що намагався припаркувати автомобіль, що свідчить про керування саме ним транспортним засобом та об`єктивно спростовує його твердження про те, що він не керував автомобілем. Крім того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а також до вимог п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до відеозапису вбачається, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, про що повідомили останньому та у присутності двох свідків, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність дій працівників поліції вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час складення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Поряд з цим, відповідно до відеозапису вбачається, що працівники поліції намагались з`ясувати наявність у ОСОБА_1 його водійського посвідчення, на що останній повідомив, що він був учасником дорожньо-транспортної пригоди у м. Одесі і саме там у свого брата забув посвідчення водія. Таким чином працівники поліції об`єктивно не мали можливості вилучити у ОСОБА_1 водійське посвідчення, оскільки він його працівникам поліції не надав. Крім того, відповідно до рапорту працівника поліції, автомобіль «КИА», яким керував ОСОБА_1 залишився на місці зупинки транспортного засобу. Отже транспортний засіб не вилучався, а ОСОБА_1 не відсторонювався від його керування. Крім того, відповідно до відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 нібито погоджувався на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак висловлював умови, а саме необхідність відвезти дружину з дитиною додому та залучити його захисника. Але вказані обставини, згідно ст. 18 КУпАП, не є крайньою необхідністю. Працівники поліції погоджувались, щоб ОСОБА_1 викликав для своєї родини таксі та зателефонував своєму захисникові. ОСОБА_1 навіть не намагався зателефонувати ані захиснику, ані у службу таксі. Повідомляв що в нього немає телефону, проте не просив працівників поліції викликати таксі для його родини. Також з цього відеозапису об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння і не заперечував, що стосовно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, зафіксована на відео поведінка ОСОБА_1 до та під час складання протоколу не спростовує відомостей про ігнорування ним законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду, на що він повинен погодитись добровільно та беззаперечно, що в свою чергу підтверджує умисність його дій. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що відеозапис, зроблений працівниками поліції, є не безперервним, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року №

100. Проте, аналізуючи відеозапис, який знаходиться в матеріалах справи апеляційний суд дійшов висновку, що на ньому об`єктивно відображається спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 під час пропонування йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими. Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 12.11.2020 року о 01.30 год. ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, у якого було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, та від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння останній відмовився у присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України. Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков