Постанова 4803 № 213/2509/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9406/21 Справа № 213/2509/21 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого судді: Барильської А.П. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року, яке ухвалене суддею Алексєєвим О.В. та повний текст рішення складено 16 вересня 2021 року,- ВСТАНОВИВ : В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ІнГЗК») і просила стягнути з ПрАТ «ІнГЗК» 200 000 гривень моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці отримала професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 18 травня 2021 року позивачу первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 50% - по вібраційній хворобі та 10% - по Хозл, ІІІ група інвалідності. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 150 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 1 500 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач постійно відчуває болі в відділах хребта при фізичних навантаженнях, при тривалій ходьбі, болі в суглобах, кашель та біль в грудній клітці, задишку, запаморочення. Вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що внаслідокпрофесійних захворювань позивач відчуває моральні страждання, оскільки зазначені незручності викликають у неї почуття неповноцінності, що є додатковим тягарем, так як позивач постійно потребує сторонньої допомоги з боку рідних та оточуючих людей. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ПрАТ «ІнГЗК» зазначає про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, так як не ґрунтується на порушенні судом норм матеріального чи процесуального права, а зводиться лише до переоцінки доказів, тому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з 05 серпня 1993 року по 18 вересня 1997 року працювала на посаді сепараторника; з 18 вересня 1997 року по 20 березня 2000 року фільтрувальником; з 20 березня 2000 року по 25 червня 2013 року машиністом крана; з 25 червня 2013 року по 28 жовтня 2013 року учнем машиніста конвеєра; з 28 жовтня 2013 року по 22 лютого 2014 року машиністом конвеєра; з 22 лютого 2014 року по 20 травня 2021 року машиністом крану; з 20 травня 2021 року по теперішній час підсобним робітником на ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПрАТ «ІнГЗК» (а.с. 6-7). Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18 березня 2021 року, професійні захворювання у позивача виникли за обставин праці на підприємстві відповідача, де вона підпадала під дію загальної вібрації та пилу показники котрих перевищували норми ГДР (а.с. 10). Відповідно до п. 18 Акту, причиною виникнення у позивача професійних захворювань є рівень загальної вібрації та пилу, які перевищували норми ГДК (а.с. 10). Висновком МСЕК від 18 травня 2021 року позивачу первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 50% - по вібраційній хворобі та 10% - по Хозл, ІІІ група інвалідності. (а.с. 30-31 ). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим нею на виробництві професійних захворювань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як вона переносить фізичний біль, зазнала порушення свого звичайного способу життя і вимушена витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПрАТ «ІнГЗК» необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати нею професійної працездатності, встановлення ІІІ групи інвалідності, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у їїо життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач постійно відчуває болі в відділах хребта при фізичних навантаженнях, при тривалій ходьбі, болі в суглобах, кашель та біль в грудній клітці, задишку, запаморочення та моральні страждання, оскільки зазначені незручності викликають у неї почуття неповноцінності, що є додатковим тягарем, так як позивач постійно потребує сторонньої допомоги з боку рідних та оточуючих людей. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача ПрАТ «ІнГЗК», вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ІнГЗК» і збільшити його з 150 000 гривень до 200 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження її здоров`я та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру судового збору, стягнутої з ПрАТ «ІнГЗК» і збільшити його з 1 500 гривень до 2000 гривень. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ «ІнГЗК» на користь держави підлягають стягненню 3 000 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої апеляційної інстанції. В іншій частині рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 150 000 грн. до 200 000 (двісті тисяч) гривень. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 1 500 гривень до 2 000 (дві тисячі) гривень. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 01 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: