Постанова 4803 № 212/9495/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4599/21 Справа № 212/9495/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року, яке постановлено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 01 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства ««Центральний гірничо збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») і просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 204 000 грн. у зв`язку з отриманим нею професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 28 травня 2019 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторному переогляді висновком МСЕК від 11 грудня 2020 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь позивача 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 1 200 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що внаслідок отриманого професійного захворювання та поганого самопочуття позивач протягом тривалого часу змушена проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури лікування, оскільки її постійно турбує задишка, навіть при мінімальному фізичному навантаженні, приступоподібний кашель, важкість у грудній клітці, приступи задухи по 2-3 рази на день, періодичний біль у ділянці серця та періодичні перебої у роботі серця, головний біль, запаморочення та загальна слабкість. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про зміну рішення суду і ухвалення нового рішення про зменшення суми відшкодування моральної шкоди до 80 000 гривень, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, суд не врахував, що позивач була попереджена про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймала запропоновані їй умови праці. ПрАТ «ЦГЗК» вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач працювала на інших підприємствах в шкідливих умовах. На думку відповідача, судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума моральної шкоди завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працювала з 21 червня 2004 року по 23 квітня 2012 року на посаді роздавальника вибухових матеріалів та з 07 липня 2014 року по 21 квітня 2015 року транспортувальником дільниці бурових та вибухових робіт, з 21 квітня 2015 року по 11 липня 2018 року роздавальником вибухових матеріалів дільниці бурових та вибухових робіт на шахті Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ЦГЗК. 11 липня 2018 року позивач звільнена за власним бажанням, згідно п. 2 ст.40 КЗпП України (а.с. 8-10). Відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 березня 2019 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень роботи систем вентиляції та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, вона підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 13). Згідно п. 17 Акту, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, які перевищували норми ГДК (а.с. 31). Висновком МСЕК від 28 травня 2019 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 77). При повторному переогляді висновком МСЕК від 11 грудня 2020 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену їй моральну шкоду у зв`язку з отриманим професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як вона переносить фізичний біль, зазнала порушення свого звичайного способу життя і вимушена витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не врахував, що позивач була попереджена про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймала запропоновані їй умови праці колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала на підприємстві відповідача в період з 2004 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 28 травня 2019 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності та при повторному переогляді висновком МСЕК від 11 грудня 2020 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «ЦГЗК» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач працювала на іншому підприємстві, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 березня 2019 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці саме на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень роботи систем вентиляції та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, вона підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, та згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Однак, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не в повній мірі враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, відсоток втрати нею професійної працездатності, стан здоров`я потерпілої, який погіршується, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок отриманого професійного захворювання та поганого самопочуття позивач протягом тривалого часу змушена проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури лікування, оскільки її постійно турбує задишка, навіть при мінімальному фізичному навантаженні, приступоподібний кашель, важкість у грудній клітці, приступи задухи по 2-3 рази на день, періодичний біль у ділянці серця та періодичні перебої у роботі серця, головний біль, запаморочення та загальна слабкість. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача АТ "ПівдГЗК" погіршення стану здоров`я, 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ "ПівдГЗК" і збільшити його з 120 000 гривень до 150 000 гривень. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження її здоров`я та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ «ПівдГЗК» і збільшивши його з 1 200 гривень до 1 500 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, а рішення суду зміні в частині збільшення розміру моральної шкоди та судових витрат. В іншій частині рішення залишити без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача АТ «ПівдГЗК» на користь держави підлягають стягненню 2 250 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу - Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 120 000 грн. до 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 1200 гривень до 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року. Головуючий: Судді: