Постанова 4856 № 560/505/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/505/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 12 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №63168304 від 30.04.2020 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №3554 виданого 05.09.2020 року виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 33628, 68 грн. Позивач не погоджується з постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №63168304, оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах області чи міста, у яких розташований його виконавчий округ. Приватний виконавець приймає виконавчі документи до виконання за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Разом з тим, позивач зареєстрована та проживає у м. Волочиськ, Хмельницької орбласті та отримує пенсію, яка нараховується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, що не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює свою діяльність. Також зазначає про відсутність і її майна на території даного виконавчого округу. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 30.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною розглянуто заяву Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» про відкриття за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №3554, виданого 05.09.2020 року приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю.. про стягнення із боржника ОСОБА_2 коштів у розмірі 33628,68 грн. та накладення арешту на все рухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у Банківських установах та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63168304. До заяви стягувачем додано документальне підтвердження (довідка та виписка з рахунку), що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходяться в межах виконавчого округу приватного виконавця, а саме є рахунок відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований: м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 105, з наявним залишком власних коштів у розмірі 0,20 грн. Позивач вважаючи винесену постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необґрунтованості твердження відповідача, що оскаржувана постанова винесена на підставі того, що у заяві стягувача був зазначений картковий рахунок позивача у м. Києві НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою м. Київ, вул. Саксаганского, буд.105. Суд дійшов висновку, що сама лише наявність рахунку не може бути підставою для відкриття виконавчого провадженням за місцем знаходження фінансової установи. При цьому, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів. Будь-яких належних доказів на підтвердження знаходження на рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривня в АТ "Банк Форвард", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганского, буд.105, грошових коштів позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять. Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець зобов`язаний був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону України Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Відповідно до частини 2 цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження". Частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. В силу положень частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із змісту оскаржуваної постанови від 30.09.2020, приватний виконавець самостійно зазначив адресою боржника: 31200, Україна, м.Волочиськ, вул. Семибратова, буд.

33. Згідно з положеннями частин 1, 2, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання. За приписами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні. Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно з ч.5 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за адресою 31200, Україна, м.Волочиськ, вул. Семибратова, будинок

33. Таким чином, суд вважає, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №62279718 від 05.06.2020 (з підстав не проживання у виконавчому окрузі). Щодо підставності відкриття виконавчого провадження за наявністю коштів на рахунку банка, як майна позивача, яке знаходиться в межах виконавчого округу, колегія суддів зазначає. Частиною 3.1 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст.7 цього Закону визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків. Грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном. При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на відкритий в АТ "Банк Форд" картковий рахунок позивача із наявними на ньому коштами в сумі 0,20 грн., як на доказ наявності у позивача майна в м. Києві, адже із наданих відповідачем доказів (Оферта а.с.45), як на момент прийняття оскаржуваної постанови, так і на момент розгляду даної справи, відповідний рахунок не є поточним рахунком позивача на якому акумулюються його кошти, як вкладника. Відповідно до зазначеної Оферти, рахунок відкрито у валюті гривня, що буде використовуватися для надання, повернення та обліку саме кредитних коштів та заборгованості за Кредитним договором. Таким чином, зазначений рахунок призначений для надходження коштів для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, тому такі кошти не можуть вважатися майном особи. Наявність же у позивача самого карткового рахунку в банку, на переконання суду, не породжує будь-які цивільні права та обов`язки, адже сам рахунок не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували джерело походження коштів в сумі 0,20 грн. на картковому рахунку позивача (а.с.45), зокрема чи є відповідні кошти власними коштами ОСОБА_2 (що позивач заперчує), чи/або невикористаним ним лімітом овердрафту (що виключає можливість віднесення таких коштів до його майна в розумінні ст.190 ЦК України). За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2020 року (ВП №63168304), прийняття якої обгрунтовано знаходженням майна позивача на території виконавчого округу, прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону №1404-VІІІ, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 12 травня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.