Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4894/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2021 року м. Дніпро Справа № 904/4894/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., секретар судового засідання Манчік О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021р. (повний текст складено 02.02.2021р.) у справі № 904/4894/20 (суддя - Красота О.І., м. Дніпро) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ", м. Нікополь про стягнення штрафних санкцій в сумі 754 694,67 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 235 214,67 грн. - пені, 519 480,00 грн. - штрафу на неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 27.04.2020р. № ЦЗВ-01-01120-01 та судовий збір в сумі 11 320,42 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару, відповідно до ст. 549 ЦК України, позивачем нараховано пеню у сумі 235 214,67 грн. та 15 % штрафу в розмірі 519 480,00 грн., вірність розрахунків яких було перевірено судом першої інстанції. Відмовляючи відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 98 %, господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що формувальна машина Disa Match 32х32 використовувалася саме при виробництві продукції, обумовленої договором. В строки, обумовлені договором відповідачем не надавався позивачу документ, складений компетентними органами щодо настання форс-мажорних обставин. Відповідач не звертався до позивача із пропозицією відносно укладання додаткової угоди щодо зміни строку виконання зобов`язань та не здійснив дій для можливого продовження строку виконання своїх зобов`язань. Таким чином, посилання відповідача на сертифікат № 3100-201705 про форс-мажорні обставини, який долучено до клопотання про зменшення пені та штрафу є недоречним. Відповідач в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення. В зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021р. в повному обсязі, задовольнити клопотання ТОВ "М-ЛИТ" про зменшення пені і штрафу та ухвалити нове рішення. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - рішення є необґрунтованим та незаконним, має місце невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а також неповне з`ясування обставин справи; - ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував те, що нарахована позивачем пеня та штраф є надмірним тягарем для відповідача та фактично є джерелом отримання позивачем додаткових прибутків при відсутності понесених позивачем збитків. - судом першої інстанції необґрунтовано відхилено Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1705 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що є порушенням приписів ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в України"; - факт виробництва продукції на формувальній машині Disa Match 32х32 не заперечував позивач в ході судового розгляду та підтверджується актом засідання комісії з розгляду результатів кваліфікаційних випробувань та поставлення на виробництво колодки гальмівної чавунної типу "Ф" та колодки гальмівної чавунної типу "М", складеного 12.03.2020р. представниками позивача та відповідача перед підписанням договору поставки від 27.04.2020р. У зв`язку з поломкою 04.05.2020р. формувальної машини Disa Match 32х32, виготовлення замовлення позивача зупинилося. Ускладнювало швидке проведення ремонту агрегату введення на території України карантинних обмежень, оскільки формувальна машина була придбана товариством у іноземного контрагента і обслуговується в період гарантійного строку саме нерезидентом компанією Disa Industries A/S (Данія), представник якого не зміг прилетіти до України під час карантину. 08.05.2020р. відповідач сповістив позивача про поломку формувальної машини шляхом направлення на адресу позивача відповідної заяви № 102/1 з доданою до неї додатковою угодою, в якій відповідачем пропонувалося змінити умови поставки замовлення з підстав, викладених вище. Відповіді на заяву відповідач не отримав; - в періоді, за який позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій, мали місце обставини непереборної сили (форс-мажору), які виникли з підстав аварії (виходу з ладу обладнання), що підтверджується Сертифікатом № 3100-20-1705 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 21.10.2020р. № 1474/05-4; - судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що є порушенням приписів ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд не звернув увагу ані на фінансове становище відповідача, ані на те, що гарантійні зобов`язання, в зв`язку з порушенням строків виконання були виконані відповідачем в повному обсязі, ані на відсутність доказів з боку позивача про понесені ним збитки у зв`язку із затриманням виконання зобов`язання поставки продукції, як цього вимагає діюче законодавство, а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити відповідачу у прийнятті додаткових доказів у справі, а саме - копії акту засідання комісії з розгляду результатів кваліфікаційних випробувань від 12.03.2020р., копії дозволу від 18.09.2019р. № 0947.19.12, копії комплекту документів від 10.10.2019р.; залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021р. - без змін. Посилається на те, що позивачем в ході розгляду справи були подані заперечення від 05.01.2021 на клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в якому позивач посилався на факт відсутності в матеріалах справи доказів того, що формувальна машина Disa Match 32х32 використовується при виробництві саме продукції, обумовленої договором. Відповідачем не надано доказів використання даного агрегату для виготовлення обумовленої продукції, в порядку ст.ст. 73, 74, 76-80 ГПК України, а також кількості таких формувальних машин. Позивач стверджує, що відповідачем в строки, обумовлені договором не надавався позивачу документ, виданий компетентними органами щодо настання у нього форс-мажорних обставин, а також відповідач не звертався до позивача з пропозицією відносно укладання додаткової угоди щодо зміни строку виконання зобов`язань. Відповідачем не здійснено жодних дій для можливого продовження строку виконання своїх зобов`язань. Відповідачем додано до своїх додаткових пояснень у справі видаткові накладні від 03.07.2020р. № 283, від 08.07.2020р. № 291, від 08.07.2020р. № 293, від 15.07.2020р. № 306, від 22.07.2020р. № 320, від 11.08.2020р. № 369, від 01.09.2020р. № 409, від 01.09.2020р. № 413, від 16.09.2020р. № 438, від 23.08.2020р. № 454, проте в матеріалах справи відсутні квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, що не дає можливості перевірити дату реєстрації податкових накладних, а відтак перевірити чи прострочене виконання зобов`язань з боку позивача стосовно оплати поставленої продукції. Таким чином посилання відповідача на прострочення оплати отриманої за договором продукції не могло слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідачем не надано звітів про фінансовий стан підприємства станом на 31.12.2019р. та 30.06.2020р., що унеможливлює визначення збитковості відповідача. Позивач вважає аргументи відповідача, на які він посилається у своїй апеляційній скарзі такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами в порядку, передбаченому ГПК України.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 19.04.2021р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021р. у зв`язку із слуханням апеляційним господарським судом 19.04.2021р. інших судових справ, розгляд яких потребує значного періоду часу, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2021р. В судовому засіданні 26.04.2021р. представники відповідача надали пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував. 26.04.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2021р. 11.05.2021р. в судовому засіданні представник відповідача надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі. Позивач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача. Крім того, апеляційним господарським враховано, що представник позивача надавав свої пояснення в судовому засіданні 26.04.2021р. та правова позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу. 11.05.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. 27.04.2020р. між Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (постачальник) укладено Договір поставки № ЦЗВ-01-01120-01 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі. Ціна продукції визначається цим договором і приймається сторонами в національній валюті України гривні на умовах СРТ. Поставка здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до цього договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до цього договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1. цього договору (п. 4.1. договору) Сума договору на момент його підписання складає 2 886 000,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 577 200,00 грн., що разом становить 3 463 200,00 грн. (п. 4.3. договору). Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до…) пункт призначення відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця", Київська область, м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.). Згідно з п.5.2. договору, поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (Е- mail). Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Оплата за кожну партію поставленої продукції за цим договором проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2. договору при наявності документів, зазначених в п.7.1. цього Договору (п.6.1. Договору). На виконання умов договору позивач на адресу відповідача направив рознарядку від 27.04.2020р. на відвантаження продукції на суму 3 463 200,00 грн. з урахуванням ПДВ, термін виконання рознарядки - до 27.05.2020р. включно. Протягом дії рознарядки позивача від 27.04.2020р. відповідач продукцію не поставив. З простроченням строку обумовленого договором, відповідач поставив продукцію на суму 1 135 929,60 грн., що підтверджується актом прийому-передачі продукції від 03.07.2020р. № 1-ЦЗВ, видатковою накладною від 03.07.2020р. № 283, Актом прийому-передачі продукції від 08.07.2020р. № 2-ЦЗВ, товарно-транспортною накладною від 08.07.2020р. № Р293, видатковою накладною від 08.07.2020р. № 291, товарно-транспортною накладною від 15.07.2020р. № Р306, видатковою накладною від 15.07.2020р. № 306, товарно-транспортною накладною від 22.07.2020р. № Р320, видатковою накладною від 22.07.2020р. № 320 (т. 1, а. с. 27-42). Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав частково з порушенням строків поставки, що і стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом про захист своїх порушених прав. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне. Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ст. ст. 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як вбачається з матеріалів справи, між Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (постачальник) укладено Договір поставки № ЦЗВ-01-01120-01, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі. Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України до них мають застосовуватися відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. На виконання умов договору позивач на адресу відповідача направив рознарядку від 27.04.2020р. на відвантаження продукції на суму 3 463 200,00 грн. з урахуванням ПДВ, термін виконання рознарядки - до 27.05.2020р. включно. Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару на суму 2 327 270,40 грн. не виконав. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій як неустойка, штраф, пеня. Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно із п. 10.1 договору за порушення строків постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строку продукції на умовах, передбачених п. 5.2. цього договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше не попередив письмово замовник. На виконання п. 10.1. договору позивачем у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язання було нараховано відповідачу штрафні санкції у вигляді пені на суму 235 214,67 грн. за період з 28.05.2020р. по 12.08.2020р. та 15 % штрафу на суму 519 480,00 грн. 16.06.2020р. позивач на адресу відповідача направив претензію щодо сплати штрафних санкцій. У відповідь на зазначену претензію відповідач направив лист № 165 від 01.07.2020р. про розгляд претензії та повідомив про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором поставки від 27.04.2020р. № ЦЗВ-01-01120-01 у зв`язку з введенням карантину. Стосовно посилання відповідача у відповіді від 01.07.2020р. на претензію позивача від 16.06.2020р. на неможливість виконання своїх зобов`язань за договором поставки від 27.04.2020р. та віднесення факту введення карантину до форс-мажорних обставин апеляційний господарський суд враховує наступне. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України). Датою надання рознарядки відповідачу є 27.04.2020р. Відповідно до умов договору кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці. Таким чином, датою повного виконання зобов`язань є 27.05.2020р., що не заперечується сторонами у справі. Відповідно до пункту 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), а саме: а) повінь, землетрус, шторм, осідання ґрунту, цунамі, інші стихійні лиха природи, епідемії; б) пожежі, вибухи, вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування; в) страйки, саботаж, локаут та інші непередбачені зупинки на виробництві; г) оголошена або неоголошена війна, інші військові дії, революція, масові заворушення, страйки, піратство; ґ) законні або незаконні дії органів державної влади або управління та їх структурних підрозділів, які перешкоджають виконанню договору (наприклад, Ембарго на експорт/імпорт, валютні обмеження тощо); д) інші обставини, які не залежали від сторін, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за договором змінюється за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 8.2. договору). У разі виникнення форс-мажорних обставин сторони протягом п`яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк до тридцяти робочих днів. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення і наявність форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання цього договору ( п. 8.3. договору). Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними органами (п. 8.4. договору). Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності. Дійсно, 17.03.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким перелік форс-мажорних обставин в Україні був офіційно доповнений "карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України" ("Доповнення про карантин"). Доповнення про карантин надає можливість сторонам господарських договорів застосовувати положення законодавства та договорів про форс-мажорні обставини для звільнення їх від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, яке пов`язане з тимчасовими обмеженнями у пересуванні, перевезенні, здійсненні господарської діяльності, а також іншими заборонами та обмеженнями, що встановлюються на державному та місцевих рівнях для запобігання розповсюдженню коронавірусу (COVID-19) в Україні ("Карантин"). Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неналежне виконання відповідачем умов договору, не має причино-наслідкового зв`язку із встановленням карантинних обмежень у 2020 році. Так, обставини щодо неможливості виконання договору поставки в зв`язку із введенням карантину мають бути доведені стороною, яка про них заявляє. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка, яку видає компетентний орган тієї країни, де такі форс-мажорні обставини виникли. В Україні такими повноваженнями наділено Торгово-промислову палату (ТПП), яка засвідчує форс-мажорні обставини шляхом видачі відповідних сертифікатів. У зв`язку зі спалахом коронавірусу, ТПП спростила процедуру отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини. Щоб отримати такий сертифікат, зацікавлена сторона повинна в електронній формі подати до ТПП заяву із підтверджуючими документами та зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю виконання відповідного зобов`язання. Подаються окремі заяви щодо кожного договору, який не може бути виконаний у зв`язку з дією форс-мажорних обставин. Як правило, сертифікати видаються протягом 7 днів із дня подання заяви. Отже, сторони договору автоматично не звільняються від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань на підставі Доповнення про карантин. У кожному конкретному випадку сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між карантином і своєю неможливістю виконати договірне зобов`язання (тобто, сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести, що карантин став причиною невиконання зобов`язання). Більш того, сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна повідомити контрагента про виникнення форс-мажорних обставин одразу після того, як такій стороні стало відомо про ці обставини, вимагаючи звільнення від відповідальності і надаючи, по можливості, докази існування таких обставин і впливу таких обставин на можливість цієї сторони виконати договірне зобов`язання. Договір може встановлювати конкретні строки, в межах яких таке повідомлення має бути направлене. Не направлення такого повідомлення, так само як і не направлення такого повідомлення в межах визначеного строку, можуть унеможливити звільнення сторони від відповідальності на підставі положень про форс-мажорні обставини. Усе вищевикладене цілком узгоджується з п. 8.3. договору, відповідно до якого у разі виникнення форс-мажорних обставин сторони протягом п`яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк до тридцяти робочих днів. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення і наявність форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання цього договору. Як вбачається з матеріалів справи, жодного відповідного повідомлення на адресу позивача з боку відповідача не надходило, сертифікат ТПП відповідачем на адресу позивача не надсилався. Доказів доведення відповідачем, у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, того, що карантин став причиною невиконання зобов`язання за договором, у матеріалах справи не міститься. За наведених обставин, зазначені доводи відповідача не доведені належними та допустимими доказами, а отже обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції. Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що укладення сторонами договору відбулося вже за умов встановлених на території України карантинних обмежень та обмежень, передбачених наказом директора ТОВ "М-ЛИТ" від 01.04.2020р. № 50/1 (т. 1, а. с. 111). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1705 про форс-мажорні обставини апеляційний господарський суд враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 74 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Дослідивши заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов`язаннями № 450 колегія суддів зазначає, що відповідно до штампу Дніпропетровської торгово-промислової палати зазначена заява надійшла 23 вересня 2020 року за вх. №

346. В свою чергу, позовна заява в даній справі надійшла до суду 07 вересня 2020 року. Як вбачається з Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1705 про форс-мажорні обставини датою закінчення таких обставин є 26 червня 2020 року. Таким чином, відповідач почав вживати заходи із засвідчення форс-мажорних обставин вже після надходження відповідної позовної заяви до суду. Матеріали справи не містять доказів своєчасного направлення позивачу документів, що підтверджують вихід з ладу обладнання, а саме формувальної машини Disa Match 32х32 в порушення умов, передбачених договором, настання будь-яких інших форс-мажорних обставин, пропозиції відносно укладання додаткової угоди щодо зміни строку виконання зобов`язання тощо. Таким чином, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги наданий відповідачем Сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин. Враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Дніпропетровської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в даній справі у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару відповідно до договору поставки № ЦЗВ-01-01120-01. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій апеляційний господарський суд враховує наступне. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 26.07.2018р. у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018р. у справі № 921/110/18, від 14.01.2019р. у справі № 925/287/18, від 22.01.2019р. у справі № 908/868/18, від 27.03.2019р. у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019р. у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019р. у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019р. у справі № 917/101/19, від 06.11.2019р. у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019р. у справі № 916/545/19, від 13.01.2020р. у справі № 902/855/18, від 14.01.2020р. у справі № 911/873/19, від 10.02.2020р. у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020р. у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020р. у справі № 925/605/18, від 17.03.2020р. № 925/597/19, від 18.06.2020р. у справі № 904/3491/19. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій посилається на те, що: ним допущено прострочення поставки продукції внаслідок виходу з ладу 04.05.2020р. формувальної машини при виробництві продукції; після завершення ремонту і здачі в експлуатацію формувальної машини продукція була виготовлена та поставлена позивачу в повному обсязі в період з 03.07.2020р. по 23.09.2020р.; позивачем не надано доказів понесених ним збитків або шкоди, оскільки більша частина товару поставлена відповідачем із незначним простроченням; відповідачем вже понесено міру відповідальності у значній вартості, а саме сплачено вартість банківської гарантії в сумі 173 160,00 грн.; ТОВ "М-ЛИТ" має скрутне фінансове становище; незначні порушення відповідачем договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси. Так, відповідач посилається на те, що прострочення поставки продукції допущено внаслідок виходу із ладу 04.05.2020р. формувальної машини DISA Match 32х32 при виробництві продукції, що затверджується Доповідною запискою № 20 від 04.05.2020р. заступника директора по обладнанню Семенкова І.В., Актом виходу зі строю обладнання від 04.05.2020р., підписаного членами створеної комісії та затвердженої директором. Вказане обладнання поставлено в 2017р. компанією DISA Industries A/S (Данія). Висновки, які зроблено на підставі результатів технічної експертизи, проведеної 07.05.2020р., свідчать, що загальний стан формувальної машини DISA Match 32х32 згідно з ДСТУ 2860-94 "Надійність техніки. Терміни та визначення" кваліфікується як непрацездатний, тобто такий стан об`єкта, за яким він нездатний виконувати хоча б одну з потрібних функцій. Згідно дефектної відомості № 5 від 09.06.2020р. були встановлені дефекти та несправності, в подальшому були усунуті, зокрема, замінено блок управління на новий, проведено його калібрування, перевірено програмне забезпечення автоматичної формувальної машини. Комісійним Актом огляду обладнання від 26.06.2020р. зафіксовано, що проведено роботи з відновлення нормального функціонування автоматичної формувальної машини DISA МАТСН 32х32 та комісія рекомендує відновити подальшу експлуатацію даного обладнання. Згідно Акту приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 26.06.2020р., по закінченню ремонту здано в експлуатацію формувальну машину DISA МАТСН 32х32. Відповідні документи ТОВ "М-ЛИТ" було надано до Торгово - промислової палати України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Разом із тим, у відповіді на претензію позивача, яка датована 01.07.2020р., відповідач посилався на неможливість виконання своїх зобов`язань за договором поставки в зв`язку з введенням карантину. При цьому, відповідач не вказував на те, що існують інші обставини, а саме - вихід із ладу обладнання для виробництва продукції, тоді як згідно із наданими документами такі обставини мали місце. Наведене може свідчити про те, що зазначені вище документи були складені відповідачем не в період з травня по червень 2020р., а в більш пізній період з метою формування доказової бази для підтвердження факту наявності поважних причин несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань. Посилання відповідача на те, що ним направлявся 12.05.2020р. позивачу лист щодо виходу із ладу обладнання та не дотримання строків поставки продукції за договором не може бути взято до уваги судом в зв`язку із відсутністю доказів направлення відповідного листа та запереченнями позивача щодо його отримання. Проте, саме цей лист разом з іншими документами було надано до Торгово - промислової палати України з метою засвідчення факту наявності форс-мажорних обставин. Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із посиланням суду першої інстанції на відсутність в матеріалах даної справи доказів щодо того, що формувальна машина Disa Match 32х32 використовується при виробництві саме продукції, обумовленої договором колодки гальмівної локомотивної гребеневої типу "М". Відповідачем в строки, обумовлені договором не надавався позивачу документ, виданий компетентними органами щодо настання форс-мажорних обставин. Відповідач не звертався до позивача із пропозицією відносно укладання додаткової угоди щодо зміни строку виконання зобов`язань, відповідач не здійснив дій для можливого продовження строку виконання своїх зобов`язань. За наведених обставин, посилання відповідача на сертифікат №3100-201705 про форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили), який долучено до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не може свідчити про наявність підстав для такого зменшення. Також, суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан не має належного обґрунтування та не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Місцевим господарським судом належним чином було перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій та зроблено висновок, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі норм законодавства України, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну суму укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика. За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення відповідачу розміру штрафних санкцій. Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права. 3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021р. у справі № 904/4894/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 17.05.2021р. Головуючий суддя І.О. Вечірко Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков