Ухвала КАС ВС № 260/1890/19

УХВАЛА 13 травня 2021 року Київ справа №260/1890/19 адміністративне провадження №К/9901/15359/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі №260/1890/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів, УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора про: - визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку; - стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 35591 грн 56 коп.; - стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19 жовтня 2019 року по день виконання рішення суду у цій справі, тобто проведення фактичного розрахунку при звільненні; - допуск негайного виконання рішення суду щодо стягнення суми боргу в частині виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 33980,10 грн.; - зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 33980 грн 10 коп. із утриманням податків та інших обов`язкових платежів; - стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21 жовтня 2019 року по 13 березня 2020 року в сумі 163428 грн 10 коп. із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 33980 грн 10 коп.; - зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 33980 грн 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідачем подано касаційну скаргу. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Підставами для відкриття касаційного провадження у справі №260/1890/19 є посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, заявник указує, що частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції послався на висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, відповідно до якого внесені Законом №113-ІХ до КЗпП України зміни не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості установлюються спеціальним законом. Зазначає, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП при вирішенні цього питання. При цьому Верховним Судом зауважено, що під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин. Звертає увагу, що Верховним Судом викладено й інші висновки щодо застосування норм статей 40, 44 КЗпП України. Зокрема, у постанові від 31 січня 2018 року (справа №820/1119/16) зазначено, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Зазначає, що статтею 44 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків або юридичних фактів, з якими закон пов`язує виплату вихідної допомоги, а саме: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40 цього Кодексу; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36); внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39). Переконує, що ні Законом №113-ІХ, ні Законом України «Про прокуратуру» не передбачено виплати вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону. У свою чергу стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Так, указує, що аналіз зазначених положень законодавства вказує на те, що вихідна допомога є виплатою, яка за своїм характером пов`язана зі звільненням з незалежних від працівника обставин. Вихідна допомога виплачується з метою матеріальної підтримки особи, яка втрачає роботу та стабільний заробіток за власним рішенням і настання таких подій може бути для неї неочікуваним та незапланованим. З огляду на викладене, вважає, що наявні підстави для відступлення від правового висновку, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 329-330, 334, 335, 338 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі №260/1890/19. Витребувати з Закарпатського окружного адміністративного суду справу №260/1890/19. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк Судді Верховного Суду