Постанова 4873 № 910/6685/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" листопада 2021 р. Справа№ 910/6685/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Корсака В.А. Кропивної Л.В. при секретарі Реуцькій Т.О. За участю представників: від позивача: Король Д.В. (ордер серія АА №1132669 від 19.08.2021); від відповідача: не з`явились; від третьої особи: Шевченко Б.В. (довіреність від 17.05.2021 №Д-664/2021), розглянувши апеляційну скаргу державного концерну «Укроборонпром» на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/6685/21 (суддя Павленко Є.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» до відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного концерну «Укроборонпром» про визнання недійсними рішень наглядової ради, В С Т А Н О В И В: Позов заявлено про визнання недійсними рішень наглядової ради відповідача, оформлених протоколом №90 від 26.03.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що склад наглядової ради під час проведення засідання наглядової ради не відповідав вимогам ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції Закону України №289-ІІІ та ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» а відтак, оспорювані рішення прийняті неповноважною наглядовою радою, що оскаржуваним рішенням порушено право позивача на участь в управлінні відповідачем. Крім того, позивач послався на те, що його не було повідомлено у встановленому статутними документами порядку про засідання наглядової ради, а рішення з питань порядку денного були прийняті за відсутності належних повноважень та з порушенням статей 56-56-3 Закону України «Про акціонерні товариства». Також у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат згідно з яким розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу може складати 42 000,00 грн. 23.07.2021 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат в якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 600,00 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2021, повний текст якого складений 02.09.2021, у справі №910/6685/21 позов задоволено, визнано недійсними рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, оформлені протоколом засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова від 26.03.2021 №90, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 2 270,00 грн. судового збору, а також 33 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що: - положеннями розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», серед іншого, передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30.04.2011) втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств та що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30.04.2011); - отже, всі акціонерні товариства, створені до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», та які в термін до 30.04.2011 не привели свою діяльність у відповідність із вказаним законом (тобто не зареєстрували в установленому порядку зміни до статуту) мають у своїй діяльності з 01.05.2011 керуватись положеннями Закону України «Про акціонерні товариства», а також положеннями статуту та внутрішніми положеннями акціонерних товариств у частині, що не суперечить положенням цього закону; - так, за змістом ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства» члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк не більший ніж три роки, проте, оскільки наглядову раду відповідача було обрано рішенням загальних зборів акціонерів від 26.03.2010, у зв`язку із закінченням повноважень у її членів наглядова рада в присутньому за зборах 26.03.2021 складі не була уповноважена приймати рішення з питань порядку денного; - при цьому, враховуючи, що п. 5.2 Положення про наглядову раду відповідача, яким передбачено, що у разі, якщо після закінчення строку, на який обрана наглядова рада, загальними зборами з будь-яких причин не прийняті рішення про обрання або переобрання наглядової ради, повноваження членів наглядової ради продовжуються до дати прийняття загальними зборами рішення про обрання або переобрання наглядової ради, прямо суперечить змісту Закону України «Про акціонерні товариства», тож у даному випадку застосуванню підлягає саме названа норма закону; - склад наглядової ради відповідача станом на день прийняття оспорюваного рішення, не було приведено у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», що свідчить про обґрунтованість доводів позивача про те, що оскаржувані рішення про скликання засідання наглядової ради та визначення порядку денного прийнято неповноважною особою, а склад наглядової ради не відповідав вимогам статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства»; - в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача або вручення особисто його повноважному представнику повідомлення про скликання засідання наглядової ради, як це передбачено пунктом 8.9 Положення про наглядову раду відповідача, а відтак, доводи позивача про те, що його не було повідомлено у встановленому законом порядку про скликання засідання наглядової ради, є доведеними зібраними в матеріалах справи доказами; - з системного аналізу статей Закону України «Про акціонерні товариства» слідує, що в акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50% акцій (часток, паїв) належить державі, обов`язково створюються комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень, а наглядова рада публічного акціонерного товариства приймає рішення з питань, попередньо підготовлених комітетом, виключно на підставі та в межах пропозицій такого комітету, оформлених відповідним проектом рішення наглядової ради, і у разі відсутності пропозицій від комітету наглядова рада не має права приймати рішення з питань, що готуються комітетами для розгляду наглядовою радою. - отже, вказані комітети також мали бути утворені і в складі наглядової ради відповідача, доказів чого матеріали справи не містять, а без відповідних пропозицій вказаних комітетів наглядова рада відповідача на засіданні 26.03.2021 не мала повноважень приймати рішення про звіти правління відповідача про результати фінансово-господарської діяльності товариства та про преміювання голови правління товариства. При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», які містять відсильну норму щодо особливостей утворення, організації діяльності та ліквідації наглядових рад державних унітарних підприємств оборонно-промислового комплексу та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які визначаються Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» звернувши увагу на те, що Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» не визначені будь-які особливості обрання членів наглядової ради або інший порядок обрання незалежних директорів, ніж той, що передбачений у Законі України «Про акціонерні товариства». Задовольняючи подану позивачем заяву про розподіл судових витрат суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу і їх розміру докази та оцінивши їх з огляду на результат вирішення справи, її складність та обсяг наданих послуг, дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням «Алтус Леґал» професійної правової допомоги позивачу в межах справи № 910/6685/21 на суму 33 600,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, державний концерн «Укроборонпром» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2021 по справі №910/6685/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийнято за неправильного застосування норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що: - Статут відповідача та Положення про наглядову раду відповідача досі не приведено у відповідність зі змінами, внесеними до Закону України «Про акціонерні товариства», проте, позивач, як акціонер відповідача, якому належить більше 40 % статного капіталу товариства, на загальних зборах про затвердження нової редакції статуту свідомо голосує «проти» або «утримався» чим перешкоджає приведенню Статуту та складу наглядової ради у відповідність з положеннями чинного законодавства; - 22.04.2021 відбулось засідання наглядової ради відповідача на якому, серед інших, прийнято рішення про скасування оспорюваного рішення наглядової ради відповідача від 26.03.2021 в частині прийняття до відома звіту про результати фінансово-господарської діяльності відповідача, виконання фінансових планів відповідача за 4 квартал 2020 року та преміювання голови правління відповідача за результатами роботи відповідача у 4 кварталі 2020 року, що відображено у протоколі засідання наглядової ради відповідача від 22.04.2021 №92, що свідчить про те, що у даному випадку оспорюване рішення наглядової ради відповідача жодним чином не порушує права чи інтереси позивача як акціонера, що, в свою чергу, є підставою для відмови у позові. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 справу №910/6685/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., судді Корсак В.А., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного концерну «Укроборонпром» на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/6685/21, справу призначено до розгляду на 26.10.2021 о 12 год. 15 хв. 19.10.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що: суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі; посилання апелянта на те, що державний концерн «Укроборонпром» є учасником відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами; оскаржуваним рішенням наглядової ради порушені права позивача як акціонера на управління товариством; наглядова рада не мала жодних повноважень для скасування свого рішення, оскільки це суперечить презумпції легітимності рішень юридичної особи, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні 30.11.2021 представник третьої особи підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 26.11.2021 направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з тим що бере участь у іншому судовому засіданні. Колегія судді заслухавши думку представників сторін, ухвалила клопотання залишити без задоволення, оскільки явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а відкладення розгляду справи є правом суду, а не обов`язком у відповідності до ст. 202 ГПК України. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач є акціонером відкритого акціонерного товариства «Меридіан» імені С.П. Корольова (далі Товариство) з часткою у статутному капіталі у розмірі 40,0753%, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 03.02.2021. (а.с. 13 т. 1) Також, у статутному капіталі Товариства державі належить 503 718 штук акцій, що складає 50,0001%. Відповідно до акта приймання-передачі №467 від 04.09.2012, складеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 №716, Фонд державного майна України передав, а державний концерн «Укроборонпром» прийняв пакет акцій Товариства у розмірі 503 718 штук акцій, що складає 50,0001% статутного капіталу товариства. (а.с. 143 т. 1) Позивач у кількості двох представників входить до складу наглядової ради Товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів відповідача №12 від 26.03.2010. (а.с. 51-52 т. 1) Вказані факти сторонами не заперечуються. 26.03.2021 відбулось засідання наглядової ради Товариства, рішення яких оформлені протоколом №90 засідання наглядової ради Товариства (далі Протокол. (а.с. 40 т. 1) т.1) На порядок денний вказаного засідання наглядової ради були поставлені питання :

1. Звіт правління Товариства про результати фінансово-господарської діяльності за IV квартал 2020 року;

2. Звіт правління Товариства за 2020 рік та річний звіт (річна фінансова звітність) Товариства за 2020 рік;

3. Звіт наглядової ради Товариства за 2020 рік З Протоколу вбачається, що на цьому засіданні були присутні: голова наглядової ради ОСОБА_4 та члени наглядової ради: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення: - з першого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення прийняти до відома звіт правління Товариства про результати фінансово-господарської діяльності Товариства та виконання фінансового плану Товариства та відповідно до пункту 3.2. контракту, укладеного з головою правління Товариства, преміювати його за підсумками роботи Товариства у IV кварталі 2020 року у сумі 153 078,00 грн.; - з першого питання порядку денного одноголосно прийнято рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів Товариства звіт правління Товариства за 2020 рік; - з третього питання порядку денного одноголосно прийнято рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів Товариства звіт наглядової ради товариства за 2020 рік. Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить визнати недійсними рішення наглядової ради Товариства, оформлені Протоколом, з посиланням на те, що: наглядова рада в присутньому за зборах складі не уповноважена приймати рішення з питань порядку денного; спірні рішення наглядової ради прийнято неправомочним складом; позивача не було повідомлено у встановленому порядку про засідання наглядової ради; рішення про скликання засідання наглядової ради прийняті неповноважною особою; склад наглядової ради не відповідав вимогам статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства»; рішення з питань порядку денного були прийняті за відсутності належних повноважень та з порушенням статей 56-56-3 Закону України «Про акціонерні товариства»; оскаржуваними рішеннями порушено право позивача на участь в Товариства. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне. Згідно зі ст. 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Статтею 113 ЦК України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Товариство за своєю організаційно-правовою формою відноситься до господарських товариств. Акціонерне товариство є одним із видів господарських товариств, порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів якого з 17.09.2008 визначає Закон України «Про акціонерні товариства» (далі Закон). Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Згідно з приписами п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду корпоративних спорів» учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов`язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення) (п. 39 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду корпоративних спорів»). Отже, у спорі про визнання недійсними рішень наглядової ради товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав. Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Статтею 1 Закону визначено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Частиною 1 ст. 1 Закону встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Одним із основних прав учасника акціонерного товариства є право брати участь в управлінні акціонерним товариством (розділ V Закону). Враховуючи, що станом на 26.03.2021 (дата проведення засідання наглядової ради, рішення прийняті на якому оскаржені позивачем) позивач був учасником Товариства, рішення, які прийняті на засіданні наглядової ради стосуються права позивача як учасника Товариства на участь в управлінні справами Товариства, тобто його корпоративних прав, і він має право на їх захист. Вказаним спростовуються посилання Товариства на те, що оспорювані рішення не порушують права та законні інтереси позивача. Щодо позовних вимог по суті слід зазначити про наступне. Розділом XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що: - через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30.04.2011 - примітка суду) втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства у частині, що стосується акціонерних товариств (п. 2); - статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону. Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство. Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону (п. 5) Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що всі акціонерні товариства, які створені до набрання чинності Законом, та які в термін до 30.04.2011 не привели свою діяльність у відповідність із Законом (тобто не зареєстрували в установленому порядку зміни до статуту) мають у своїй діяльності з 01.05.2011 керуватись положеннями Закону, а також положеннями статуту та внутрішніми положеннями акціонерних товариств у частині, що не суперечить положенням Закону. Так, частиною 3 ст. 53 Закону передбачено, що члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк не більший ніж три роки. Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено інший строк повноважень наглядової ради, але такий строк не може перевищувати три роки. Якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів. За приписами п. 5.2 Положення про наглядову раду Товариства у разі, якщо після закінчення строку, на який обрана наглядова рада, загальними зборами з будь-яких причин не прийняті рішення про обрання або переобрання наглядової ради, повноваження членів наглядової ради продовжуються до дати прийняття загальними зборами рішення про обрання або переобрання наглядової ради. Водночас, враховуючи те, що п. 5.2 Положення про наглядову раду Товариства суперечить змісту ч. 1 ст. 53 Закону, у даному випадку застосуванню підлягає саме названа норма закону. З матеріалів справи слідує, що 26.03.2010 загальними зборами акціонерів Товариства прийнято рішення, зокрема, про обрання голови та членів наглядової ради товариства у кількості 7 осіб, оформлене протоколом №12. Доказів обрання наглядової ради Товариства у строк після 26.03.2010 матеріли справи не містять. Отже, виходячи з приписів Закону, наглядова рада Товариства у складі, який був обраний загальними зборами акціонерів 26.03.2010, рішення яких оформлено протоколом №12, з 01.05.2011 фактично мала повноваження лише щодо підготовки, скликання і проведення загальних зборів, в той час як на спірному засіданні наглядової ради розглядались питання відмінні від тих, повноваження на прийняття рішень щодо яких мала наглядова рада у вказаному складі. Вказане є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог у даній справі. Щодо решти доводів позивача колегія суддів зазначає про наступне. Порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом наглядової ради. Такий договір або контракт від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом наглядової ради товариства цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним (ч. 3 ст. 51 Закону). Згідно з пунктом 8.11 Положення про наглядову раду Товариства засідання наглядової ради у формі спільної присутності вважається правомочним, якщо у ньому бере участь не менше 2/3 від загальної кількості членів. Відповідно до пункту 7.18 Статуту Товариства, у редакції, яка діяла станом на дату проведення спірного засідання наглядової ради, організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання наглядової ради проводяться за необхідності, але не рідше раз у три місяці. Засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менше 2/3 від загальної її кількості. Порядок скликання та проведення чергових та позачергових засідань наглядової ради регулюється положенням про наглядову раду. За приписами пунктів 7.3, 7.16 Статуту Товариства до компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання та відкликання членів наглядової ради. Наглядова рада обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості 7 осіб строком на 3 роки. Як визначено у пункті 4.1 Положення про наглядову раду Товариства наглядова рада складається з 7 осіб. До складу наглядової ради входять голова, заступник голови, секретар та члени наглядової ради. Як встановлено вище, рішенням загальних зборів акціонерів Товариства від 26.03.2010, оформлених протоколом №12 обрано голову та членів наглядової ради Товариства у кількості 7 осіб. Водночас, 01.05.2016 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 07.05.2015 №289-VІІІ, яким ч. 4 ст. 53 Закону викладено у такій редакції: «Наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має включати щонайменше двох незалежних директорів.» Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1 Закону управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом. Правові основи управління об`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності». Відповідно до частини 2 статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до складу наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради. Кандидати на посаду члена наглядової ради державного унітарного підприємства відбираються та призначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кандидатури осіб, які пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України «Про акціонерні товариства», іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств. Підпунктом 29 п. 10 р. