Постанова 4822 № 2-3418/2008

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2021 року м. Чернівці справа № 2-3418/2008 провадження №22-ц/822/440/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Тодоряк Г.Д. за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Хімчинський Богдан Гаврилович, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2008 року, ухвалене під головуванням судді Дудакова С.Є., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики. Позовна заява обґрунтована тим, що 15 квітня 2003 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до умов якого він позичив ОСОБА_3 30 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути на першу вимогу. На початку 2008 року він звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення коштів, однак кошти позичальник не повернув. 25 березня 2008 року за його згодою відбулося переведення боргу від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 . При укладенні договору переведення боргу ОСОБА_2 зобов`язався повернути йому 30 000 доларів США замість свого тестя ОСОБА_3 до 25 липня 2008 року. Вказане зобов`язання було надано в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порядку забезпечення повернення коштів ОСОБА_2 зобов`язався передати у власність позивача лазньо-пральний комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою ним розпискою. Станом на 10 вересня 2008 року відповідач свого зобов`язання щодо повернення боргу не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 150 000 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000 грн в рахунок повернення боргу за договором позики, 1500 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором позики, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. При цьому суд першої інстанції врахував факт визнання позову відповідачем. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Хімчинський Б.Г., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на докази отримання ОСОБА_3 від позивача коштів у сумі 30000 доларів США, також відсутні посилання на розписку чи інший документ за яким він отримав вказані кошти. Оскаржуване рішення також не містить посилання на відступлення права вимоги за договором позики. Зазначає, що його зять ОСОБА_2 написав розписку під диктовку ОСОБА_1 про нібито існуючий борг, який він погодився повернути замість нього у 2008 році, а не у 2011 році через обставини, які склалися у нього на той час в іншій справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Насправді у нього перед ОСОБА_1 ніякого боргу не було, тому він не мав жодних підстав переводити зобов`язання по поверненню боргу на свого зятя ОСОБА_2 . Вказує на те, що підпис у договорі позики грошей від його імені виконаний іншою особою, він ніяких договорів позики не укладав і розписок не писав, йому взагалі не було відомо, що відповідач погодився віддавати за нього якийсь неіснуючий борг. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження на підставі того, що оскаржуваним рішенням права та обов`язки апелянта не вирішувалися. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Вважає, що апелянт довів, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав. Обставини справи Судом встановлено, що 15 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 30 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути на першу вимогу. На підтвердження умов договору позики ОСОБА_1 та ОСОБА_3 написали розписку (копія а.с.6). 25 березня 2008 року ОСОБА_2 , в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , написано розписку про зобов`язання повернути Півторану боргу в сумі 30 000 доларів США замість свого тестя ОСОБА_3 до 25 липня 2008 року (копія а.с.5). 14 квітня 2008 року ОСОБА_2 написав розписку, відповідно до якої гарантував повернення боргу в сумі 30 000 доларів США своїм майном, а саме лазньо-пральним комплексом, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.7). Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам повністю не відповідає. За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставі для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 залучений до участі у даній справі в якості третьої особи на стороні відповідача. Проте, судом першої інстанції не було його повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки третьої особи у судове засідання не з`ясував. Тому рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2008 року підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, передбачених п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За положеннями статей 1046 та 1047 ЦК України документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів. Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України дає підстави дійти висновку, що розписка підтверджує укладення договору позики. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за цим договором, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки право вимоги. Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частини перша, четверта статті 545 ЦК України). Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов`язання за договором позики. На підтвердження умов договору позики, факту отримання грошових коштів та зобов`язання їх повернути, ОСОБА_1 надав суду розписки написані як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 , в яких містяться їх підписи. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував факту укладення договору позики, лише зазначав, що вчасно повернути борг не зміг через важкий матеріальний стан. Таким чином, встановивши, що сторони уклали у письмовій формі договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_1 30 000 доларів США, який пізніше прийняв на себе відповідач ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що ніякі кошти не позичалися і розписки не писалися є безпідставними, оскільки не спростовані належними та допустимими доказами. Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що 30 вересня 2010 року по даній справі був виданий виконавчий лист і в процесі виконання рішення суду державним виконавцем 25 березня 2016 року був складений акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (а.с.27-28). Отже, рішенням суду першої інстанції борг за договором позики стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , який в судовому засіданні суду першої інстанції визнав позовні вимоги, рішення суду не оскаржував і 25 березня 2016 року фактично виконав його. ОСОБА_3 в даній справі має статус третьої особи, щодо нього рішення суду не приймалося і в апеляційній скарзі він не зазначає яким чином дане рішення порушує його права та обов`язки. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Хімчинський Богдан Гаврилович, задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2008 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 13 травня 2021 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк