Постанова 4812 № 490/4051/16-ц

17.05.21 22-ц/812/970/21 Єдиний унікальний номер судової справи 490/4051/16-ц Номер провадження 22-ц/812/970/21 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 17 травня 2021 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Колосової О.М., за участі: представника заявника ОСОБА_1 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Миколаївського міського центру зайнятості ухвалу, яка постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва 19 березня 2021 року, під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщені цього ж суду, за заявою Миколаївського міського центру зайнятості про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва, правонаступником якого є Миколаївський міський центр зайнятості, до ОСОБА_2 про стягнення суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, УСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року Миколаївський міський центр зайнятості (далі Миколаївський МЦЗ) в порядку цивільного судочинства звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. В своїй заяві Миколаївський МЦЗ зазначав, що заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 липня 2016 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 02 серпня 2016 року, у цивільній справі №490/4051/16-ц задоволено позов Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва безпідставно отримано допомогу по безробіттю в розмірі 3 184 грн. 27 коп. та судовий збір в розмірі 1 378 грн. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 лютого 2019 року замінено стягувача Центральний районний центр зайнятості м.Миколаєва на його правонаступника Миколаївський МЦЗ. Разом з тим, 27 січня 2021 року на адресу Миколаївського МЦЗ надійшов лист Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Центральний ВДВС), зі змісту якого вбачається, що виконавчий лист, виданий 16 серпня 2016 року Центральним районним судом міста Миколаєва, про стягнення судового збору в розмірі 1 378 грн. з ОСОБА_2 вважається втраченим. Так, 28 листопада 2017 року старшим державним виконавцем винесена постанова про повернення вищевказаного документу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Між тим, з 28 листопада 2017 року на адресу стягувача виконавчий документ не надходив. Посилаючись на викладені обставини, Миколаївський МЦЗ просив видати дублікат виконавчого листа від 04 липня 2016 року у справі №490/4051/16-ц про стягнення судового збору у розмірі 1 378 грн. з ОСОБА_2 . Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 березня 2021 року у задоволені заяви Миколаївського МЦЗ відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, Миколаївський МЦЗ подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Положення ст.12 ЦПК України передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з положеннями ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід`ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд. Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частиною першою ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення містила ст.14 ЦПК України, яка діяла на час ухвалення судового рішення. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З матеріалів справи убачається, що заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 липня 2016 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 02 серпня 2016 року, у цивільній справі №490/4051/16-ц задоволено позов Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва безпідставно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 3 184 грн. 27 коп. та судовий збір в розмірі 1 378 грн. (а.с.37-38,50). Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 лютого 2019 року замінено стягувача Центральний районний центр зайнятості м.Миколаєва на його правонаступника Миколаївський МЦЗ (а.с.66). У березні 2019 року Миколаївський МЦЗ звернувся до суду з заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа, виданий Центральним районним судом міста Миколаєва, про стягнення заборгованості у сумі 3 184 грн. 27 коп. з ОСОБА_2 (а.с.69-70). Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 квітня 2019 року заяву Миколаївського МЦЗ задоволено. Видано Миколаївському МЦЗ дублікат виконавчого листа по справі №490/4051/16-ц за позовом Миколаївського МЦЗ до ОСОБА_2 про стягнення суми (а.с.82-83). 30 травня 2019 року представником Миколаївського МЦЗ отримано дублікат вищевказаного виконавчого листа (а.с.85). За такого, районний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу від 19 березня 2021 року, помилково посилався на відсутність доказів надсилання стягувачем виконавчого листа на примусове виконання з 2019 року, оскільки ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 квітня 2019 року вирішувалась заява стягувача про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення з боржника безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3 184 грн. 27 коп. Між тим, відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги ч.4 ст.431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України. Згідно з пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата, а умовою його видачі є те, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ще не закінчився. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №2-461/09, від 01 червня 2020 року у справі №2-711/08, від 01 серпня 2019 року у справі №751/5192/13, від 15 листопада 2018 року у справі №474/783/17, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»). 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». Відповідно до пунктів 5,6,7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону України виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. До набрання чинності вказаним законом порядок вчинення виконавчих дій було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який втратив чинність з 05 жовтня 2016 року. Згідно з ст.22 вищевказаного Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на час набрання законної сили рішення суду), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Положеннями ст.23 цього ж Закону України передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховуються. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або частково виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. З матеріалів справи убачається, що постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №490/4051/16-ц, виданим 16 серпня 2016 року Центральним районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва 1 378 грн. боргу (а.с.92). 28 листопада 2017 року старшим державним виконавцем того ж відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (а.с.93). Із заявою про видачу дубліката вказаного виконавчого листа Миколаївський МЦЗ звернувся до суду лише 25 лютого 2021 року (а.с.89-91). За такого, Миколаївський МЦЗ звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа поза межами строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. При цьому, стягувач не порушує питання що поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок про те, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Таким чином, із заявою про видачу дубліката виконавчого листа можна звернутися лише в межах строків пред`явлення його до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення документа до виконання із зазначенням поважних причин такого пропуску. За такого, районний суд не звернув увагу на те, що звертаючись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа 25 лютого 2021 року, тобто вже за межами строку пред`явлення документа до виконання, Миколаївський МЦЗ не порушував питання щодо поновлення цього строку, та помилково відмовив у задоволені заяви з інших підстав. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв правильне по суті судове рішення про відмову у задоволенні заяви, але з інших підстав, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення заявника про час та місце розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до ч.1 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Чинний ЦПК України не містить положень про те, що заява про видачу дубліката виконавчого листа розглядається в суді першої інстанції з викликом сторін і заінтересованих осіб. За таких обставин неприйнятними є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого листа в суді першої інстанції відбувся без участі представника заявника, який про час та місце розгляду справи не повідомлявся, районний суд не мав процесуальних підстав для вирішення справи по суті. Оскільки, при розгляді питання про видачу дубліката виконавчого листа в суді першої інстанції не передбачене обов`язкове повідомлення учасників справи про дату, час і місце засідання суду, підстав для висновку про порушення судом приписів п.3 ч.3 ст.376 ЦПК Українине має. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, які були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд змінює оскаржуване судове рішення, але виключно у частині мотивів її прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Миколаївського міського центру зайнятості задовольнити частково. Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 19березня 2021 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 18 травня 2021 року