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 №2210-VIII в абзаці першому частини 4 статті 53 Закону слова «включати щонайменше двох незалежних директорів» замінені словами «складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб»; а також доповнено абзацом другим такого змісту: «Положення абзацу першого цієї частини не застосовуються до банків. Вимоги до складу наглядової ради банку визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність». Пунктом 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 №2210-VIII (який набрав чинності 06.01.2018) зобов`язано акціонерні товариства (у тому числі, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) протягом року з дня набрання чинності цим законом забезпечити приведення складу наглядової ради та її комітетів, а також інших органів управління у відповідність із вимогами Закону №2210-VIII. Законом №2210-VIII внесено також зміни до ч. 4 ст. 53 Закону та визначено, що наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб. Отже, акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 були зобов`язані привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону №2210-VIII, яким, зокрема, внесено зміни до ч. 4 ст. 53 Закону. Водночас, як слідує з матеріалів справи склад наглядової ради Товариства а ні станом на 06.01.2019, а ні на день прийняття оспорюваних рішень, не було приведено у відповідність з вищевказаними вимогами Закону №2210-VIII, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача про те, що склад наглядової ради не відповідав вимогам ст. 53 Закону, що також є підставою для задоволення позовних вимог у цій справі. Також, як встановлено вище, у ч. 3 ст. 51 Закону вказано про те, що порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається, серед іншого, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства. В п. 8.9 Положення про наглядову раду Товариства про скликання чергових або позачергових засідань наглядової ради кожний член наглядової ради повідомляється рекомендованим листом або шляхом врученням повідомлення особисто під розпис не пізніше як за 5 днів до дати проведення засідання. Повідомлення має містити інформацію про дату, час, місце, форму проведення засідання та його порядок денний. До повідомлення додаються: - матеріали, які необхідні членам наглядової ради для підготовки до засідання; - бюлетені для голосування, у разі проведення засідання наглядової ради у формі заочного голосування. Як вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача або вручення особисто його повноважному представнику повідомлення про скликання спірного засідання наглядової ради, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивача не було належним чином повідомлено у встановленому законом порядку про скликання засідання наглядової ради. Згідно з положеннями абз. 1-4 ч. 1 ст. 56 Закону: - наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів для попереднього вивчення і підготовки до розгляду на засіданні питань, що належать до компетенції наглядової ради. Вимоги щодо утворення наглядовою радою банку комітетів, їх функціонування та складу визначаються цим Законом з урахуванням Закону України «Про банки і банківську діяльність»; - у публічному акціонерному товаристві та акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерному товаристві, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, обов`язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства (далі - комітет з винагород) і комітет з питань призначень. При цьому комітет з винагород та комітет з питань призначень можуть бути об`єднані. Комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень очолюють члени наглядової ради товариства, які є незалежними директорами. Більшість членів зазначених комітетів повинні становити незалежні директори; - наглядова рада публічного акціонерного товариства приймає рішення з питань попередньо підготовлених комітетом виключно на підставі та в межах пропозицій такого комітету, оформлених відповідним проектом рішення наглядової ради. Мотивоване рішення наглядової ради про відхилення пропозиції комітету надається наглядовою радою комітету для повторної підготовки комітетом пропозиції; - у разі відсутності пропозицій від комітету наглядова рада не має права приймати рішення з питань, що готуються комітетами для розгляду наглядовою радою. Зі змісту вищенаведених положень ст. 53 та 56 Закону слідує, що в акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, обов`язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства і комітет з питань призначень, а наглядова рада публічного акціонерного товариства приймає рішення з питань попередньо підготовлених відповідним комітетом виключно на підставі та в межах пропозицій такого комітету, оформлених відповідним проектом рішення наглядової ради, а у разі відсутності пропозицій від комітету наглядова рада не має права приймати рішення з питань, що готуються комітетами для розгляду наглядовою радою. Отже, у складі Наглядової ради Товариства також обов`язково мали бути утворені комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень без відповідних пропозицій яких Наглядова рада Товариства не мала повноважень приймати рішення про звіти правління Товариства про результати фінансово-господарської діяльності Товариства та про преміювання голови правління товариства. Вказані обставини також свідчить про недійсність прийнятих на спірному засіданні рішень. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення посилань відповідача на положення ч. 6 ст. 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», які містять відсильну норму щодо особливостей утворення, організації діяльності та ліквідації наглядових рад державних унітарних підприємств оборонно-промислового комплексу та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які визначаються Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» так як останнім не визначені будь-які особливості обрання членів наглядової ради або інший порядок обрання незалежних директорів, ніж той, що передбачений у абз. 1 ч. 4 ст. 53 Закону у абзаці другому якої передбачено, що положення абзацу 1 цієї частини не застосовуються до банків, проте не передбачено жодних виключень для господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що свідчить про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону. Щодо наведених відповідачем у апеляційній скарзі доводів про те, що неприведення Статуту Товариства та Положення про наглядову раду Товариства у відповідність зі змінами, внесеними до Закону сталось саме внаслідок поведінки позивача, який на загальних зборах про затвердження нової редакції статуту свідомо голосує «проти» або «утримався» чим перешкоджає приведенню Статуту та складу наглядової ради у відповідність з положеннями чинного законодавства, колегія суддів зазначає про те, що вказане не спростовує висновків щодо невідповідності оспорюваних рішень наглядної ради положенням чинного законодавства та, відповідно, не може бути підставою відмови у позові. З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, оформлені протоколом засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова від 26.03.2021 №90. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення таких вимог залишається без змін. Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, слід зазначити наступне. Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою у суді першої інстанції, серед іншого, є позовна заява, а відповідні докази понесення таких витрат мають бути подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат за яким розмір судових витрат позивача за позовом на професійну правничу допомогу може складати 42 000,00 грн. 23.07.2021 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат в якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 600,00 грн. На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до вказаної заяви додані належним чином засвідчені копії укладеного між позивачем як клієнтом та адвокатським об`єднанням «Алтус Легал» як адвокатським об`єднанням договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/21-К від 10.04.2021, додаткової угоди №1 від 31.05.2021 до цього договору, акту про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги №1 від 22.07.2021, рахунку на оплату №41 від 14.07.2021 та платіжного доручення №135 від 19.07.2021 на суму 33 600,00 грн. З матеріалів справи слідує, що позивачем дотримано строки подання як попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і доказів понесення таких витрат. Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). За змістом п. 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №15/21-К від 10.04.2021, в редакції додаткової угоди №1 від 31.05.2021, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту захист, представництво та іншу правничу (правову) допомогу, передбачену цим договором та чинними законодавством України, серед іншого, представляти інтереси клієнта в господарських судах всіх інстанції по судовій справі №910/6685/21. Згідно з п. 4.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №15/21-К від 10.04.2021 з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатським об`єднанням часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги буде визначений в актах наданої правничої (правової) допомоги виходячи з погодинної вартості 1 година - 2 800,00 грн., які оплачуються клієнтом в безготівковій форі на поточний рахунок адвокатського об`єднання. Зі змісту наданого позивачем акту про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги №41 від 22.07.2021 (а.с.13 т.2 ) слідує, що надана правова допомога складається: - підготовки та подачі позовної заяви до господарського суду міста Києва - 3 години, вартість послуг 8 400,00 грн.; - представництва інтересів клієнта в судових засіданнях 20.05.2021, 24.06.2021, 08.07.2021 та 22.07.2021 - кожне з засідань по 1 годині, а загалом 4 години, вартість послуг 11 200,00 грн.; - підготовки та подачі відповіді на відзиві відповідача - 2 години, вартість послуг 5 600,00 грн.; - ознайомлення з матеріли справи у господарському суді міста Києва - 1 година, вартість послуг 2 800,00 грн.; - підготовки та подачі відповіді на пояснення третьої особи - 2 години, вартість послуг 5 600,00 грн.. Загальна вартість наданих послуг становить 33 600,00 грн. Факт оплати вказаних послуг підтверджений платіжним дорученням №135 від 19.07.2021 на суму 33 600,00 грн. (а.с. 12 т.2) Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатським об`єднанням «Алтус Легал» послуг на заявлену до стягнення суму. Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає таке. Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в цілому, разом з цим, конкретних заперечень щодо розподілу судових витрат, їх необґрунтованості чи недоведеності, не висував. Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відтак суд першої інстанції цілком вірно задовольнив подану позивачем заяву та стягнув з відповідача на користь позивача 33 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/6685/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу державного концерну «Укроборонпром» на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/6685/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/6685/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6685/21 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 06.12.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді В.А. Корсак Л.В. Кропивна