Постанова 4812 № 2-2622/10

29.03.23 22-ц/812/373/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 2- 2622/10 Провадження № 22-ц/812/373/23 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 березня 2023 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання - Богуславською О.М., за участю представника боржника - Мутьєва Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді - Микульшиної Г.А., в приміщенні того ж суду за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп») про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, в с т а н о в и л а: У січні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. В обґрунтування заяви, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» вказувало, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2010 року по справі № 2-2622/10 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 13/МК/Ц/2007/840 від 16 травня 2007 року у розмірі 194 597,75 грн. та судового збору в сумі 850,00 грн. і витрат ІТЗ в розмірі 60, 00 грн. Згідно Договору № GL48N718070_I_4 про відступлення прав вимоги від 21 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. за реєстровим № 203, право вимоги за кредитним договором № 13/МК/Ц/2007-840 від 16 травня 2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». У зв`язку із цим, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача та поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, яка ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2021 року задоволена частково, замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». На теперішній час ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є новим кредитором та стягувачем, однак позбавлене можливості реалізувати свої права через пропуск строку пред`явлення виконавчих листів до виконання попереднім кредитором. Згідно отриманого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на електронну адресу 13 січня 2023 року листа від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заявнику стало відомо, що 21 червня 2013 року Центральним відділом ДВС Миколаївського МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 35718526 відносно боржника ОСОБА_2 стягувачу на підставі п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи). При цьому, згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження і Єдиного реєстру боржників, станом на 17 січня 2023 року виконавчий лист не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби. У кредитній справі, яка була передана від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» виконавчий лист по справі № 2-2622/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» у розмірі 194 597,75 грн. відсутній, що підтверджується актом від 12 березня 2021 року. Наведене, на переконання ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», свідчить, що виконавчий лист було втрачено при пересилці відділом державної виконавчої служби разом з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу (докази направлення постанов разом з виконавчими документами на адресу стягувача надано не було). Про існування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» стало відомо із листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 січня 2023 року. Оскільки строк пред`явлення даного виконавчого листа до виконання становить три роки, на переконання заявника, перебіг такого строку починається заново з 13 січня 2023 року. Посилаючись на викладене та на те, що відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права, заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа по справі №2-2622/10 відносно боржника ОСОБА_2 та поновити строк пред`явлення його до виконання, який пропущений стягувачем з причин, які не залежали від його волі. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2023 року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що заявником не наведені причини, які з часу повернення виконавчого листа 21 червня 2013 року перешкоджали ПАТ КБ «Надра» повторно пред`явити виконавчий лист до виконання. Відступлення права вимоги від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не є поважною причиною пропуску строку, оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відповідний договір відступлення уклало добровільно без з`ясування обставин виконання чи не виконання рішення суду. Крім того, перебування первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого документа та пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не є поважною причиною для поновлення такого строку. Недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника. Первісним кредитором ПАТ КБ «Надра» та його правонаступниками не було вжито всіх заходів для пред`явлення виконавчого листа до виконання після завершення виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та контролю за його виконанням. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, відповідно відсутні підстави для видачі його дублікату. Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просило ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не взято до уваги усталену судову практику Верховного Суду, що не направлення документів виконавчого провадження є достатньою підставою для визнання причин пропуску поважними та поновлення судами пропущеного строку. Відсутність доказів направлення державним виконавцем таких документів скаржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та відповідними підзаконними нормативними актами (пункти 73,75,76 постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі №910/18480/20). В учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні заяви ТОВ Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». У судове засідання представника ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю - доповідача, представника боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2010 року по цивільній справі №2-2622/10 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 13/МК/Ц/2007/840 від 16 травня 2007 року в розмірі 194 597,75 грн., судовий збір в сумі 850,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення 60,00 грн. (а.с.43). 10 вересня 2010 року Ленінським районним судом міста Миколаєва видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості, які отримані представником стягувача ПАТ КБ «Надра» 17 вересня 2010 року (а.с.45, обкладинка справи). Згідно Договору № GL48N718070_I_4 про відступлення прав вимоги від 21 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 203 право вимоги за кредитним договором № 13/МК/Ц/2007-840 від 16 травня 2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-05-l2-000017-Ь від 22 травня 2020 року (а.с.59-61). У зв`язку з цим, 02 липня 2021 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача та поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання (48-50). Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2021 заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено частково та замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». В іншій частині вимог відмовлено через відсутність обґрунтування та недоведеність поважності причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (а.с.74-76). Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» як на підставу задоволення своєї заяви посилалося на отриманий 13 січня 2023 року лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з якого заявнику стало відомо, що 21 червня 2013 року Центральним відділом ДВС Миколаївського МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 35718526 відносно боржника ОСОБА_2 стягувачу на підставі п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи). При цьому, згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження і Єдиного реєстру боржників, станом на 17 січня 2023 року виконавчий лист не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби. До того ж заявник вказував на відсутність у кредитній справі, яка була передана від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» виконавчого листа по справі № 2-2622/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» кредитної заборгованості у розмірі 194 597,75 грн. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції правильно встановив, що первісним кредитором ПАТ КБ «Надра» та його правонаступником не було вжито всіх заходів для пред`явлення виконавчого листа до виконання після завершення виконавчого провадження з 21 червня 2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та контролю за його виконанням, а відтак відсутні підстави для поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, відповідно й відсутні підстави для видачі його дублікату. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. На час видачі виконавчого листа у даній справі (вересень 2010 року) діяв Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», у статті 21 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII). Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України. Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21). Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З урахуванням дати повернення виконавчого документу стягувачу 21 червня 2013 року первісний стягував ПАТ «КБ «Надра» мав право пред`явити виконавчий лист до виконання протягом 3-х років, тобто до 21 червня 2016 року (а.с.131). Доказів звернення первісного стягувача до виконавчої служби для примусового виконання рішення у справі № 2-2622/10 після 21 червня 2013 року матеріали справи не містять. До суду з даною заявою відносно божника ОСОБА_2 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося лише 19 січня 2023 року. В обґрунтування причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник також зазначив, що первісний стягував ПАТ «КБ «Надра» не мало об`єктивної можливості вчасно пред`явити виконавчі листи на виконання до органів виконавчої служби, оскільки з 04 червня 2015 року перебувало в стадії ліквідації. Між тим, запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення, а тому і свідчити про поважність пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №616/4465/12). З урахуванням вищевикладеного, строк пред`явлення виконавчого листа на виконання рішення суду від 02 липня 2010 року сплив ще до придбання 21 липня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у ПАТ «КБ «Надра» права вимоги за кредитним договором № 13/МК/Ц/2007/840 від 16 травня 2007 року. Таким чином, під час продажу ПАТ «КБ «Надра» права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором № 3/МК/Ц/2007/840 від 16 травня 2007 року Банк вже втратив право пред`явлення виконавчого листа до виконання. А за умовами договору про відступлення прав вимоги до нового кредитора - правонаступника стягувача переходять усі права первісного кредитора. Зважаючи на те, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання для первісного стягувача сплив 21 червня 2016 року строк для заявника як правонаступника ПАТ КБ «Надра» закінчився у той же час. Заявником не наведено поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, зокрема таких, які б виправдовували зволікання із пред`явлення виконавчого документа первісним стягувачем ПАТ КБ «Надра» з 2016 року аж до відступлення останнім на користь заявника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» прав вимоги до зазначених боржників із липня 2020 року, тобто протягом шести років. Жодних доказів того, що первісний стягувач намагався пред`являти виконавчий документ до примусового виконання, після повернення виконавчого документу 21 червня 2013 року або доказів зацікавленості щодо виконання судового рішення до укладення договору відступлення права вимоги - немає. Також, не надано доказів відсутності можливості у стягувача для отримання інформації про невиконання/виконання боржником постановленого рішення. Посилання на процедуру ліквідації ПАТ КБ «Надра» є безпідставним, оскільки правом на подання заяви про примусове виконання судового рішення наділений ліквідатор. Доводи щодо обов`язковості виконання рішення суду в даному випадку не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Однак, норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов`язковості судових рішень не скасовують обов`язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження. Право на виконання судового рішення не є абсолютним, оскільки порядок його виконання врегульований та обмежений певними строками, а обов`язок дотримання такого порядку та строків покладений на позивача. Як первісний стягувач ПАТ КБ «Надра» так і заявник - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є юридичними особами, зокрема, спеціальними суб`єктами - фінансовими компаніями, які зобов`язані забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі й щодо контролю за судовими та виконавчими документами під час їх виконання в органах Державної виконавчої служби. Натомість, заявник не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання обов`язків щодо вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення. У свою чергу, під час купівлі у ПАТ КБ «Надра» права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» мало можливість перевірити наявність виконавчого документу та оцінити ризики на предмет спливу строку для пред`явлення його до виконання. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не набуло права пред`явлення виконавчого листа до виконання у цій справі, оскільки первісний кредитор пропустив строк пред`явлення виконавчого листа ще до укладення договору про відступлення прав вимоги, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали. Необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність поважних причин такого пропуску. Такі причини (обставини) повинні бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред`явлення до виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №2а-12192/09/0470. Суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявником не наведено обґрунтованих аргументів на підтвердження поважності причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Суд не має права поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання за відсутності відповідних поважних причин пропуску цього строку. Лише об`єктивні перешкоди для пред`явлення виконавчого листа до виконання можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції тих обставин, що лише з 13 січня 2023 року (отримання листа від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у заявника почався строк для пред`явлення виконавчого документу для виконання, а відтак заява про видачу дублікату подана в межах строку для його пред`явлення є безпідставні з огляду на викладене вище. Також не можуть бути прийняті до уваги посилання в апеляційній скарзі як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції на пункти 73, 75, 76 постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі №910/18480/20, оскільки в цій справі встановлені інші обставини ніж у справі яка переглядається в апеляційній інстанції, тобто у даній справі, а відтак правовідносини не є подібними. До того ж, Постановою Великою Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21) у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у подібних правовідносинах відмовлено. Інші доводи зводяться до підстав заяви та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: В.І. Темнікова Н.О. Тищук Повний текст складено 30 березня 2023 року.