Ухвала КАС ВС № 640/24358/20

УХВАЛА 01 червня 2026 року м. Київ справа №640/24358/20 адміністративне провадження №К/990/21085/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі №640/24358/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської прокуратури, в якому просив: - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку в розмірі 32875,01 грн; - стягнути з Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. 11 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі №640/24358/20. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що Шостий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній постанові застосував статтю 44 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у численних постановах, у яких вирішувалося питання права прокурора на вихідну допомогу при звільненні на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, скаржник відзначає, що Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справах №420/4115/20 та №240/4840/20, від 01 жовтня 2021 року у справі №260/1890/19, від 21 жовтня 2021 року у справі №380/5278/20, від 06 жовтня 2022 року у справі №360/2189/20, від 18 травня 2023 року у справі №580/3739/22 та від 28 грудня 2023 року у справі №640/3046/21 незмінно підтверджував, що право прокурора на вихідну допомогу є безумовним, оскільки питання її виплати не включено до виключного переліку обмежень, передбачених частиною 5 статті 51 Закону про прокуратуру та частиною 4 статті 40 КЗпП України. Посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №640/8468/20, оскільки вважає, що такий висновок суперечить попереднім правовим позиціям Верховного Суду, ґрунтується на неправильному ототожненні юридичного факту звільнення з його подальшою судовою оцінкою та порушує конституційні принципи захисту прав особи. Також скаржник звертає увагу на питання дотримання процедури відступлення від попередніх правових позицій, передбаченої статтею 346 КАС України. У касаційній скарзі скаржник також міститься посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що незважаючи на наявність численних постанов Верховного Суду щодо права прокурора на вихідну допомогу при звільненні, жодна з них до постанови від 19 грудня 2025 року не вирішувала конкретного питання, яке постало у цій справі, а саме: чи зберігає прокурор право на вихідну допомогу за статтею 44 КЗпП України у разі, якщо наказ про його звільнення згодом скасований судом і його поновлено на посаді, так як попередні постанови Верховного Суду вирішували лише загальне питання - право на вихідну допомогу при звільненні прокурора - без урахування специфіки подальшого поновлення на посаді. Таким чином, щодо конкретного правового питання, яке є вирішальним у цій справі, висновок Верховного Суду фактично був відсутній аж до постанови від 19 грудня 2025 року. При цьому зазначена постанова є першою і єдиною, що вирішує це питання, а її правова позиція є предметом оскарження у межах підстави. Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 в частині обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки такі аргументи носять формальний характер та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі №640/24358/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Витребувати справу №640/24358/20 із Київського окружного адміністративного суду. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович