Постанова Київський апеляційний суд № 760/3997/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 33/824/2080/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 760/3997/2021 13 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Короля Леоніда Івановича на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року щодо Спідзера Орена за ст. 471 МК України,- в с т а н о в и в: Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26.02.2021 року визнано громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. на користь держави. Стягнуто з громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. Валюту, вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0079/10000/21 від 25.01.2021 року у розмірі 2800,00 доларів США, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 78861,44 грн. та 4 300,00 нових ізраїльських шекелів, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 36 916,79 грн. (інформація стосовно купюр, кількості та суми міститься в описі предметів до протоколу про порушення митних правил №0079/10000/21) повернуто громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 або його законному представнику у встановленому законом порядку. Як встановив суд, 25.01.2021 року о 09 год. 30 хв. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступив громадянин Ізраїлю ОСОБА_1 , що прибув до України з Ізраїлю м. Тель-Авів, авіарейсом PS 778, авіакомпанії «МАУ». Для проходження митного контролю громадянин Ізраїлю ОСОБА_1 самостійно, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03.08.2018 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. Після проведення опитування громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянином було видано готівку в розмірі 13 900 доларів США, 4 300 нових ізраїльських шекелів та 29 850 гривень, що знаходились в одному з відділень рюкзака пасажира, (ручна поклажа). Готівка переміщувалась без ознак приховування. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниці в присутності громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 . Зі слів пасажира вся готівка належить йому особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався та для декларування готівкових коштів на «червоний коридор» не звертався. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, яка є меншою еквіваленту 10 000 євро. З виявленої суми готівки громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 було пропущено 11 100 доларів США та 29 850 гривень (еквівалент 9998,63 євро, згідно курсу НБУ на 25.01.2021). За протоколом про порушення митних правил вилучено 2 800,00 доларів США, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 78861,44 грн. та 4300,00 нових ізраїльських шекелів, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 36916,79 грн. Своїми діями громадянин Ізраїлю ОСОБА_1 під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», перемістив товари, на які законодавством України, а саме положеннями ч. 3 ст. 197 МК України, постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 та безпосередньо п. 18 "Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" встановлені обмеження, отже вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України. В апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби Король Л.І., оспорюючи виключно висновки суду першої інстанції в частині незастосування до громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 конфіскації предметів порушення митних правил, просить постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року скасувати в частині повернення готівкових коштів в розмірі 2 800,00 доларів США та 4 300,00 нових ізраїльських шекелів, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції за ст.. 471 МК України, а саме конфіскацію обмежених товарів - 2800,00 доларів США та 4 300,00 нових ізраїльських шекелів. На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що конфіскація товарів, обмежених законодавством України до переміщення через митний кордон України, відповідно до ст. 471 МК України, є обов`язковим видом стягнення, який застосовується до осіб, які формою проходження митного контролю обрали проходження через «зелений коридор». Чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього обов`язкового стягнення у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про порушення митних правил, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 486 МК України, ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом ч. 5 ст. 529 МК України порядок оскарження постанови суду (судді) у справах про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Отже, такий порядок застосовується відповідно до ст. 294 КУпАП, положеннями частини 7 якої визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга подана представником Київської митниці Держмитслужби лише в частині накладеного на громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 заходу адміністративного стягнення, за відсутності підстав для перегляду судового рішення з усіх вирішених у постанові питань, встановлені суддею місцевого суду фактичні обставини вчинення правопорушення, доведеність вини ОСОБА_1 за ст. 471 МК України апеляційним судом не перевіряються, оскільки ніким із учасників судового розгляду не оспорюються. Що стосується рішення судді місцевого суду про незастосування конфіскації предметів порушення митних правил та повернення громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 вилученої під час провадження в справі про порушення митних правил валюти, то доводи апеляційної скарги представника митниці щодо його неправомірності, є непереконливими. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Також статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. За змістом ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкцією ст. 471 МК України передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Згідно із ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У рішенні в справі «Трегубенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення щодо Брумареску, параграф 78). У рішенні «Гирлян проти Росії», яким констатовано порушення державою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, Суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено. При цьому Суд погодився, що конфіскація була надмірною та непропорційною переслідуваній законній меті, адже гроші були отримані на законних підставах, і така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів і захистом права людини на власність. Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне і надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину. У рішенні «Садоча проти України», яким констатовано порушення державою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення. У цій же справі ЄСПЛ встановив, що адміністративне правопорушення, у вчиненні якого заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми готівки, яку він перевозив через митний кордон. У зв`язку з цим слід зазначити, що, дійсно, як вказав заявник, вивезення іноземної валюти з території України не було незаконним відповідно до українського законодавства. Дозволялося не лише вивезення валюти, але й сума, яка могла бути законно перерахована або, як у цій справі, фізично перевезена через митний кордон у випадку декларування, в принципі, не була обмежена на момент подій. Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, ЄСПЛ виходить з оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», п.п. 31, 34 рішення у справі «Ізмайлов проти Росії»). При розгляді справи про порушення митних правил відносно громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 та накладенні на нього адміністративного стягнення суддею місцевого суду вказані вимоги закону були дотримані та з огляду на встановлені обставини обґрунтовано була застосована практика ЄСПЛ. Мотивуючи висновки про відсутність підстав для застосування до громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, суддя виходив з того, що вказане додаткове стягнення покладає на громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 індивідуальний надмірний тягар та не відповідає критерію пропорційності, тобто буде сприяти лише погіршенню матеріального становища правопорушника та ніяк не сприятиме його вихованню і попередженню вчиненню нових порушень. Зокрема, у постанові суд зазначив, що правопорушення, яке вчинив громадяни Ізраїлю ОСОБА_1 полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу грошових коштів, що підлягає обов`язковому декларуванню, проте, ОСОБА_1 не розумів протиправність своїх дій і не припускав можливості настання негативних наслідків, а також шкоду, яку він міг потенційно завдати державі, є незначною. Недекларування вказаної суми грошей фактично призвело б до відсутності інформації у органів влади про те, що ці кошти ввезені на територію країни. Крім того, в протоколі про порушення митних правил відсутні докази, які б підтверджували завдання шкоди державним чи суспільним інтересам, в тому числі і доказів, які б підтверджували, що вилучені кошти будуть спрямовані на забезпечення можливої протиправної діяльності. Гроші,які ОСОБА_1 перевозив, були отримані ним у законний спосіб, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами. Отже, висновок суду про те, що конфіскація вилучених у ОСОБА_1 коштів буде непропорційною по відношенню до вчиненого ним правопорушення та становитиме для нього індивідуальний надмірний тягар, є правильним і на його спростування в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу. За таких обставин, застосоване до ОСОБА_1 стягнення лише у виді штрафу відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Короля Леоніда Івановичазалишити без задоволення, а постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого2021 року, якою громадянина Ізраілю ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн, а вилучені кошти згідно протоколу про порушення митних правил №0079/10000/21 від 25.01.2021 року у розмірі 2800,00 доларів США, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 78861,44 грн. та 4300,00 нових ізраїльських шекелів, що за курсом НБУ на день вчинення правопорушення становить 36916,79 грн. повернуто громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), або його законному представнику у встановленому законом порядку- без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В. Кулікова