Постанова 4873 № 910/4409/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" квітня 2021 р. Справа№ 910/4409/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Зубець Л.П. Андрієнка В.В. при секретарі Гуцал О.В. за участю представників зазначених в протоколі від 28.04.2021р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020р. у справі №910/4409/20 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 10 290 939,83 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") про стягнення 10 290 939,83 грн, у тому числі: 10 000 000,00 грн - основного боргу, 170 801,71 грн - 3% річних та 120 138,12 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №83 ДП від 12.02.1999. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 10 000 000,00 грн за надання послуг транспортування природного газу. Так, в забезпечення належного виконання умов договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №83 ДП від 12.02.1999, між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Компанія "Енергомаш" було укладено договір поруки №16-06 від 16.06.2000, відповідно до якого ТзОВ "Компанія "Енергомаш" зобов`язалось відповідати перед ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМН "Донбастрансгаз" по зобов`язанням в сумі 10 000 000 грн, що випливають з договору №83 ДП від 12.02.1999. На виконання договору поруки №16-06 від 16.06.2000 ТзОВ "Компанія "Енергомаш" передало позивачу переказний вексель на суму 10 000 000,00 грн, внаслідок чого заборгованість зменшилась на цю суму. Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2002 у справі №2/376, договір поруки № 16-06 від 16.06.2000 визнаний недійсним з поверненням всього отриманого сторонами за цим договором, тому позивачем на виконання рішення суду повернуто на рахунок ТзОВ "Компанія "Енергомаш" грошові кошти у розмірі 10 000 000,00 грн. В подальшому, ця заборгованість була включена до кредиторських вимог та заявлена в рамках розгляду справи № 15/76-6-43/624-б про банкрутство ПАТ "Центренерго". Разом з тим, Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.08.2019 закрив провадження у справі № 15/76-6-43/624-б про банкрутство ПАТ "Центренерго", відповідно кредиторські вимоги позивача на суму 10 000 000,00 грн не задоволені, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованість в розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 120 138 (сто двадцять тисяч сто тридцять вісім) грн 12 коп., 3% річних в розмірі 170 801 (сто сімдесят тисяч вісімсот одну) грн 71 коп. та судовий збір в сумі 154 364 (сто п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн 10 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в повному обсязі. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 року, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20 - залишено без руху. Публічному акціонерному товариству "Центренерго" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору, в сумі 231 546,15 грн. 01.02.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20. Розгляд справи призначено на 04.03.2021 року. 23.02.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20 без змін. Розпорядження №09.1-08/882/21 Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 р., у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4409/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 р апеляційну скаргу у справі №910/4409/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 року прийнято справу №910/4409/20 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Андрієнко В.В. Розгляд справи №910/4409/20 призначено на 31.03.2021 року. У зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20, що був призначений на 31.03.2021 - не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/4409/20 на 12.04.2021 року. У судове засідання 12.04.2021 не з`явилися уповноважені представники учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 року розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/4409/20 відкладено на 28.04.2021р. Представник відповідача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/5505/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовнх вимог відмовити повністю. Представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.02.1999 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Донбастрансгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - виконавець) та Вуглегірською ТЕС (далі - замовник) укладено договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №83 ДП, відповідно до якого виконавець зобов`язався здійснити транспортування природного газу замовника по газотранспортній системі до замовника, а замовник зобов`язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. Як вбачається з матеріалів справ, на виконання умов цього договору позивачем надано послуги з транспортування природного газу у січні - березі та липні - листопаді 1999 року на загальну суму 28 550 613,12 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 01.02.1999, 01.03.1999, 01.04.1999, 01.08.1999, 01.09.1999, 01.10.1999, 01.11.1999, 01.12.1999 та 01.01.2000. Відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого в ВАТ "ДЕК "Центренерго" утворилась заборгованість перед позивачем. 16.06.2002 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Донбастрансгаз" (далі - кредитор), правонаступником якого є АТ "Укртрансгаз", ВАТ "ДЕК "Центренерго", назву змінено на ПАТ "Центренерго" (далі - боржник) та ТзОВ "Компанія "Енергомаш" (далі - поручитель) укладено договір поруки №16-06, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за зобов`язаннями боржника за договором №83 ДП від 12.02.1999 про транспортування природного газу, укладеного між кредитором та боржником. У відповідності до п. 2.2. договору поруки, з моменту невиконання боржником зобов`язань за договором про транспортування природного газу кредитор набуває право вимоги до поручителя на суму 10 000 000,00 грн. 20.06.2000 між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Компанія "Енергомаш" підписано додаткову угоду №1 до договору №16-06 від 16.06.2000, відповідно до якої в рахунок погашення заборгованості по договору про транспортування природного газу №83 ДП від 12.02.1999, укладеного між позивачем та відповідачем та договору поруки №16-06 від 16.06.2000, поручитель передає кредиторові переказний вексель № 66334464001010 на суму 10 000 000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2002 у справі № 2/376 за позовом ТзОВ "Компанія "Енергомаш" до ДК "Укртрансгаз" та ВАТ "ДЕК "Центренерго" договір поруки № 16-06 від 16.06.2000 визнано недійсним з поверненням всього отриманого сторонами за договором. Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2003 рішення Господарського суду міста Києва у справі № 2/376 залишено без змін. 26.11.2002 позивач платіжним дорученням № 5619 повернув на рахунок ТзОВ "Компанія "Енергомаш" грошові кошти в розмірі 10 000 000,00 грн. За таких обставин, у відповідача залишилась непогашена заборгованість перед позивачем в сумі 10 000 000,00 грн. 09.02.2004 Господарським судом міста Києва ухвалою у справі № 15/76-б відкрито провадження за заявами Державного підприємства "Ровенькиантрацит", Міністерства палива та енергетики України та Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго". 27.10.2004 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання грошових вимог від 25.10.2004 за № 08-4717, в якій просив суд визнати грошові вимоги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" в особі УМГ "Донбастрансгаз" відносно Відкритого акціонерного товариства "Державної енергетичної компанії "Центренерго" на загальну суму 44 257 886,37 грн, в тому числі відповідно до договору № 83 ДП від 12.02.1999 та розширеного акту звірки на суму 10 000 000,00 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 у справі № 15/76-б-43/624-б постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б, в частині відмови Дочірній компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" у визнанні кредитором Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на суму 10 000 000,00 грн за договором №83 ДП від 12.02.1999 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду. Господарським судом міста Києва ухвалою від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі задоволено, провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" закрито, дію мораторію припинено. Отже, ураховуючи, що під час дії мораторію в рамках справи про банкрутство №15/76-б-43/624-б ПАТ "Центренерго" заборгованість перед АТ "Укртрансгаз" за договором № 83 ДП від 12.02.1999 в розмірі 10 000 000,00 грн не погашено, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення цієї суми. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 170 801,71 грн та інфляційні збитки в розмірі 120 138,12 грн за період з 20.08.2019 по 15.03.2020. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №83 ДП від 12.02.1999, відповідно до якого позивачем надано послуги з транспортування природного газу по газотранспортній системі до відповідача на загальну суму 28 550 613,12 грн, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість. Як зазначалось вище, між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Компанія "Енергомаш" укладено договір поруки №16-06 від 16.06.2020, відповідно до якого між сторонами підписано додаткову угоду №1, згідно якої в рахунок погашення заборгованості по договору про транспортування природного газу № 83 ДП від 12.02.1999, укладеного між позивачем та відповідачем та договору поруки №16-06 від 16.06.2000, поручитель передав кредиторові переказний вексель № 66334464001010 на суму 10 000 000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2002 у справі № 2/376, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2003, цей договір визнано недійсним. За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 10 000 000,00 грн за договором № 83 ДП від 12.02.1999 залишилась непогашена. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 у справі №15/76-б відкрито провадження про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго". Зокрема, на час порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "ДЕК "Центренерго", назву якого змінено на ПАТ "Центренерго", діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакція, яка діяла на час ухвалення судом ухвали про порушення провадження про банкрутство відповідача, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Отже, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі вимог позивача до відповідача на суму 10 000 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" закрито та дію мораторію припинено. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги згідно з договором № 83 ДП від 12.02.1999 про транспортування природного газу в розмірі 10 000 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо розрахунку за надані послуги. Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 170 801,71 грн та інфляційні втрати в сумі 120 138,12 грн, нараховані на суму боргу за період з 20.08.2019 по 15.03.2020. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині 3% річних в розмірі 170 801,71 грн та інфляційні втрати в сумі 120 138,12 грн, нараховані на суму боргу за період з 20.08.2019 по 15.03.2020. Щодо заяви ПАТ "Центренерго" про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 та 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 263 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. В статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки заборгованість виникла у січні - березні та липні-листопаді 1999 року, при цьому відповідач повинен був розрахуватися згідно умов договору про транспортування природного газу до: 10.02.1999, 10.03.1999, 10.04.1999, 10.08.1999, 10.09.1999, 10.10.1999, 10.11.1999 та 10.12.1999 по кожному акту приймання-передачі, відтак строк позовної давності сплинув 11.02.2002, 11.03.2002, 11.04.2002, 11.08.2002, 11.09.2002, 11.10.2002, 11.12.2002 відповідно по кожному акту. Як встановлено судом, перебіг позовної давності щодо стягнення заборгованості за надані послуги переривався у зв`язку із укладенням між позивачем, відповідачем та ТзОВ "Компанія "Енергомаш" договору поруки №16-06 від 16.06.2000 та додаткової угоди № 1 від 20.06.2000, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу станом на червень 2000 року. Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності почався заново із ухваленням Господарським судом міста Києва рішення у справі № 2/376, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2003 про визнання договору поруки недійсним, внаслідок чого позивач повернув поручителю сплачену суму заборгованості у сумі 10 000 000, 00 грн. Водночас, перебіг позовної давності у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України також зупинявся у зв`язку з порушенням провадження справи про банкрутство ПАТ "Центренерго" та поновився внаслідок закриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Центренерго", тобто перебіг позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача за договором №83 ДП від 12.02.1999 в сумі 10 000 000,00 грн зупинявся у період з 09.02.2004 по 19.08.2018. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, з урахуванням його переривання та зупинення, для звернення до суду для захисту свого порушеного права, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні заяви ПАТ "Центренерго" про застосування до позовних вимог строку позовної давності. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство "Центренерго". Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-282 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 р. у справі № 910/4409/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 17.05.2021р. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді Л.П. Зубець В.В.Андрієнко