Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/3375/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" травня 2021 р. Справа№ 910/3375/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Руденко М.А. Дідиченко М.А. при секретарі судового засідання Підтикан К.Г., за участю представників: від ПрАТ "КІНТО" - Кологойда О.В., ордер серії АІ №1039369 від 01.03.2021; від ОСОБА_1 - Кологойда О.В., ордер серії АІ №1077938 від 02.03.2021; від ОСОБА_2 - Кологойда О.В., ордер серії АІ №1077936 від 05.03.2021; від ТОВ "Енергетична реєстраційна компанія" - Мишастий А.О., ордер серії КВ №720638 від 18.03.2021; від ТОВ "ВС Груп Менеджмент", Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та ПАТ "Національний депозитарій України" - представники не прибули, розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "КІНТО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 про передачу заяви про забезпечення позову за підсудністю у справі №910/3375/21 (суддя Васильченко Т.В., повний текст складено - 05.03.2021) за заявою приватного акціонерного товариства "КІНТО" про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасників справи, а саме: позивачів - приватне акціонерне товариство "КІНТО", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", Акціонерне товариство "Житомиробленерго", товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична реєстраційна компанія"; третьої особи - публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України". встановив наступне. До Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "КІНТО" (далі - заявник) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України", Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетична реєстраційна компанія" та іншим депозитарним установам, а також Акціонерному товариству "Перший інвестиційний банк" вчиняти визначені в заяві дії. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі №910/3375/21 заяву приватного акціонерного товариства "КІНТО" про забезпечення позову до подання позовної заяви разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області. Приймаючи дану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову, виходячи з визначеного предмета позову, який заявник має намір подати, підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням Акціонерного товариства "Житомиробленерго", тобто Господарським судом Житомирської області. Не погодившись з прийнятою ухвалою, приватне акціонерне товариство "КІНТО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та передати справу №910/3375/21 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Апеляційна скарга мотивована тим, що спір у даній справі виник з правочину щодо акцій, що, в свою чергу, виключає можливість застосування виключної підсудності (за місцезнаходженням юридичної особи). Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу. Представник ТОВ "Енергетична реєстраційна компанія" надав пояснення по суті апеляційної скарги. ТОВ "ВС Груп Менеджмент", Акціонерне товариство "Житомиробленерго" та ПАТ "Національний депозитарій України" правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від вказаних осіб до суду не надійшло. Враховуючи наведене, а також з урахуванням того, що неявка представників вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Такими превентивними передбаченими законом заходами запобігання правопорушення є, зокрема, заходи забезпечення позову визначені главою 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому, першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті. Тобто, першочерговою у будь якому випадку є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду. Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності справ. Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Так, частина 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що спори, які виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Згідно частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. В свою чергу, у пункті 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" вказано, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства. Заявник у відповідності до вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України вказує предмет позову, який буде подано у встановлені процесуальним законом строки, а саме: про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, визнання недійсним рішення Наглядової ради АТ "Житомиробленерго" про затвердження ринкової вартості акцій, визнання недійсною публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Житомиробленерго" від 26.02.2021. Відповідно до частини першої ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №912/2479/18. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. З наведеного вбачається, що оскарження рішення наглядової ради товариства належить до корпоративних спорів. Стосовно посилань апелянта на те, що спір у даній справі виник з правочину щодо акцій, що, в свою чергу, виключає можливість застосування виключної підсудності (за місцезнаходженням юридичної особи), колегія суддів зазначає, що, як вже було вказано вище, рішення Наглядової ради акціонерного товариства за своєю правовою природою є саме актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), а не правочином, а оскільки серед позовних вимог, які заявник мав намір заявити, є вимога, що належить до корпоративних спорів, до яких застосовується виключна підсудність, наявність інших вимог, які стосуються правочину щодо акцій не може бути підставою для визначення підсудності даного спору ані на підставі ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів), ані ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (за місцем виконання договорів). Доводи скаржника про те, що наразі відпала необхідність у пред`явленні вимоги про визнання недійсним рішення Наглядової ради АТ "Житомиробленерго" про затвердження ринкової вартості акцій не можуть вплинути на обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо передачі заяви про забезпечення позову за підсудністю, оскільки при зверненні до місцевого господарського суду заявником було визначено вимоги, які будуть ним заявлені, з чого і виходив місцевий господарський суд при прийнятті даної ухвали. Апеляційний суд, в свою чергу, переглядає ухвали та рішення суду першої інстанції за обставин чинних на момент їх прийняття, оскільки врахування нових обставин фактично призвело б до перегляду справи на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Згідно частини 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Акціонерного товариства "Житомиробленерго" є місто Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8. За наведених обставин, заява про забезпечення позову, виходячи з визначеного предмета позову, який заявник має намір подати, підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням Акціонерного товариства "Житомиробленерго", тобто Господарським судом Житомирської області. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на заявника (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "КІНТО" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 про передачу заяви про забезпечення позову за підсудністю у справі №910/3375/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено: 17.05.2021 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Руденко М.А. Дідиченко