Постанова 4852 № 160/9908/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9908/20 головуючий суддя І інстанції Віхрова В.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Володимирівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року в адміністративній справі № 160/9908/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Володимирівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62748325 від 06.08.2020 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62748325 від 06.08.2020 р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Володимирівна, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята відповідачем у відповідності з приписами чинного законодавства, оскільки на території міста Києва у позивача наявне майно. ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції, 06.08.2020 АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до приватного виконавця Юхименко О.Л. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за №24911 від 16.07.2020 р. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 44752,91 грн. 06.08.2020 р. на підставі виконавчого напису №24911, виданого 16.07.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівно, була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №62748325. Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної постанови позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем Юхименко О.Л. не доведено, що остання діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України при прийнятті спірної постанови. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Зі змісту наведених правових приписів вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.04.2020 року по справі № 580/3311/19. Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята відповідачем на підставі виконавчого напису № 24911, виданого 16.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріалнього округу Харою Н.С. про стягнення на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 44752.91 грн. Відповідно до вказаного виконавчого напису, адресою реєстрації позивача визначено: АДРЕСА_1 . Отже, виходячи з місця проживання позивача, виконавчий напис нотаріуса № 24911, не підлягав би виконанню відповідачем. Між тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що положення приписів чинного законодавства встановлюють альтернативу місця виконання виконавчого документа приватним виконавцем, а саме виходячи з місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження його майна. Як вбачається з поданого відповідачем листа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 24.07.2020 року № 1-01, в наведеній банківській установі у позивача наявний рахунок, на якому перебувають грошові кошти у розмірі 1 грн. Відповідно до частини 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Згідно ч.ч. 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків. Відтак, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції (визнання неіснуючого існуючим), яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Якщо відкинути цю юридичну фікцію, то таке означало б, що безготівкові кошти є недосяжними для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також і у Законі України "Про виконавче провадження" у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках". Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2020 року по справі № 905/477/18. Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) зареєстровано за адресою: 04070, місто Київ, вул. АНДРІЇВСЬКА, будинок

4. Відтак, враховуючи положення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що в розумінні глави 13 ЦК України грошові кошти є майном, місцезнаходженням майна (грошових коштів) є місто Київ, а відповідно майно позивача розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція. Проте, вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Поряд з вказаним, з матеріалів справи вбачається і, на що не звернув увагу суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, що виконання вимог спірного висновку має безпосередній вплив на права і обов`язки не лише для позивача, але і Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», яке в межах виконавчого провадження має статус стягувача, що в силу приписів ст. 49 КАС України зумовлює необхідність залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, що судом першої інстанції зроблено не було. Так, на виправлення наведених процесуальних недоліків, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк». Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо правомірності прийняття відповідачем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення місця виконання виконавчого документа у межах його виконавчого округу, що свідчить про необхідність задоволення апеляційної скарги з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову. Відповідно до п. 4 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Володимирівни задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року в адміністративній справі № 160/9908/20 скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 272 КАС України, за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко