Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/8017/19

Дата документу Справа № 334/8017/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________________________________________________________________________ Справа № 33/807/39/20 Головуючий в 1-й інстанції Козлова Н.Ю. Єдиний унікальний № 334/8017/19 Доповідач в 2-й інстанції Гріпас Ю.О. Категорія ст.471 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного судуГріпас Ю.О., за участю представника Дніпровської митниці Держмитслужби Матченка С.Б., захисника-адвоката Севастьянова Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Запорізької митниці ДФС Гереги К.М., діючої на підставі довіреності від 10.12.2019, на постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року у справі про порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є пенсіонером, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, що підлягає сплаті на користь держави України. Вилучену валюту, згідно протоколу про порушення митних правил №0131/11200/19, а саме: 9900 Євро - повернуто громадянину України ОСОБА_1 . Стягнуто з громадянина України ОСОБА_1 , на користь Держави судовий збір в розмірі 384 гривень 20 копійок. Згідно з постановою, 31.08.2019, о 10 год. 25 хвилин в зоні митного контролю залу «на відліт» міжнародного аеропорту м. Запоріжжя, під час оформлення у митному відношенні пасажирів рейсу № 1470 «Запоріжжя - Стамбул» авіакомпанії «TURKISH AIRLINES», громадянин України, ОСОБА_1 самостійно обрав для проходження митного контролю «зелений коридор», де митний контроль здійснюється у спрощеному порядку (без заповнення митної декларації). Після перетину громадянином ОСОБА_1 «зеленої смуги», що позначає початок «зеленого коридору», під час проведення митного контролю його ручної поклажі, в кишені наплічної чоловічої сумки чорного кольору виявлено іноземну валюту у кількості 19900 Євро. Валюта знаходилась без ознак приховування. Дана валюта не була заявлена за встановленою формою. Чим було порушено вимоги п. 6 постанови Національного Банку України № З від 02.01.2019. «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей», а саме фізичні особи вивозять з України валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі, та порушено вимоги п. 18 постанови Національного Банку України № 5 від 02.01.2019 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», не надання документів що підтверджують зняття іноземної валюти з власного рахунку. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме переміщувала через «зелений коридор» товари в обсягах, обмежених до такого переміщення через митний кордон України. Зазначені дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковані за ст.471 МК України. В апеляційній скарзі представник Дніпровської митниці Держмитслужби Герега К.М., посилаючись на незаконність оскаржуваної постанови просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою громадянина ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні ним порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 грн. та конфіскації товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, обмежених до переміщення через митний кордон України валютних цінностей у кількості 9900 Євро. Заслухавши в судовому засіданні представника Дніпровської митниці Держмитслужби, який підтримав апеляційну скаргу і наполягав на її задоволенні в повному обсязі; захисника, який просив у задоволенні скарги відмовити; перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга представника Дніпровської митниці Держмитслужби - Гереги К.М. задоволенню не підлягає у зв`язку з наступним. Відповідно до ч.1 ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП та ст.489 МК України - посадова особа при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Положенням ст.486 МК України передбачено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст.ст. 486, 489 МК України належним чином встановив, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 в порушенні митних правил, передбачених ст.471 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №0131/11200/19 від 31.08.2019, протоколом опитування в справі про порушення митних правил №0116/11200/19 від 06.08.2019, даними доповідної записки; описом предметів від 31.08.2019. Таким чином, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України є законним, обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, крім того не оспорюється жодним з учасників справи. В той же час, доводи апеляційної скарги представника Дніпровської митниці Держмитслужби щодо незаконного не призначення додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - валюти у кількості 9900 Євро, є необґрунтованими, за наступних підстав. Відповідно до вимог ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно ст.471 МК України, адміністративна відповідальність настає в разі порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. У відповідності до вимог ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При розгляді справи про порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України стосовно ОСОБА_1 та накладені на нього адміністративного стягнення, вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Приймаючи рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень, без конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, суд першої інстанції виходив з того, що вилучені кошти, є для ОСОБА_1 надзвичайно важливою сумою на які він розраховує. Грошові кошти вилучені у нього є його приватною власністю, які мають легальне походження, та необхідні йому для забезпечення гідного існування, купівлю їжі, ліків та інше. Конфіскація цих коштів, поставить його в скрутне матеріальне становище, що в свою чергу позбавить можливості продовжити йому займатися власним бізнесом, та взагалі поставить життя під загрозу. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. В рішенні ЄСПЛ у справі «Ісмаїлов проти РФ» зазначено, що держави мають законний інтерес, а також обов`язок на підставі різних міжнародних договорів, вживати заходи з метою виявлення та відстеження руху коштів через їхні кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватися під час відмивання грошей, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму чи організованої злочинності, ухилення від сплати податків чи вчинення інших тяжких фінансових злочинів. Загальна вимога до декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, що перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78). Виходячи зі змісту ст.471 МК України, конфіскація товарів застосовується лише у випадках переміщення через митний кордон України товарів, ввезення яких заборонено або обмежено законодавством України. За переміщення товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, може бути накладено лише адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З доводами представників митниці про те, що іноземна валюта відноситься до товарів, переміщення яких через митний кордон обмежено у розумінні ст.471 МК України, погодитись неможна, оскільки жодними нормативними актами України не встановлено граничного розміру іноземної валюти, який дозволяється переміщувати через митний кордон України. Постанова НБУ від 27 травня 2008 року № 148, на яку посилаються представники митниці, також не забороняє ввезення на територію України іноземної валюти і не обмежує її максимальний розмір, а лише встановлює додаткові вимоги до ввезення іноземної валюти в обсягах, що перевищують 10000 євро, а саме - встановлює обов`язковість її письмового декларування. Викладене узгоджується також з положенням ст.378 МК України, якою встановлено обмеження щодо ввезення громадянами товарів на митну територію України. За обставинами справи, ОСОБА_1 в зоні спрощеного митного контролю переміщував через митний кордон України товар (іноземну валюту), ввезення якої на територію України не заборонено та не обмежено, але в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Вказаний товар він не приховував від митного контролю. Об`єктивних відомостей, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що зазначені валютні цінності отримані незаконним шляхом, в матеріалах справи немає, як і даних про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від сплати митних платежів. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що конфіскація вилучених у ОСОБА_1 валютних цінностей буде неправомірною. Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року). Вищевикладені обставини, а також практика Європейського суду з прав людини вказує, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку порушує справедливий баланс між загальними правилами декларування готівкових коштів та правом власності особи, тобто суперечить положенням ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, є непропорційним, оскільки конфіскація грошових коштів в сумі 9900 Євро, покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар». Надані під час апеляційного розгляду податкові декларації про отримання ФОП ОСОБА_1 доходу, не свідчать про той факт, що саме таку суму доходу отримав особисто ОСОБА_1 , оскільки враховуючи його специфіку діяльності, подальша підприємницька діяльність потребує значних грошових коштів. Стосовно наданих витягів з ЄДРПОУ по ТОВ «Оріана-Запоріжкераміка» та ПП «Сфера», розміри статутних внесків ОСОБА_1 не може свідчити про наявність в його розпорядженні саме таких сум коштів. В той же час, захисником надано довідку про отримання пенсії по інвалідності, яка є незначною сумою, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вилучені грошові кошти призведуть до скрутного матеріального становища, позбавить можливості продовжити йому займатися власним бізнесом та поставить життя під загрозу. Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином, враховуючи дані про особу порушника, природу походження грошових коштів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар», буде сприяти погіршенню матеріального становища та не сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, крім того буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо. Враховуючи викладене, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, вважаю, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог апеляційної скарги представника Дніпровської митниці Держмитслужби, постанова суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 280, 283, 294 КУпАП, ст.ст. 486, 489, 529 МК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу представника Дніпровської митниці Держмитслужби - Гереги К.М., діючої на підставі довіреності від 10.12.2019 залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року, у справі про порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України стосовно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Гріпас Ю.О.