Постанова 4873 № 911/1424/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2021 р. Справа№ 911/1424/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 10.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 (повний текст рішення складено та підписано 22.01.2021) у справі №911/1424/20 (суддя Ярема В.А.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» про стягнення 1 362 893,44 грн В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (далі - КП «Переяслав-Хмельницьктепломережа», відповідач) про стягнення 1 362 893,44 гривень, з яких: 673 846,27 грн пені, 244 509,22 грн 3% річних та 444 537,95 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №2141/1718-БО-17 від 18.09.2017 та несвоєчасної сплати вартості отриманого за вказаним правочином природного газу. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 336 923,14 грн пені, 244 509,22 грн 3% річних, 444 537,95 грн інфляційних втрат та 20 443,40 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення мотивоване доведеністю та нормативною обґрунтованістю вимог позивача про стягнення з відповідача 244 509,22 грн 3% річних та 444 537,95 грн інфляційних втрат. Щодо заявленої позивачем до стягнення пені суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені на 50% - до 336 923,14 грн, що відповідно підлягають стягненню з відповідача, зазначивши при цьому, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1424/20 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити стягнення пені у розмірі 336923,13 грн. Вирішити питання щодо розподілу судового збору. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновком суду про наявність підстав для зменшення розміру пені. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми матеріального права (зокрема, ст. 549-552, 599 Цивільного кодексу України) та процесуального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав: - суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені на переконання скаржника повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін та врахувати при цьому інтереси позивача; - позивач наголошує, що несвоєчасність оплати його контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з доставки газу для інших споживачів природного газу; - також скаржник наголосив, що виключні та достатні підстави для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача, відсутні. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1424/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я. У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 19.02.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.02.2021 у справі №911/1424/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1424/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 05.03.2021 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення суду, розгляд справи призначено на 29.04.2021. 07.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а судове рішення вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також відповідач просив розглянути справу без участі його представника з урахуванням обставин, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач наголошує, що несвоєчасність сплати за природний газ не пов`язана з відмовою сплачувати кошти в строк, передбачений умовами договору, а викликана обставинами, що не залежали від волі відповідача. Також відповідач наголошує, що зменшення розміру пені є правом суду з посиланням на практику Верховного Суду. У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 23.04.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.04.2021 у справі №911/1424/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 справу №911/1424/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 призначено справу №911/1424/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 на 10.06.2021. 28.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» електронною поштою надійшли аналогічні за змістом заяви про розгляд справи без участі позивача, у якій представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, а розгляд здійснювати без його участі. У судове засідання 10.06.2021 уповноважені представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином. При цьому, судовою колегією враховано заяву Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа», викладену у відзиві на апеляційну скаргу, про розгляд справи без участі представника відповідача та прохання при прийнятті рішення врахувати ті обставини, які викладені у відзиві, а також заяву скаржника про розгляд справи без участі позивача, що надійшла до суду 28.04.2021. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, а також сторонами подано заяви про розгляд справи без їх участі, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з`явились у судове засідання. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати в оскаржуваній частині з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», найменування якого надалі змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа», як споживачем, укладено договір постачання природного газу №2141/1718-БО-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до пп. 1.2, 6.1 та 12.1. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. В подальшому, 11.01.2018 та 06.04.2018, між сторонами укладено додаткові угоди №№1, 2 відповідно, якими внесено до договору зміни стосовно відповідальності сторін, обсягів необхідного до поставки газу та періоду його поставки, а також - строку дії договору, який визначено з 01.10.2017 по 31.05.2018. Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи. В обґрунтування поданого позову АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило, що свої договірні зобов`язання виконало належним чином та протягом жовтня, листопада, грудня 2017 року, січня, лютого, березня 2018 року передало відповідачу за умовами договору природний газ загальною вартістю 12 370 643,62 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу: - б/н від 31.10.2017 на суму 664 508,44 грн, - б/н від 30.11.2017 на суму 1 980 222,24 грн, - б/н від 31.12.2017 на суму 2 270 593,60 грн, - б/н від 31.01.2018 на суму 2 681 575,06 грн, - б/н від 28.02.2018 на суму 2 325 219,70 грн, - б/н від 31.03.2018 на суму 2 448 524,58 грн, копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач зазначив, що відповідач свої обов`язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконав, провівши у повному обсязі розрахунки за отриманий газ з порушенням передбачених договором строків, в підтвердження чого суду надано: відомість по операціям за підписом заступника головного бухгалтера АТ «НАК «Нафтогаз України», а також копії виписок по банківському рахунку позивача. Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1. договору строків оплати вартості поставленого природного газу, позивач просив суд стягнути з відповідача: - 673 846,27 грн пені; - 244 509,22 грн 3% річних; - 444 537,95 грн інфляційних втрат. Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підписання КП «Переяслав-Хмельницьктепломережа», як покупцем, актів приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року, без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу та його вартості, свідчить про прийняття відповідачем цього газу, що породжує для останнього обов`язок по оплаті вартості газу у повному обсязі, у погоджені договором строки: відповідно до 25-го числа кожного з наступних місяців за відповідними місяцями поставки. Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Так, з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача та бухгалтерської довідки та розрахунку заборгованості вбачається, що оплата вартості отриманого відповідачем за договором газу відбулась з порушенням визначених договором строків шляхом перерахування відповідачем власних коштів, які за доводами останнього отримані від Київської обласної ради в рамках цільової програми, а також коштів в порядку розподілу згідно постанови КМУ №217. Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Приписами ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Водночас пунктом 8.2. договору у редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За таких обставин, оскільки відповідач порушив передбачений договором строк оплати вартості отриманого газу, а заявлений до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів на відповідно прострочені суми, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 673 846,27 грн пені, 244 509,22 грн 3% річних та 444 537,95 грн інфляційних втрат, з чим погоджується колегія суддів. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що висновки суду першої інстанції про доведеність та нормативне обгрунтування вимог позивача про стягнення з відповідача 244 509,22 грн 3% річних та 444 537,95 грн інфляційних втрат сторонами на стадії апеляційного перегляду не заперечуються. У свою чергу, відповідач просив суд зменшити суму заявленої позивачем пені на 50%, посилаючись на те, що несвоєчасна оплата заборгованості пов`язана з відсутністю вини з боку відповідача, так як різниця в тарифах своєчасно державою не відшкодовується, підприємство не займається іншою діяльністю та не отримує інші прибутки. Суд першої інстанції, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені на 50% - до 336 923,14 грн. Однак, з вказаним висновком суду про зменшення розміру пені, що нарахована позивачем до стягнення з відповідача, позивач не погодився, зазначивши, що на його думку відсутні виключні та достатні підстави для зменшення пені. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги. Так, узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновком суду про наявність підстав для зменшення розміру пені, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Суд першої інстанції, досліджуючи наявність підстав для зменшення розміру пені, врахував наступні обставини: - КП «Переяслав-Хмельницьктепломережа» є комунальним унітарним комерційним підприємством, а основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, як наслідок основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання, господарська діяльність останнього є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль; - відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб, а для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним організаціям; - єдиним джерелом для оплати вартості отриманого газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ. Врахувавши наведене, а також доводи та інтереси сторін, зокрема відповідача, як комунального підприємства, створеного для виробництва теплової енергії споживачам, а також взявши до уваги: ступінь виконання боржником зобов`язання; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, що у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, - суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені на 50%, відповідно до 336 923,14 грн. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені - не є достататніми підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків та незначний період прострочення - жодним чином не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень виконавчих органів місцевого самоврядування. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання скаржника про те, що несвоєчасність оплати його контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з доставки газу для інших споживачів природного газу. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Правовий аналіз статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України обставини того, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.60.2020 у справі №916/187/17. З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені на 50%, а тому судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, вважає їх помилковими, такими, що зроблені без достатніх підстав та без врахування інтересів позивача. Колегія суддів апеляційного господарського суду за результатами перегляду оскаржуваного рішення вважає, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду. Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993). Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені) ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також за неправильного застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України). Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 08.12.2020 - скасуванню частково в частині стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 336 923,14 грн пені з прийняттям у цій частині нового рішення, яким позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» слід задовольнити повністю, та стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню у повному обсязі - в сумі 673 846,27 грн Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1424/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1424/20 скасувати частково в частині стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 336 923,14 грн пені.

3. В цій частині у справі №911/1424/20 прийняти нове рішення суду, яким позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33, ідентифікаційний код 20598264) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 673 846 (шістсот сімдесят три вісімсот сорок шість тисяч) грн 27 коп пені.

5. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1424/20 щодо стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33, ідентифікаційний код 20598264) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 244 509 (двісті сорок чотири тисячі п`ятсот дев`ять) грн 22 коп. 3% річних, 444 537 (чотириста сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять сім) грн 95 коп. інфляційних втрат - залишити без змін.

6. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33, ідентифікаційний код 20598264) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 20 443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) 40 коп судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 7 580 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 78 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Видачу наказів по справі №911/1424/20 доручити Господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи №911/1424/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 09.07.2021 Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік С.Я. Дикунська