Постанова 4812 № 482/1748/20

08.02.21 22-ц/812/225/21 Єдиний унікальний номер справи № 482/1748/20 Провадження № 22-ц/812/225/21 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 08 лютого 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенко О.С. за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, яке ухвалене 30 листопада 2020 року о 09 годині 21 хвилині, в приміщенні Новоодеського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Демінської О.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,- В С Т А Н О В И Л А : В жовтні 2020 року ОСОБА_2 пред`явила до ОСОБА_1 вищевказаний позов, який обґрунтовувала наступним. З 26 серпня 2002 року вона, перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона народила сина ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2011 року шлюб було розірвано. Рішенням того ж суду з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 прізвище сина ОСОБА_4 змінено на « ОСОБА_2 ». З 03 вересня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 син навчається у Вищому професійному училище суднобудування м. Миколаєва на 3 курсі денного відділення, та знаходиться на неповному державному забезпеченні. Оскільки матеріальні можливості позивача не дозволяють задовольняти потреби сина на період навчання, вона просить стягнути з відповідача на її користь аліментів на утримання сина в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, до закінчення навчання, починаючи з дня звернення з позовом до суду. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на період навчання в розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2020 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років та при умові продовження навчання. Крім того, з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього судового збору, оскільки , згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як учасника бойових дій. Апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду 1 інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору, із наступних підстав. Так, задовольняючи частково позов, суд 1 інстанції виходив з того, що на утриманні відповідача також перебуває неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також, суд взяв до уваги часткове визнання відповідачем позову. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, судом першої інстанції з відповідача стягнуто судовий збір. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає його висновки вірними, законними та обґрунтованими, крім висновку, щодо стягнення судового збору, виходячи з наступних підстав. За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів. Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав. Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість. Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду І інстанції лише в частині стягнення з нього судового збору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду тільки в оскаржуваній ним частині. Ухваливши рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок. Згідно копії посвідчення серія НОМЕР_1 , долученого до апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. (а.с.68). Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту. Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту. Згідно із частиною 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» 06 листопада 2012 року № 5477-VI частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викласти в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань». Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII (набрав чинності з 01 вересня 2015 року) внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій та відповідно його гарантій, а також не зазначає, що справа має стосуватись конкретної категорії справ щодо порушених прав позивача, що має статус учасника бойових дій, не передбачає уточнення характеру такого права та підстав його порушення. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності ясності і недвозначності і правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля. Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в першу чергу пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Таким чином, до 01 вересня 2015 року надання пільг по сплаті судового збору ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було унормоване частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої, такі пільги надавалися у випадках, коли спір виник з відносин, що врегульовані безпосередньо цим Законом, проте з 01 вересня 2015 року правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав. Такого висновку дійшов і Верховний суд в своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17. Виходячи з викладеного, та на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, має пільги та звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2020 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою судовий збір за розгляд справи у суді 1 інстанції віднести за рахунок держави. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та колегією суддів не переглядалося. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Головуючий: П.П. Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова ________________________________________________________ Повний текст постанови складено 09 лютого 2021 року.