Постанова 4804 № 234/8746/20

Єдиний унікальний номер 234/8746/20 Номер провадження 22-ц/804/1000/21 Єдиний унікальний номер 234/8746/20 Головуючий у 1 інстанції Сухоручко Ю.О. Номер провадження 22-ц/804/1000/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів Корчистої О.І., Космачевської Т.В., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/8746/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 листопада 2020 року ухваленого у складі судді Сухоручко Ю.О., - ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 21 листопада 2015 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2921. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою. Спільне життя з відповідачем не склалося. Починаючи з 5 червня 2020 року сторони спільно не проживають, спільне господарство між ними припинено, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Вважає, що збереження сім`ї неможливо, оскільки між ними немає взаємоповаги. Просить розірвати шлюб між нею та відповідачем. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 21 листопада 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2921, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність вимогам законності та обґрунтованості, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд під час розгляду справи формально підійшов до з`ясування обставин, які мали значення для правильного вирішення справи по суті, не встановив фактичні взаємини, які склалися між ним та позивачем на час розгляду справи та обставини їх життя, як спільно так і окремо. Суд не вжив законних та дієвих заходів для встановлення дійсних причин подання позову про розірвання шлюбу, не врахував наслідків розірвання шлюбу для їх сина, та не вжив адекватних заходів для примирення подружжя. Судом не досліджувалися обставини, стосовно того, що за весь час шлюбних відносин між ним та позивачем склалися нормальні сімейні відносини. Суд не надав оцінки його поясненням про нетипову за звичайних умов поведінку позивача, що може свідчити про перебування позивача в певному вразливому психологічному стані, що може загрожувати її інтересам та інтересам їх дитини. Зазначає, що висновки суду про те, що збереження сім`ї батька з сином порушують інтереси останнього є не обґрунтованими. Вважає, що сторони не надавали особистих пояснень за предметом позовних вимог, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, передбачених ст.76 ЦПК України, якими би могли бути підтверджені обставини, викладені позивачем в позові. Зазначає, що суд ухвалив рішення при явній недоведеності вимог позивача. Відзив на апеляційну скаргу відповідача надійшов на електронну адресу суду 11.05.21р., тобто з порушенням строку визначеного ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.04.21р. (отриману позивачем ОСОБА_1 13.04.21р.), що передбачено ч.1 ст.360 ЦПК України, без належного обґрунтування підстав для його поновлення, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Воробйов О.О. просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 21 листопада 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2921, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4). З матеріалів справи вбачається, що подружжя має дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.17). Встановлено, що сторони однією сім`єю не проживають, спільне домогосподарство не ведеться, фактичні шлюбні відносини припинені. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, встановлено, що судом першої інстанції відповідно до вимог статті 111 СК України було вжито заходи щодо збереження шлюбу з наданням сторонам строку на примирення, в продовж якого сторони не примирились (а.с.99). Колегія суддів звертає увагу, що провадження у даній справі про розірвання шлюбу між сторонами відкрито ще 13 серпня 2020 року, а рішення суду першої інстанції ухвалено 17 листопада 2020 року, однак і протягом цього часу сторони не дійшли згоди щодо примирення. Вище наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невжиття судом першої інстанції адекватних заходів для примирення подружжя. Встановивши, що шлюб існує формально, сторони подружні стосунки не підтримують, наданий судом строк на примирення позитивних результатів не дав, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, а тому шлюб підлягає розірванню. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи відповідача про нетипову поведінку позивача на правильність висновків суду не впливає та не може бути підставою для скасування судового рішення. Доводи ОСОБА_2 щодо неврахування судом його бажання зберегти шлюб спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом вживалися заходи для примирення подружжя за клопотанням саме відповідача, але матеріали справи не містять даних про те, що останній приймав певні міри для поновлення дружніх стосунків з позивачем. Доводи апеляційної скарги щодо дійсних причин розірвання шлюбу фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Однак, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду справи у загальному позовному провадженні є безпідставними, оскільки розгляд судом справи про розірвання шлюбу у спрощеному позовному провадженні не суперечить вимогам ст. 274 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги на правильність ухваленого рішення не впливають, оскільки шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на відповідача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 листопада 2020 року залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Агєєв