Постанова 4876 № 904/5965/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.05.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5965/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу "Моторного (транспортного) страхового бюро України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р. (суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 15.01.2021 р.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", м. Дніпро Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: "Моторне (транспортне) страхове бюро України", м. Київ про зобов`язання визнати кредиторські вимоги в розмірі 23 731,67 грн., які являють собою невиплачену суму страхового відшкодування ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги в розмірі 23 731,67 грн., які являють собою невиплачену суму страхового відшкодування та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 р. у справі №910/6578/18 позов задоволено повністю, виданий наказ про стягнення страхового відшкодування в сумі 21 969,67 грн. та судового збору у сумі 1 762,00 грн., разом 23 731,67 грн. Позивач надіслав на адресу відповідача заяву кредитора про грошові вимоги до боржника (вих.№16-09/02-01 від 16.09.2020р.). Вказана заява відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020р. повернута за зворотною адресою, що свідчить про ухилення відповідача від розгляду та визнання вимог позивача.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р. позов задоволено - зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в сумі 23 731,67 грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дані вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, "Моторне (транспортне) страхове бюро України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В апеляційній скарзі скаржник просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Скаржник звертає увагу суду на те, що передбачений ч. 5 ст. 105 ГК України строк заявлення кредиторських вимог позивачем порушений, що чинне законодавство не передбачає поновлення такого строку, проте не позбавляє права кредитора отримати борг після задоволення вимог всіх кредиторів, що звернулися завчасно, в порядку встановленому ст. 112 ЦК України. Скаржник вказує на те, що за приписами ст. 112 ЦК України, кредитор має звернутися із позовом до суду лише у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитором. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази відмови ліквідаційної комісії відповідача у задоволенні вимог кредитора (позивача) або ухилення від їх розгляду кредитором, тому, на думку апелянта, позивач має право звернутися з позовом до суду з вимогою виключно про зобов`язання ліквідаційної комісії відповідача розглянути його кредиторську вимогу.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою "Моторного (транспортного) страхового бюро України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 р. у справі № 904/5965/20, на час розгляду апеляційної скарги.

7. Встановлені судом обставини справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2018р. у справі №910/6578/18 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" суму страхового відшкодування в розмірі 21 969,67 грн., 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Наказ про примусове виконання вказаного рішення видано 28.08.2018р.. Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. відкрито 17.09.2018р. виконавче провадження №57218987 з виконання наказу № 910/6578/18 від 28.08.2018р.. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 13.06.2019 р. внесено запис про рішення засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" 16.09.2020р. звернувся із заявою №16-09/02-01 від 16.09.2020р., про визнання грошових вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта". Вказана заява відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта, про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020р. повернута за зворотною адресою. Оскільки відповідач ухиляється від розгляду та визнання вимог позивача, останній, згідно ч. 3 ст. 112 ЦК України, протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову, звернувся до суду із позовом, яким просить господарський суд визнати кредиторські вимоги в сумі 23 731,67 грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Щодо заявлених позивачем вимог, про зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги в розмірі 23 731,67 грн., які являють собою невиплачену суму страхового відшкодування та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Предметом апеляційного оскарження та, відповідно апеляційного розгляду у цій справі є судове рішення в частині правомірності визнання та включення кредиторських вимог позивача у сумі 23 731,67 грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, у зв`язку із припиненням його діяльності, за рішенням засновників. Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що за приписами ст. 112 ЦК України, кредитор має звернутися із позовом до суду лише у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор, проте, в матеріалах справи відсутні докази відмови ліквідаційної комісії відповідача у задоволенні вимог кредитора (позивача) або ухилення від їх розгляду кредитор, тому, на думку апелянта, позивач має право звернутися з позовом до суду з вимогою виключно про зобов`язання ліквідаційної комісії відповідача розглянути його кредиторську вимогу. За приписами ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Матеріалами справи підтверджується, що 16.09.2020р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" направило на адресу ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" заяву №16-09/02-01, про визнання грошових вимог та включення до реєстру грошових вимог на загальну суму 175 651,19 грн., до якої включено й суму страхованого відшкодування у розмірі 21 969,67 грн. та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору, разом 23 731,67 грн., стягнутої за рішенням Господарського суду Господарського суду міста Києва від 07.08.2018р. у справі №910/6578/18. Вказана заява була надіслана за належною адресою - 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Василя Макухи, 1, однак відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта, про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020р. повернута за зворотною адресою. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" посилається на ухилення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" від розгляду та визнання вимог позивача, просить господарський суд визнати кредиторські вимоги в сумі 23 731,67 грн. (в т.ч. судовий збір), що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Згідно з ч. 3 ст. 60 ГК України, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб`єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Відповідно до ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. За приписами ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надав позивачу відповідь на його кредиторську вимогу; доказів протилежного матеріали справи також не містять. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 112 ЦК України, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії). Враховуючи, що заява №16-09/02-01 від 16.09.2020р. про грошові вимоги Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020р., повернута за зворотною адресою, позивач був обізнаний про те, що ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від розгляду його кредиторських вимог, тому з 02.10.2020р. розпочався місячний строк для звернення до суду з відповідним позовом, відтак, позивач звернувся з позовом до суду 03.11.2020р., тобто з дотриманням встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України строку. Місцевий господарський суд розцінив повернення заяви №16-09/02-01 від 16.09.2020р., про грошові вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" за зворотною адресою, як ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача та дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги в розмірі 21 969,67, які є невиплаченою сумою страхового відшкодування та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору, що разом складає 23 731,67 грн., та включити ці вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2018 у справі № 912/1433/16 положення Цивільного кодексу України не передбачають можливості пред`явлення вимог безпосередньо до суду, а чітко визначають, що захист прав кредитора у суді в порядку ч. 3 ст. 112 ЦК України відбувається виключно у разі відмови або ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора. Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про ухилення відповідача від отримання заяви кредитора, направленої на юридичну адресу боржника, як і ухилення від розгляду такої вимоги та, відповідно, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу "Моторного (транспортного) страхового бюро України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р. у справі № 904/5965/20 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р. у справі № 15.01.2021р, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 р. у справі № 15.01.2021р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус